Тема 12. Філософські підходи до процесу пізнання та розуміння

Абсолютна істина – в гносеології марксизму – момент об’єктивної істини як вичерпне знання про об’єкт, зміст якого не може бути спростований у майбутньому.

Верифікація в аналітичній філософії – процедура визначення висловлювання на предмет науковості шляхом зведення його до емпіричного досвіду.

Відносна істина – в гносеології марксистської філософії – момент об’єктивної істини, який означає правильне, але неповне, неточне, однобічне знання про об’єкт.

Герменевтика (грець. hermeneutike – мистецтво витлумачення) – 1) збірна назва для позначення підходів, що орієнтовані на іманентне розуміння тексту, на відміну від його історико-генетичного пояснення; 2) філософське вчення, яке розглядає розроблені принципи витлумачення в якості методологічної основи гуманітарних наук.

Герменевтичне коло – коло цілого і частин. Принцип герменевтичного кола стверджує, що для розуміння цілого слід розуміти його окремі частини, проте для розуміння окремих частин необхідно мати уявлення про смисл цілого.

Гносеологічний оптимізм – віра у всесильність людського пізнання, переконання в його необмежених можливостях.

Інтенційність – спрямованість свідомості на предмет, співвіднесеність свідомості з якимсь об’єктом.

Класична, або кореспондентна істина – розуміння істини на основі принципу відповідності, що йде ще від Аристотеля – це відповідність між змістом знання суб’єкта та буттям предметів.

Когерентна істина – різновид некласичної істини в аналітичній філософії, що базується на принципі когерентності. Результат узгодженості змісту наукового судження з емпіричним досвідом або з законами формальної логіки.

Когерентності принцип – принцип узгодженості.

Логічна істина – різновид когерентної істини в аналітичній філософії, яка означає узгодженість судження з законами формальної логіки.

Модель пізнання з позиції марксистської гносеології – процес пізнання йде від чуттєвого споглядання (відчуття, сприймання, уявлення) до абстрактного мислення (поняття, судження, умовисновок), а від нього до практики.

Модель пізнання в гносеології прагматизму – здійснюється через потребу в доцільній дії, фактичний сумнів (що означає наявність проблемної ситуації), переборення сумніву шляхом утвердження прагматичної віри (це вибір схем, правил дії) і одержує завершення в практичній дії.

Об’єктивна істина – термін марксистської гносеології, що означає такий зміст наших знань, який не залежить ні від людини ні від людства.

Первісні очевидності – у феноменологічному підході до пізнання дологічні фундаментальні сутності щоденної свідомості, які вкорінені в практичну діяльність і є передумовою наукового знання.

Пізнання з позиції класичного підходу – адекватне відображення предмета в розумі людини.

Пізнання з позиції некласичної філософії – творча конструююча діяльність свідомості, що породжує ідеальні об’єкти.

Прагматична віра – елемент моделі теорії пізнання прагматизму, що виражає утвердження в свідомості фактичних правил для дії, які спрямовані на успіх.

Практика в інтерпретації марксистської філософії – матеріальна, чуттєво-предметна, доцільна суспільно-історична діяльність людей з освоєння та перетворення природних і соціальних об’єктів.

Фактична істина – різновид когерентної істини в аналітичній філософії – це узгодженість висловлювання з емпіричним фактом.

Феномен у філософі Е. Гусерля – інтуїтивне вбачання в свідомості ідеальних сутностей, що мають безпосередню очевидність.