Зміст дисципліни «Управлінський облік» за вимогами мон

1. Мета, зміст і організація управлінського обліку.

Лекція 1 мета, зміст та організація управлінського обліку в україні

1. Суть управлінського обліку та етапи його розвитку

2. Предмет, об’єкти та функції управлінського обліку

3. Особливості організації та методики управлінського обліку в сільському господарстві

-1-

Суть управлінського обліку, його призначення можливо передати формулюванням: виробництво інформації для здійснення ефективного управління. Зводити суть управлінського обліку лише до процедур виробництва інформації є методологічною помилкою.

Отже, за своїм призначенням управлінський облік покликаний об'єднувати всю послідовність операцій в процесі управління діяльністю підприємства : планування, обліку, організації, аналізу, прогнозування, стимулювання та контролю шляхом своєчасного і повного використання інформації внутрішніми користувачами.

Ту частину бухгалтерського обліку, яка займається обробкою і підготовкою інформації про функціонування підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством називають управлінським обліком.

Результати проведених досліджень дозволяють виділити наступні етапи становлення управлінського обліку :

1. калькуляційний облік ( кінець XIX ст. – початок XX ст. );

2. виробничий облік з елементами управлінського ( початок XX ст. – 50-ті роки XX ст. );

3. управлінський облік як окрема галузь теоретичних і практичних знань

( 50-70-ті роки XX ст. );

4.стратегічний ( управлінський ) облік ( 70-ті роки XX ст. і до сьогодення ).

М.Г.Чумаченко пов’язує поширення управлінського обліку з ростом :

• числа і розмірів монополій;

• невідчутних або нематеріальних активів;

• витрат на науково-дослідну роботу;

• інфляцією.

Було б помилковим сприймати управлінський облік як дещо нове для вітчизняної економіки. У кінці 20-х - на початку 30-х років функції бухгалтерських служб були значно ширшими, ніж в наступні роки радянської влади. Бухгалтер того часу займався як обліковою, так і планово-аналітичною роботою. По мірі розвитку в країні соціалістичної системи господарювання і укріплення централізованого планування відбулося поступове відокремлення від бухгалтерської служби планових і фінансових відділів з передачею їм частини бухгалтерських повноважень. Внаслідок цього діяльність бухгалтера фактично звелася до реєстрації фактів господарського життя підприємства.

В період реформ, відмовившись від централізованої системи управління на користь ринкової економіки, необґрунтоване занижувалося значення планування і, як наслідок, — плану економічного та соціального розвитку підприємства. Бюджетування в сучасному управлінському обліку багато в чому нагадує порядок розробки плану економічного і соціального розвитку.

Факторний аналіз, добре відомий радянським економістам, також використовується в управлінському обліку при аналізі відхилень фактичних витрат від кошторисних.

В радянській економіці неодноразово робилися спроби впровадження внутрішньогосподарського розрахунку, попередником якого є одна з концепцій бухгалтерського управлінського обліку - обліку за центрами відповідальності.

І найголовніше: основою управлінського обліку є збір інформації про витрати підприємства і собівартість. Вітчизняною практикою глибоко опрацьовані питання, пов'язані з калькулюванням. Накопичено багатий теоретичний і практичний досвід в області нормативного методу обліку витрат і калькулювання, подібного до системи "стандарт-кост" в управлінському обліку.

Проте, прийоми і методи управлінського обліку, які використовувалися у директивній економіці, не давали потрібного результату. Не було власника, зацікавленого у зниженні виробничих витрат. Саме тому в свій час не вдалося зруйнувати витратний механізм у ціноутворенні. Тільки в умовах ринкових відносин можлива об'єктивна інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку.

Деякими питаннями, які є прерогативою бухгалтерського обліку, займаються сьогодні окремі підрозділи підприємства (при складанні оперативної звітності, аналізі економічної діяльності тощо), тому ця інформація розкидана між різними службами інформація не може бути своєчасно і комплексно використана. Аналіз економічної діяльності якщо і проводиться, то з великим запізненням, коли основні фінансові показники підприємства вже сформовані та можливість вплинути на них втрачена; ефективність роботи окремих підрозділів, як правило, зовсім не аналізується.

На підприємствах, не зважаючи на необхідність, практично відсутнє податкове планування. Разом з тим, продуманий підхід до калькулювання, який лежить в основі управлінського обліку, у ряді випадків здатний полегшити податковий тягар організації. Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, нові економічні умови розширюють функції та повноваження бухгалтерської служби. Бухгалтерська професія виходить на якісно інший рівень, а бухгалтер-аналітик у своїй діяльності піднімається на новий щабель, перейшовши від облікової реєстрації господарських фактів до управління виробництвом.

Отже, управлінський облік за інформаційним змістом і колом вирішуваних завдань набагато ширший і різноманітніший, ніж фінансовий. Він повністю підпорядкований запитам менеджерів підприємства. Його дієвість забезпечується орієнтацією на конкретні господарські завдання, вирішення яких ґрунтується на відповідній інформації про витрати і доходи.

