13

Лекція № 17 Тема: техногенні ґрунти україни План

1. Особливості генезису та еволюції техногенних ґрунтів

2. Класифікація техногенних ґрунтів України

3. Генетико-морфологічна будова і властивості техногенних ґрунтів України

4. Використання та охорона техногенних ґрунтів

1. Особливості генезису та еволюції техногенних ґрунтів

Техногенні, або антропогенні, ґрунти – це ґрунти, які сформовані людиною після порушення земної поверхні під час видобування корисних копалин, будівельних матеріалів, промислового і цивільного будівництва тощо.

В основу теорії про генезис та еволюцію техногенних ґрунтів покладено вчення про грунт як природно-історичне тіло, яке є функцією як природних, так і антропогенних чинників.

На відміну від природного ґрунтоутворення, яке відбувається віками переважно під впливом клімату, рельефу місцевості, рослинного і тваринного світу на ґрунтотворних породах, поява техногенних ґрунтів пов'язана з порушенням педосфери Землі у процесі видобутку корисних копалин відкритим і підземними способом, геолого-розвідувальних робіт, промислового і цивільного будівництва тощо.

В Україні зараз нараховується понад 2 млн. га порушених земель, притому між собою дуже різні, що пов’язано з різноманітністю корисних копалин, умовами їх залягання і способами розробки.

Оскільки у більшості випадків корисні копалини містяться на глибині від 10 до 100 м і більше, у процесі відкритого способу їх розробки виникає необхідність знімати надрудні шари та складувати їх у внутрішні або зовнішні відвали.

У процесі селективного видобутку корисних копалин вимагається поступове знімання спочатку родючого шару ґрунту, а потім нижніх порід, а у зворотному порядку формування з них відвалів. На жаль, у багатьох випадках така система формування відвалів порушується, і потенційно родючі породи, у тому числі й родючий грунт, потрапляють в основу відвалів, а малородючі виносяться на поверхню відвалів.

На відпрацьованих відвалах, як правило, проводиться рекультивація – відновлення родючості порушених земель. Залежно від майбутнього використання напрям рекультивації відпрацьованих відвалів буває різним. Наприклад, у випадку лісової рекультивації на відвалах майже не потрібно проводити додаткові гірничотехнічні роботи, а слід використовувати відпрацьовані відвали в такому стані, як вони сформовані. Важливо лише правильно підібрати асортимент дерев, які б найкраще прижилися і росли на цих відвалах . У таких умовах формуються так звані літоземні ґрунти – літоземи. Вони бувають глиноморфні, якщо складені лише з різноколірних глин, і гетерогенні, якщо складені із суміші розкривних порід.

За умови сільськогосподарської рекультивації виникає потреба у плануванні відпрацьованих відвалів і нанесення на їх поверхню родючого шару ґрунту або потенційно родючих порід (лесів, лесовидних суглинків, супісків та ін.). У такому випадку за участі потужної техніки формуються так звані техноземні ґрунти-техпоземи.

За своєрідним принципом відбувається ґрунтоутворення на гідровідвалах. Оскільки вони являють собою розкривні породи (леси, лесовидні суглинки, супіски та ін.) та ґрунт, розмиті гідромоніторами і у вигляді пульпи перепомповані у гідровідвал, рекультивація їх можлива лише після висушування. В таких випадках формуються так звані літогідроземні ґрунти або літогідроземи, які після рекультивації за родючістю .майже не поступаються зональним ґрунтам.

У процесі еволюції (розвитку) техногенних грунтів беруть участь як природні чинники, так і виробнича діяльність людини.