Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Прогр розвитку ціннісної сфери дітей стар. дошк...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
548.35 Кб
Скачать

Заняття № 15 як стати чесним

На світі немає нічого прекраснішого,

ніж чесна людин.

Ромен Роллан

1. Іігрова вправа «Коло Чесності»

Діти діляться на дві команди. Члени однієї ко­манди стають до кола на відстані витягнутої руки і, узявшись за руки, піднімають їх угору. Це Коло Чесності. Друга команда стає в ланцюжок одне за одним і під веселу музику вбігає і вибігає з Кола Чесності, подібно струмочку. Коли музика зупиняється, діти, які утворили Коло Чесності, опускають руки і нікого не випускають із кола. Ті, хто залишився в колі, по черзі розповідають про якісь чесні вчинки. Потім команди міня­ються місцями.

2. Бесіда про чесність

  • Коли ви говорите неправду, що ви після цього відчуваєте?

  • Як, на вашу думку, навчитися бути правдивим?

  • Чи бувають у житті ситуації, коли людина може сказати неправду?

Коли вам говорять неправду, чи здогадуєтеся ви про це?

  • Хто у вашій сім'ї найчесніший?. Розкажіть про людину, яка є для вас прикладом чесності.

  • Як ви вважаєте, чесність ускладнює життя людині або полегшує його?

  • Якби ви познайомилися із найчеснішим правителем на землі, про що б у нього запитали?

3. Робота за казкою а. Нейолової «маленький перс та розбійники»

Перському поету Абдул-Кадиру наснився в дитинстві дивний сон. Сон так на нього подіяв, що він став просити матір відпус­тити його в Багдад, де він вирішив присвятити себе служінню Богу. Бачить матір, що їй не відмовити сина, дістала зі скрині вісімдесят динарів і говорить: «Половина цих грошей належить тобі, інша — твоєму брату. Це все, що лишив вам батько». Потім вона бережно зашила сорок динарів у куртку сина і взяла з ньо­го слово, що він завжди говоритиме тільки правду. В останню хвилину, прощаючись із сином, вона сказала: «І хай береже тебе Бог, сину мій».

Хлопчик попросив пілігримів узяти його із собою і вирушив до Багдада. По дорозі в лісі на них напали розбійники і забрали все, що в них було. Один із розбійників повів Абдул-Кадира до отамана, а по дорозі став присікуватися до нього: чи немає в нього грошей?

  • У мене в куртці зашито сорок динарів,— відповів, не вагаю­чись, хлопчик.

Подумав розбійник, що хлопчик жартує, розсміявся і лишив його

в спокої.

  • А в тебе, хлопчику, є гроші? — запитав отаман.

  • Є,— відповів Абдул-Кадир.— Я тільки що сказав ось цій людині, що в мене в куртці зашито сорок динарів.

Отаман велів гарненько обшукати хлопчика. Розпороли його куртку і дійсно знайшли гроші. Здивувався отаман і запитав: «Чому ти так щиросердно розповів нам те, що інший на твоєму місці по­старався б приховати?»

  • Тому що я обіцяв матері говорити завжди правду і хотів стри­мати своє слово,— відповів хлопчик...

Замислився отаман і сказав: «Хоч ти й малий, хлопчику, а вже розумієш, у чому твій борг перед матір'ю, я ж, людина вже літня, дотепер ніколи не думав про те, у чому мій борг перед Господом Богом. Дай мені руку, чесний хлопчику, відтепер клянуся жити за заповідями Господніми».

З отамана взяли приклад його товариші і віддали пілігримам усе, що в них відібрали.

Так шляхетний учинок маленького хлопчика спонукав розбійників розпочати нове життя.