МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту уКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК

КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ

З КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ»

ЛЬВІВ 2011

ББК 87я51

С 45

УДК 1(038)

Автори:

Скринник М. А. – доктор філософських наук, професор кафедри філософії НЛТУ України

Семенюк Е. П. – доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії НЛТУ України

Фльорко Л. Я. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії НЛТУ України

Шикула О. П. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії НЛТУ України

Рецензенти:

Дахній А. Й. – канд. філос. наук, доц. кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка

Лазарович Н. В. – канд. філос. наук, доц. кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка

Рекомендовано до друку кафедрою філософії НЛТУ України (протокол № 12 від 25 травня 2011 р.) та Координаційною радою кафедр соціально-гуманітарних наук (протокол № 6 від 6 червня 2011 р.)

ЗМІСТ

	Вступне слово	4
Тема 1.	Філософія як форма духовного освоєння світу та світоглядного самоствердження	5
Тема 2.	Особливості світогляду та філософських ідей в культурах Стародавнього Сходу та Заходу (Індія, Китай, Давня Греція)	7
Тема 3	Ідеї класичного періоду античної філософії та доби еллінізму	10
Тема 4.	Особливості світогляду та філософії Середньовіччя і доби Відродження	12
Тема 5.	Філософія Нового часу та Просвітництва: методологія, онтологія, ідеї соціальної філософії	14
Тема 6.	Основні ідеї німецької філософії кінця XVIII – початку ХІХ століття	17
Тема 7–9.	Філософія в Україні: історія та проблеми	19
Тема 10.	Філософія і наука: саєнтичний та антисаєнтичний підходи (в напрямах, течіях філософії некласичного періоду)	20
Тема 11.	Проблема буття, його цілості, сутності та структури в філософії	26
Тема 12.	Філософські підходи до процесу пізнання та розуміння	28
Тема 13.	Культуро-аксіологічна проблематика в новітній філософії	30
Тема 14.	Проблема людини в філософії	31
Тема 15.	Філософські концепції соціальних процесів: раціоналістична традиція	33
Тема 16.	Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції	35
Тема 17.	Суспільство і природа. Глобальні проблеми сучасності та концепція сталого розвитку	37
Додаток	Особливості та проблематика постнекласичної філософії	40

Вступне слово

Тематичний словник укладено у відповідності до Робочої навчальної програми курсу «Філософія» кафедри філософії Національного лісотехнічного університету України. Колектив авторів своє завдання вбачає у тому, щоб допомогти студентові в процесі самостійної роботи над курсом: по-перше, зорієнтувати у виборі ключових понять кожної теми, по-друге, спрямовувати на системне й структуроване засвоєння знань. Систематичне і вдумливе звернення до змісту запропонованих у словнику понять та термінів допоможе співставити й проаналізувати відмінності класичної і сучасної філософії в підходах та інтерпретації проблем. Важливою особливістю словника є наголос на відмінностях у тлумаченні основних філософських понять різними сучасними філософськими течіями. Це стосується таких понять, як структура, сутність та смисл буття, модель пізнання, істина, цінності, культура, цивілізація, суб’єкт історичного процесу, суспільний поступ тощо. Для з’ясування цих та інших питань звернення до словника є обов’язковим.

Словник також дає можливість ознайомитися із низкою понять філософії постмодернізму. Вже саме існування цієї філософії свідчить, що сучасний стан соціального буття вимагає нестандартних підходів як до розв’язання проблем сьогодення, так і до, здавалося би, зрозумілих і не проблемних питань філософії.

Словник буде корисним не лише студентам, але також викладачам, аспірантам, усім, хто цікавиться філософією.

Тема 1. Філософія як форма духовного освоєння світу та світоглядного самоствердження

Абстрагування – мислене виділення найбільш істотних характерних ознак предметів і відвернення від певних неістотних ознак.

Антропоморфізм – наділення речей і явищ природи, а також міфічних істот суто людськими властивостями.

Аксіологія – структурна складова філософського знання, що є теорією значень (цінностей), які опосередковують ставлення людини до світу.

Анімізм – одухотворення речей і явищ світу природи.

Буття – вихідне поняття онтології. Його розглядають як: 1) світ у взаємозв’язках речей і явищ; 2) сутність існуючого як субстанція (Парменід, Бог у середньовічній філософії, Абсолют у Б. Спінози та Г. Геґеля тощо); 3) все існуюче.

Вимірювання – емпіричний метод, що передбачає об’єкт дослідження та еталон у їх кількісній співмірності, виражену умовною одиницею, яка є показником цієї співмірності.

Герменевтика – метод інтерпретації текстів, явищ культури в широкому розумінні, що базується на принципі герменевтичного кола.

Гносеологія – структурна складова філософського знання, яка є вченням про мету, механізми та шляхи пізнання, а також є вченням про істину.

Діалектика – метод, що полягає у виявленні протилежностей як джерела пізнання і всякого руху.

Експеримент – важливий метод емпіричного дослідження, який полягає в спостереженні об’єкта на основі штучно створених умов, що задаються дослідником, контролюються, змінюються чи заново відтворюються.

Індукція – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме, робиться висновок про загальне.

Метод – система регулятивних принципів, правил пізнавальної, художньо-образної чи практичної діяльності спрямованих на пізнання, осягнення та реконструкцію дійсності.

Методологія – вчення про методи, сукупність методів.

Містика – прагнення ввійти в сферу надприродного, спосіб входження в цей таємничий світ.

Міф – 1) оповідь чи образ, що виражає субстанційні прагнення спільноти або індивіда і перебуває в кореляційній відповідності з певним віруванням; 2) оповідь про героїв та істот наділених вищими силами і здатних за їх допомогою змінювати хід реальних подій.

Образ – відтворення в психіці неповторних, своєрідних ознак, рис певного явища, речі тощо.

Онтологія – структурна складова філософського знання, яка є вченням про буття.

Поняття – форма думки, що містить істотні, загальні, необхідні ознаки, риси не одного явища, речі, а цілого класу чи ряду речей, явищ.

Світогляд – цілісний комплекс ставлення до світу, що включає в себе раціональний та інтуїтивно-несвідомий компоненти, віру, волю у формі принципів, ідей, переконань, оцінок, життєвих програм тощо і становить систему поглядів на світ та місце людини в світі.

Спостереження – метод емпіричного пізнання, який полягає у цілеспрямованому та планомірному спогляданні явищ, речей дійсності.

Субстанція – першооснова всього сутнього, існування якої нічим зовнішньо не зумовлене.

Тотальність – всеохопність явища в його універсальних зв’язках.

Тотемізм – стан колективної (племінної) свідомості, де його члени відчувають спільність, родинність з певною твариною.

Трансцендентний – той, що перебуває поза межами чуттєвого досвіду.

Фетишизм – наділення надприродними властивостями речей природи та предметів людської діяльності.