-2-

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об'єктів в процесі всього циклу управління виробництвом.

Зміст предмету розкривають його численні об'єкти, які можна об'єднати у дві групи:

1) виробничі ресурси, що забезпечують корисну працю людей в процесі господарської діяльності підприємства;

2) господарські процеси та їх результати, що складають в сукупності виробничу діяльність підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

- основні засоби - це засоби праці (машини, обладнання, виробничі будівлі тощо), їх стан і використання;

- нематеріальні активи - об'єкти довгострокового використання (право користування землею, ліцензії, товарні знаки тощо), їх стан і використання;

- матеріальні ресурси - предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва за допомогою засобів праці. Вони представлені виробничими запасами на складах підприємства, в коморах, цехах і на ділянках, складах виробничого відділу і в процесі їх руху по стадіях виробничого циклу до складу готової продукції.

- трудові ресурси, якими розпоряджається підприємство в даний

момент, їх використання у процесі цілеспрямованої діяльності.

До другої групи об'єктів управлінського обліку відносять наступні види

діяльності:

- постачальницько-заготівельну - придбання, зберігання, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами та виробничим обладнанням з запасними частинами для його утримання і ремонту, а також маркетингову діяльність, пов'язану з процесами

постачання;

- виробничу - процеси, що обумовлені технологією виробництва продукції та складаються з основних та допоміжних операцій; операції по удосконаленню продуктів, що випускаються, та розробка нових;

- фінансово-збутову - маркетингові дослідження та операції по вивченню та формуванню ринку збуту продукції; безпосередньо збутові

операції, включаючи упаковку, транспортування та інші види робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продаж, починаючи з реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків із споживачами; контроль якості

продукції, що випускається;

- організаційну - створення організаційної структури підприємства, відокремлення з системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць;

Функції управлінського обліку:

- інформаційна - забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень;

- комунікаційна - формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня;

- контрольна — оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети;

- прогнозна - перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності.

-3-

Організація управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах вимагає проходження наступних етапів :

1. Відповідно до цілей управлінського обліку визначаються об’єкти обліку витрат та елементи методу управлінського обліку ; визначається робочий план рахунків ; виділяються центри відповідальності ;

2. Встановлюється перелік первинних документів необхідних для інформаційного забезпечення управління ; визначаються форми внутрішньої звітності та періодичність їх подання ;

3. Визначається склад облікових працівників в системі управлінського обліку та коло їх повноважень.

В процесі організації управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах необхідно зважати на те, що при функціонуванні нових внутрішньогосподарських формувань центр аналітичних розробок зміщується у низові ланки. Інакше потрібно вирішувати питання методики обліку витрат та ретельніше обґрунтовуватися склад їх статей. На відміну від традиційного виробничого обліку всі види виробничих ресурсів на всіх стадіях кругообігу засобів, в процесі виробництва або обігу, закріплюються за конкретними відповідальними особами. Завдяки цьому вдається уникнути знеособлення економії чи перевитрат ресурсів, а отже, підсилити мотиваційний фактор. Дане положення є однією із головних переваг організації управлінського обліку перед виробничим.

При створенні системи управлінського обліку необхідно враховувати загальні для всіх підприємств принципи побудови. Система управлінського обліку буде ефективно функціонувати лише при :

• простоті організаційної системи ;

• єдиному підпорядкуванні ;

• чіткому розподілі функціональних повноважень ;

• система зв’язку повинна без перешкод зайвих рівнів управління передавати інформацію ;

• делегуванні повноважень.

Управлінський облік в сільськогосподарських підприємствах повинен будуватися з орієнтацією на потреби управління в інформації і має забезпечувати облік та контроль витрат за об’єктами обліку (в рослинництві це сільськогосподарські культури або групи культур) і в розрізі структурних підрозділів, а також аналіз та прогнозування напрямків розвитку виробничої діяльності та фінансових результатів.

Слід зазначити, що у багатьох керівників підприємств відсутній інтерес у створенні системи управлінського обліку. На підприємствах немає єдиної служби, яка б займалася аналізом економічної діяльності, складанням оперативної звітності, плануванням виробничих показників та ін. Вся ця робота проводиться різними службами, інформація розкидана і тому, втрачається фактор оперативності. На багатьох підприємствах відсутній аналіз основних показників діяльності як окремих структурних підрозділів, так і підприємства в цілому. Якщо ж економічний аналізі проводиться, то з великим запізненням, коли вже не можливо вплинути на фінансові показники діяльності.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин однією з нагальних потреб апарату управління стає чітке визначення методів управлінського обліку. Від вірного вибору методів на мікрорівні, із врахуванням галузевих особливостей залежить, в кінцевому рахунку формування багатьох економічних показників, до числа яких відносяться показники собівартості, прибутку, рентабельності виробництва.

