4.Поняття, об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

Інститут авторського права містить у своїй структурі певну сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання особливих об'єктів інтелектуальної власності - виконань творів, фонограм, відеограм та программ мовлення (суміжні права).

Назва "суміжні права" вказує на їх тісний зв'язок з ав­торським правом. Це пов'язане з тим, що виконання творів, фонограми, відеограми та програми мовлення створюються в результаті використання авторських творів, є однією з форм їх існування, тому і використання їх відбувається одночасно з використанням об'єктів авторського права. Це зумовило регулю­вання даних відносин на основі єдиних принципів. Тому тра­диційно суміжні права розглядаються як складова єдиного ін­ституту права інтелектуальної власності - авторського права і суміжних прав. Головний принцип охорони суміжних прав по­лягає у тому, що виконавці здійснюють свої права за умови до­тримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права; виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців; організації мовлення повинні дотримувати­ся прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм), ч.2 ст. 36 Закону.

Усуб'єктивному розумінні суміжні пра­ва являють собою сукупність особистих немайнових та майно­вих прав виключного характеру, наданих законом виконавцям, виробникам фонограм і відеограм та організаціям мовлення.

До об'єктів суміжних прав закон відносить: вико­нання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організа­цій мовлення (ст. 449 ЦК, ст. 35 Закону). До перших належать виконання будь-яких творів - літературних, драматичних, му­зичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших. Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (ма­гнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограмою визнається відеозапис на відповідному матеріа­льному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Програма мов­лення - це сукупність теле- або радіопередач, що безпосеред­ньо або в запису транслюються на відстань за допомогою елек­тромагнітних хвиль, які розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоп-риймачів.

Суб'єктами суміжних прав є викона­вець, виробник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення. Виконавцем визнається актор (театру, кіно то­що), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літерату­ри, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробником фонограми чи відеог­рами визнається фізична або юридична особа, яка взяла на се­бе ініціативу і несе відповідальність за перший звуко- чи відеоза­пис виконання або будь-яких звуків чи рз^хомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Організацією мовлення вважається телерадіоорганізація ефірного чи кабельного мовлення, яка здійснює публічне сповіщення радіо-чи телевізійних программ, як власного виробництва, так і виро­бництва інших організацій. За законом України "Про телебачен­ня і радіомовлення" телерадіоорганізацією може бути тільки юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним зако­нодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджу­вати телерадіопередачі та програми. Суб'єктами суміжних прав визнаються також особи - правонаступники, які набули виклю­чні права на підставі договору або в порядку спадкування.