5. Використання інтелектуальної власності.

Право на використання об'єкта інтелектуальної власності за за­гальним правилом має особа, що володіє відповідним майно­вим правом щодо нього (ст. 424 ЦК). Винятком є встановлені законом випадки, коли дозволяється і вважається правомірним використання продукту в певних межах будь-якою особою без володіння спеціальним правом.

Однією з правових форм реалізації інтелектуальних майнових прав є надання третій особі правомочності щодо ви­користання інтелектуального продукту, яка передбачає виплату правовласнику винагороди. Ці відносини опосередковуються договорами особливого типу - договори щодо розпоряджання майновими правами інте­лектуальної власності. Ці договори укладаються між особою, яка має виключні майнові права інтелектуальної власності, й набувачем майнових прав на інтелектуальний про­дукт з приводу використання об'єкта інтелектуальної власності. Предметом договору є чинні на момент укладання договору майнові права на об'єкт інтелектуальної власності.

Умови договору про розпоряджання майновими права­ми інтелектуальної власності можуть бути різноманітними в залежності від специфіки певного об'єкта і сфери його викори­стання (видання літературного твору, публічне виконання музичного твору, публічна демонстрація твору образотворчого мистецтва, виготовлення та продаж запатентованого механіз­му, отримання продукту запатентованим способом, викорис­тання торговельної марки на упаковках товарів, у рекламі та ін.). Проте істотною умовою договору єспосіб розпоряджання майновими правами, який впливає на обсяг правонаступництва користувача і тягне характерні для такого розпоряджання правові наслідки. Одним зі способів розпоря­джання єпередача майнового права (усту-пка, відчуження) - ст. 427 ЦК. Для неї характерна ос­таточна і безповоротна передача майнових прав іншій особі -користувачу. Інший спосіб розпоряджання майновими правами -це видача дозволу (ліцензії) на вико­ристання об'єкта інтелектуальної влас­ності (ст. 426 ЦК). Він передбачає, що володілець виключ­них майнових прав не відчужує їх назавжди, а лише надає до­звіл використовувати об'єкт інтелектуальної власності у пев­них межах та протягом певного строку. Тому для даного виду договору характерне обов'язкове встановлення меж ви­користання об'єкта. Вони можуть визначатися по-різному; через перелік способів дозволеного використання, за­значенням обсягу використання, території використання, його строку.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може бути здійснено шляхом передачі цих прав в управління іншим особам. Останні у такому випадку стають представниками правовласників і діють як фахівці у сфері використання інтелектуальних продуктів. Право­вою основою представництва у сфері реалізації авторських та суміжних прав є норми розділу 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Такими представниками можуть висту­пати як окремі фізичні особи, що діють на підставі договору доручення, так і організації, які спеціально створюються для надання послуг правовласникам та управління майновими пра­вами інтелектуальної власності. Останні здійснюють професійну діяльність у цій сфері, володіють відповідними базами да­них об'єктів своїх довірителів, забезпечують ефективний обіг об'єктів через постійний контакт з користувачами і укладення з ними ліцензійних угод, здійснюють збір винагороди за укладе­ними угодами для наступної передачі її правовласникам, зби­рають необхідну для розподілу винагороди інформацію про користувачів, обсяг використання і отриманий прибуток, конт­ролюють дотримання ліцензійних договорів, у разі необхіднос­ті сприяють ефективному відновленню порушених прав шля­хом звернення до суду. Організаціям колективного управління заборонено здійснення будь-якої комерційної діяльності і ви­користання доручених їм для управління об'єктів на свою ко­ристь. Подібні організації можуть створюватись самими суб'єктами авторських або суміжних прав із наступною пере­дачею їй повноважень по управлінню майновими правами. Во­ни підлягають обліку у Державному Департаменті інтелектуа­льної власності (далі - Департамент), де і можна отримати ін­формацію про вже створені організації. Так, відповідно до Закону України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” творчі спілки можуть здійснювати управління майно­вими правами членів спілки, які є суб'єктами авторського пра­ва і (або) суміжних прав. Управління правами авторів мають право здійснювати також державні організації, установчі доку­менти яких передбачають такі функції.

Особи, що діють як представники у сфері використання об'єктів промислової власності, повинні мати статус патент­них повірених. Згідно з законодавством умовою на­буття права займатися діяльністю патентного повіреного є п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інте­лектуальної власності, складання кваліфікаційного іспиту, проходження атестації. Патентні повірені, що одержали свідо­цтво на право займатися діяльністю патентного повіреного, вносяться до спеціального реєстру Департаменту. Патентний повірений має право представляти свого довірителя у відноси­нах з Держпатентом, судовими органами, кредитними устано­вами, іншими фізичними та юридичними особами. У межах своїх повноважень він вправі підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів, подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів; виконувати платіжні операції; відкликати заявки на видачу охоронних документів; подавати доповнення, заперечення, скарги; вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні досліджен­ня. Саме патентні повірені можуть представляти інтереси іно­земців та осіб без громадянства, які проживають чи мають по­стійне місцезнаходження поза межами України, у Департамен­ті. Патентний повірений зобов'язаний зберігати у таємниці ві­домості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представ­ляє, питань, зміст консультацій, порад, роз'янень тощо.