1.3. Головні шляхи реалізації енергозбереження:

1.3.1. Енергоаудит як проблема пошуку «вузьких місць»

Енергоаудит – взаємопов’язаний комплекс технічних, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на виявлення можливості економічно ефективної оптимізації споживання енергетичних ресурсів. Результатом енергоаудита є енергетичний паспорт. Енергоаудит передбачає наступні процедури:

• Енергомоніторинг – відстеження встановлених та фактичних параметрів енергоспоживання.

• Вимірювання – визначення за допомогою спеціальних приладів (засобів вимірювання, засобів обліку) параметрів у контрольних точках.

• Опитування й анкетування учасників процесу виробництва або споживання енергоресурсів.

• Вивчення супутньої нормативної бази, керівних документів та інструкцій на підприємстві.

• Розрахунки економічної ефективності впровадження тих, чи інших організаційних пропозицій, або інвестицій в енергозберігаючі технології.

• Складання звіту, яки й містить результати проведеного енергоаудиту та рекомендації.

Під час виконання енергетичного обстеження реалізуються наступні заходи:

• Аналіз стану систем енергозабезпечення, теплопостачання, водопостачання, парку технічного устаткування підприємства.

• Оцінювання стану систем і засобів вимірювання (приладів для обліку енергоносіїв) та їхньої відповідності встановленим вимогам.

• Виявлення необґрунтованих втрат.

• Оцінювання стану системи нормування енергоспоживання та використання енергоносіїв.

• Перевірка енергетичних балансів об’єкту, що обстежується.

• Розрахунок питомих енерговитрат на вироблення продукції чи інших видів робіт.

• Оцінювання доцільності головних енергозберігаючих заходів, що реалізуються підприємством.

Результатом енергоаудиту може стати:

• Висновок про якість енергоресурсів, які отримуються (особливо електроенергії).

• Рекомендації щодо впровадження заходів і технологій енергозбереження.

• Рекомендації щодо проведення заходів (у тому числі й змін у технології) , які спрямовані на підвищення енергоефективності виробництва.

• Рекомендації щодо заміни енергоресурсів, які споживаються, іншими видами ресурсів.

1.3.2. Інновації як шляхи подолання «вузьких місць», що виявлені

Інновація – це нововведення, яке впроваджене у життя і яке забезпечує якісне зростання ефективності процесів або продукції (послуг), затребуване ринком. Інновація є кінцевим результатом інтелектуальної діяльності людини. Треба зазначити, що інновація – це не будь-яке нововведення, а лише таке, яке серйозно підвищує ефективність, безпеку, екологічність системи, що діє.

Особливістю інновацій є висока невизначеність з точки зору досягнення бажаних результатів і зв’язаний з цим комерційний ризик відносно інвестицій. Новизна споживчих властивостей технічних процесів з вироблення товарів та надання послуг є однією з головних ознак інновацій, які у значній мірі забезпечують повернення інвестицій. Кінцевий результат інновації не завжди можна точно визначити, тому для їхньої реалізації створюються спеціальні інноваційні фонди, банки і інші фінансові установи. Стимулювання інновацій – важливий чинник підвищення технологічного рівня виробництва і конкурентоздатності національної продукції. Головну роль в інноваціях відіграє дрібний та середній бізнес, у той час, як великий капітал гальмує впровадження інновацій, оскільки переймається виробництвом виробів, що вже апробовані ринком. Це один з головних аргументів на користь стимулювання розвитку малих та середніх підприємств – головних провідників технічного прогресу. Інновація – це не мета, а механізм, двигун, що допомагає дістатися певної цілі, можливість подивитися під іншим кутом зору і зрозуміти (щоб ти не робив), що завжди є спосіб зробити це по-іншому, що існують такі шляхи досягнення мети, про які раніше й гадки не було. Обмеження у фінансуванні іноді виявляється найкращим стимулом для інноваційного мислення, знаходження «обхідних» шляхів досягнення мети, зародження нових ідей. Інновація може допомогти зекономити великі кошти, оскільки часто вона не вимагає створення якихось нових у мов чи механізмів – вона допомагає знаходити нове застосування вже існуючим механізмам підприємства, використати їх з більшою ефективністю. Іноді, щоб створити інноваційний продукт, не треба обов’язково залучати нові інвестиції – достатньо змінити спосіб виробляти продукцію (послуги) й подумати, як по іншому можна використати ті прилади й механізми, які вже є.

В сфері енергозбереження інновації мають розвиватися у двох напрямках:

• Економія енергоносіїв за рахунок їхнього оптимального використання (скорочення втрат енергії під час її генерування, перетворення, транспортування та використання) та шляхом утилізації вже використаної енергії.

• Заміна «традиційних» енергоносіїв альтернативними (побутові, сільсько-господарські та промислові відходи, біопаливо тощо) та використання таких «невичерпних» джерел енергії, як сонячна, вітрова, водяна, геотермальна тощо.