6. Основні методи дослідження вірусів

• Візуальна діагностика

• Пряме вивчення (Direct Examination)

• Детекція антигенів (іммунофлуоресценція, ELISA etc.);

• Електронна мікроскопія (морфологія віріонів, імунна електронна мікроскопія);

• Світлова мікроскопія (гістологічні дослідження, включення);

• Генетична детекція (молекулярна гібридація, ПЦР)

• Непряме вивчення (Virus Isolation)

• Культура клітин (цитопатичний ефект, гемадсорбція, іммунофлуоресценція)

• Курячі ембріони (хоріоналантоїсна оболонка, гемаглютинація, включення)

• Лаборатоні тварини (хвороба або смерть).

• Серологія

Класичні методи	Новітні методи
метод фіксації комплементу гальмування гемаглютинації реакція нейтралізації імунофлюоресцентні методи	радіоімунний аналіз імуноферментний аналіз імуноелектроблотинг

7. Гіпотези походження вірусів

Згідно з однією, віруси являють собою результат морфофункціонального регресу, пов'язаного з паразитичним способом життя (дійсно, віруси являють собою еталонний варіант облигатного паразитизму). Прихильники цієї гіпотези вважають, що предки вірусів мали клітинну будову. Дещо відрізняється від цього інша гіпотеза, яка постулює походження вірусів з первісних доклітинних організмів. З тієї версії, попередники вірусів ще тоді обрали паразитичний спосіб життя, і, таким чином, вони є найбільш древніми паразитами.

Більш правдоподібною, представляється гіпотеза про ендогенному походження вірусів. Відповідно до неї, віруси являють собою фрагмент колись клітинної нуклеїнової кислоти, що пристосувався до сепаративних реплікації. Цю версію у якійсь мірі підтверджує існування в бактеріальних клітинах плазмід, поведінка яких багато в чому схоже з вірусами. Поряд з цим існує й «космічна» гіпотеза, згідно з якою віруси взагалі не еволюціонували на Землі, а були занесені до нас із Всесвіту за допомогою будь-яких космічних тіл.

8. Роль вірусів в еволюції органічного світу

Віруси зазвичай розглядаються, як збудники інфекційних хвороб. Проте такий підхід не можна вважати правильним. Були висловлена гіпотеза (Жданов), згідно якої віруси є важливим фактором еволюції органічного світу. Долаючи видові бар’єри, віруси можуть переносити окремі гени або групи генів, а інтеграція вірусної ДНК з хромосомами клітини може привести до того, що вірусні гени стануть генами клітини, що виконують важливі функції.

Ретроїдні агенти, безсумнівно, грали важливу роль у розвитку життя. Очевидно припустити, що процес зворотної транскрипції був залучений в РНК-ДНК перехід. Крім того, переважна більшість ретротранспозонів і ендогенних ретровірусів в геномах більшості еукаріот забезпечує появу нових, екзогенних ретровірусів (наприклад ВІЛ).

9. Еволюція вірусів та її докази

Регресивна еволюція - можливо ці ранні віруси - звироднілі життєві форми, які втратили багато функцій, якими інші організми володіють, і тільки зберігали генетичну інформаційну суть до їх паразитичного устрою життя.

Паралельна еволюція – віруси-незалежні об'єкти - можливо вони еволюціонували від однорідно-повторюючих молекул , щоб існувати в примітивному РНК- світі паралельно клітинним організмам

Прогресивна еволюція – віруси –ділянки геномів, які набули здатності до самовідтворення і передачі іншим господарям