Лекція. Використання новітніх інофрмаційно-комунікативних технологій для реалізації* рв-проектів

• • •

1. Характеристика українського сегменту Інтернету.

2. Інформаційні можливості Інтернету.

3. Технології pr-комунікацій у Інтернет мережі.

1. Характеристика українського сегменту Інтернет

Наша держава досі зберігає один із найнижчих у Європі показників доступу населення до мережі Інтернет—нині він скла­дає 20 користувачів на 100 осіб. З іншого боку, характерною є висока динаміка інформатизації країни і зростання вітчизняної інтернет-аудиторії: наприкінці 2008 р. названа пропорція скла­дала 15 користувачів всесвітньої мережі на 100 мешканців.

За результатами дослідження агентства Gemius, лідера онлайн вимірювань у регіоні Центрально-Східної Європи, абсо­лютна кількість української інтернет-аудиторії у 2008 р. — 7,1 млн. користувачів (real users) у віці від 16 років. Це на 1,7 млн. користувачів, або на 30 %, більше, ніж у попередньому році. А на кінець 2009 року ця цифра вже становила 13,1 млн. користувачів.

Ключовим чинником зростання чисельності вітчизняної інтернет-аудиторії є досить інтенсивна інформатизація країни — розбудова телекомунікаційних мереж, швидке впровадження ІКТ на тлі підвищення (принаймні до четвертого кварталу минулого року) платоспроможності населення. Сегмент послуг комп'ютерного зв'язку, зокрема надання доступу до Інтернету, є найбільш динамічним на вітчизняному ринку зв'язку. Лише у 2009 р. доходи від даного виду послуг зросли в 2 рази, зокрема від надання доступу до мережі Інтернет — на 148 %.

Одним із пріоритетних напрямків розвитку телекомуніка­ційних мереж залишається будівництво сучасних волоконно- оптичних ліній зв'язку з впровадженням технологій CWDM та DWDM, розвиток мережі широкосмугового доступу, в тому числі бездротового за технологіями Wi-Fi та WiMAX. Зростає аудиторія абонентів широкосмугового доступу до мережі Інтернет: на кінець 2008 р. цей показник складав близько 1,2 млн. користувачів. Рівень проникнення широкосмугового до­ступу перевищив 8 % від загальної кількості сімей в Україні.

Разом із цим, уже багато років дуже нерівномірним за­лишається розподіл користувачів Мережі по регіонах. У 2009 позицію абсолютного лідера, як і раніше, займає Київ — 60,14 % загальної чисельності користувачів. Далі, у порядку зменшення частки користувачів, ідуть Харків (5,39%), Одеса (5,14%), Дніпропетровськ (4,92%), Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). їх сумарна частка складає 24,9%. На решту ж регіонів припадає лише 13,26%. Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету в 2009 році стали: Луцьк (0,18%), Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%), Закарпаття (0,31%).

Загальний час, проведений українськими інтернет- користувачами в глобальній мережі, на кінець 2009 року ста­новив понад 4,351 млрд. хвилин, що на 7,97% більше, ніж на початку 2009 року.

Далі, якщо у розвинених країнах зазвичай немає суттє­вої різниці між охопленням населення інтернет-сервісами у містах і селах, то в Україні в сільській місцевості мешкають лише 10 % від загальної кількості користувачів. Щоправда, у 2009 році ці диспропорції дещо помякшилися активністю ре­гіональних користувачів — за обсягом трафіку та часом пере­бування в мережі вони в середньому майже наздогнали сто­личних.

Триває повільне, але стабільне зростання національного сегменту Інтернету, за яким серед користувачів і медіа-експертів уже мідно закріпилася назва «УАнет» (від доменних присвоєнь .иа і .net, тобто «українська мережа» — UAnet). У 2009 р. кількість українських веб-сайтів сягнула 45 тис. (для порівняння: наприкінці 2008 р. - 40,3 тис., у 2007 р. - 36,0 тис.), кількість, реальних хостів у національному домені мережі Інтернет — 215,5 тис. (у 2008 році — 200,5 тис.), кількість діючих доменів в українському сегменті мережі Інтернет — 91,2 тис.