Методом управлінського обліку є сукупність традиційних методів планування і контролю, обліку, аналізу, нормування, прийняття управлінських рішень, що сприяють дослідженню поведінки витрат і доходів з метою управління ними.

Методи управлінського обліку вийшли за межі методів виробничого обліку завдяки інтеграції елементів методів, за допомогою яких реалізують функції управління, маючи за мету в процесі прийняття управлінського рішення отримати оптимальний результат не лише на протязі поточного періоду, але і на перспективу.

Слід зазначити, що методика управлінського обліку знаходиться у прямій залежності від організаційної структури господарської одиниці та технології виробництва. Тому, кожне підприємство застосовує різноманітні методи в залежності від своїх організаційних характеристик. На сьогоднішній час тематика методології управлінського обліку у галузевому розрізі, на жаль, у вітчизняній літературі не розглядається або ж розглядається частково.

Оптимізація прибутку залежить перш за все, від швидкості освоєння нових технологій виробництва і добре налагодженої маркетингової діяльності. Вже в цих двох складових підприємства сільського господарства ставляться в нерівні умови у порівнянні з підприємствами інших галузей. В рослинництві, зокрема, при організації та виборі методів управлінського обліку необхідно враховувати сезонність виробництва ( продукція надходить лише один раз на рік ), а також територіальна розосередженість, необхідність ведення обліку не тільки за центрами відповідальності, але також за виробництвом конкретних видів культур. Процес виробництва пов’язаний із живими організмами, а отже, мають значний вплив на кінцеві результати кліматичні умови та обмеженість в автоматизації виробничих процесів. В зв’язку з цим, виникла необхідність у визначенні таких елементів методів управлінського обліку, які дають змогу максимально наблизити кінцевий результат до бажаної величини.

Визначимо сукупність методів, які можна рекомендувати до застосування в умовах рослинницької галузі .

Основні елементи методу управлінського обліку

Для кожної із складових частин системи управлінського обліку існує своя методика аналізу одержаної інформації на предмет її використання в управлінні. Враховуючи те, що інформацію в управлінському обліку можна представити у вигляді різноманітних варіантів співвідношення “ витрати-випуск “, то результати одержані від використання методів управлінського обліку, як правило, містять у собі рекомендації по визначенню оптимального для даного підприємства рішення.

Методи управлінського обліку знаходяться в прямій залежності від рівня автоматизації управління. На практиці в сільськогосподарських підприємствах переважно застосовують неточні, приблизні елементи методів управлінського обліку. Це методи прості і не потребують складних розрахунків. Обробка економічної інформації за допомогою автоматизованих інформаційних технологій використовуються в недостатньому обсязі, теоретичні розробки підготовлені ще слабо, на практиці застосовуються дуже рідко.

Аналізуючи рівень розвитку бухгалтерського обліку в сільському господарстві слід зазначити, що перш ніж запроваджувати автоматизовані інформаційні технології необхідно привести до належного порядку організацію обліку, діловодство та модифікувати методологію обліку. Необхідно застосовувати нестандартний підхід до традиційних форм і методів обліку.

В процесі застосування елементів методу управлінського обліку важливого значення набуває доповнення вартісних показників інформацією нефінансового характеру. Це, наприклад, ККД техніки, число нових каналів реалізації, рівень задоволення клієнтів, якість продукції, моральний стан працівників, рівень кваліфікації і т.д.

Останнім часом великого значення набуває орієнтація управлінського обліку на управління якістю продукції

Як вже зазначалося раніше, між вітчизняними фахівцями в економічній галузі точиться дискусія про місце управлінського обліку в сфері знань, а то і про доцільність його існування взагалі. Але було б хибно сприймати методи управлінського обліку як щось нове для вітчизняної економіки. Багато елементів управлінського обліку використовувалось бухгалтерією ще при директивній економіці : облік за видами витрат, за центрами відповідальності та центрами витрат, за об’єктами калькулювання; нормативний облік системи аналізу, планування, контролю. Плани економічного та соціального розвитку, що використовувались сільськогосподарськими підприємствами для планування основних показників діяльності на наступний рік, багато в чому у своєму функціональному призначенні, нагадують бюджети, розробляємі бухгалтерами-аналітиками.

Розвиток ринкових відносин у суспільстві зумовив нові принципи ведення бухгалтерського обліку. Відбулася відмова від централізованого командно-адміністративного управління. Тепер на перший план виходить ефективність функціонування елементів системи обліку як цілого для досягнення єдиної мети. Необхідна об’єктивна інтеграція вітчизняних методів управління і тих, що використовуються в зарубіжній практиці в єдину систему управлінського обліку, що було недостатньо ефективно в умовах централізовано керованої економіки.

2. Склад витрат виробництва.