Найбільшими ресурсами українського сегменту Інтернет нині є: Meta.ua, Bigmir.net, Korrespondent.net, Marketgid.com, І.иа, Liga.net, Pravda.com.ua, Online.ua, сайти групи Обоз, Unian.net та інші.

Найпопулярнішою пошуковою системою, як і раніше, залишається: Google - 72,74%, Yandex (16,88%), rambler.ru (3,09%), ukr.net (2,35%), bigmir.net (2,04%), Meta.ua (2,01%), mail.ru (1,31%), live.com (1,29%), yahoo.com (0,3%), msn.com (0,21%).

Окрім виключно українських ресурсів, за даними інфор­маційної компанії Alexa.com, популярними також є :google. com.ua, vkontakte.ru, mail.ru, odnoklassniki.ru, yandex.ru та ін.

Традиційно приналежність ресурсу до того чи іншого на­ціонального сегменту визначають за двома базовими крите­ріями: національний домен (наприклад — .ru, .de, .fr, .ua) та мова. Останній критерій для Уанету підходить лише частково через мовно-культурну амбівалентність нашого суспільства, практично всі громадяни якого вільно володіють російською, зате далеко не всі — українською. Саме через це чимало вітчиз­няних он-лайн-ресурсів є повністю російськомовними, деякі репрезентують механічну суміш української та російської мов, треті існують у двомовному (подекуди - з англійською - три­мовному) варіанті. При цьому майже завжди йдеться про орі­єнтацією не на зовнішню, неукраїнську аудиторію, а саме на вітчизняного користувача. У такій ситуації природним конку­рентом Уанету стає російській сегмент веб-простору — Рунет, який, будучи значно розвиненішим й насиченішим інформа­ційно, донині легко перебирає на себе більшу частину україн­ської аудиторії.

За одностайною думкою фахівців, Уанет у своєму роз­витку на декілька років відстає не лише від світових лідерів, але й від найближчих сусідів (Росія, Польща, країни Балтії). Відставання це спостерігається, насамперед, за такими на­прямками:

• відсоток користувачів у населенні країни;

• обсяг, частотність оновлення, якість контенту, питома

вага контенту власного виробництва;

• сектор інтерактивного Інтернету Web 2.0 (форуми, блоги, соціальні мережі, аукціони, Вікіпедія тощо), що розглядається експертами як найперспективніший вектор розвитку всесвітньої мережі на найближче де­сятиліття;

• сервіси української частини Інтернету (Уанет) творять

фрагментарне, недостатньо структуроване інформаційне поле з багатьма „лакунами", значну частину ін­формації доводиться шукати поза межами національ­ного сегмента;

• нормативно-правова неврегульованість галузі, відсутність перевіреного практикою і сприйнятого спільно­тою кодексу корпоративної етики;

• обсяг ринку інтернет-комерції й он-лайн-реклами.

Загалом, український сегмент Мережі, наслідуючи алгоритми розвитку інших країн регіону, в найближчі 3-5 років буде, очевидно, планомірно рухатися в напрямку подолання вищеозначених проблем. Водночас, немає вагомих підстав очікувати його стрімкого, випереджаючого розвитку, який необхідний, зокрема, для успішної конкуренції з Рунетом.

Додатковим стимулом для його розвитку може стати сприятлива кон'юнктура на ринку он-лайн-реклами. Сьогодні обсяг цього ринку, за різними оцінками, складає від 18 до 25 млн. дол., і можна досить впевнено прогнозувати його подальше зростання щонайменше на 20-40% завдяки, зокрема, таким чинникам:

• швидке зростання аудиторії;

• наявність значної кількості дешевих рекламних площин

на тлі зростання розцінок в інших різновидах медіа;

• широкі можливості варіювання рекламних стратегій,

форм подачі інформації, вибору «нішових» аудиторій.