Міністерство освіти і науки України

Одеський технічний коледж

ОНАХТ

Затверджую

заст. директора з НР

___________В.І.Уманська

„______”_________2007р.

посібник

з предмета

„Перспектива”

для студентів спеціальності

„Моделювання та конструювання

промислових виробів”

Розглянуто

Предметною комісією

Протокол №______

від „____”______20__р.

Голова комісії

_____________Лапчак С.М.

2007

Автор: Кузнецова П.В., викладач коледжу

Рецензент: Лапчак С.М., викладач коледжу,

голова циклової комісії легкої промисловості

ВСТУП

В багатьох галузях науки й техніки, в образотворчому мистецтві використовуються різні зображення – креслення, схеми, малюнки, фотографічні знімки та ін. Призначення їх різноманітне.

Будь-яке зображення є сполученням на площині (або на іншій поверхні) точок, ліній, тонових та кольорових плям , які згруповані у певній системі. Розглядаючи їх, ми уявляємо ті або інші просторові форми предметів реального світу. Вивченням методів побудови на площині (або будь-якій поверхні) графічних зображень просторових фігур займається нарисна геометрія. Найбільш поширені проекційні графічні зображення, які зв’язані з діяльністю людини – малюнок, креслення та фотографічний знімок.

Для того, щоб вміло зображувати предмети навколишньої дійсності на кресленні та малюнках, потрібно добре володіти теорією побудови зображень просторових форм на площині. Ця теорія є змістом нарисної геометрії, яка включає наступні розділи: креслення у системі ортогональних проекцій, проекції з чисельними відмітками, аксонометричні проекції, центральні проекції – перспектива.

В цьому посібнику викладені теоретичні основи побудови центральних проекцій, тобто перспективи, а також загальні положення цієї науки, виведені закони та правила перспективних зображень, приведені способи та прийоми їх побудови на картині.

Викладені загальні відомості можуть служити основою для подальшого, більш поглибленого вивчення перспективи як науки.

Глава 1. Загальні відомості про перспективу

§ 1. Основні поняття

Слово «перспектива» французьке (реrspectivе) і означає «наскрізь бачити», «уважно розглядати». Відбулося воно від латинського дієслова реrspicerе—«ясно бачу».

Перспектива розглядається як наука про побудову зображень предметів на якій-небудь поверхні такими, як їх сприймає око людини.

В образотворчому мистецтві перспектива розглядається як зображення предметів, отримане на будь-якій поверхні, відповідно до удаваних змін їхньої величини, чіткості обрису їхньої форми і світлотіньових відносин, які можна спостерігати в натурі.

Перспективне зображення в залежності від його призначення може бути побудоване на будь-якій проекційній поверхні. У зв’язку з цим перспектива підрозділяється на кілька видів.

Лінійна перспектива — це зображення, побудоване на площині. У залежності від призначення перспективних зображень площина може бути розташована вертикально, похило і горизонтально.

Вертикальна площина, на якій будують зображення за допомогою лінійної перспективи, використовується при створенні картини (станковий живопис) і настінних панно (на стіні усередині приміщення або зовні будинку переважно на його торцях).

Побудову перспективних зображень на похилих площинах застосовують у монументальному живописі — розпису на похилих фризах усередині приміщення палацевих споруджень і соборів. На похилій картині в станковому живописі будують перспективні зображення високих будинків з близької відстані або архітектурних об'єктів міського пейзажу з висоти пташиного польоту.

Побудову перспективних зображень на горизонтальній площині застосовують при розписі стель (плафонів). Відомі, наприклад, мозаїчні зображення на овальних плафонах станції метро «Маяковська» художника А. А. Дейнеко. Зображення, побудовані в перспективі на горизонтальній площині стелі, називають плафонною перспективою.

Лінійна перспектива на горизонтальній і похилій площинах має деякі особливості на відміну від зображень на вертикальній картині.

Панорамна перспектива — це зображення, побудоване на внутрішній циліндричній поверхні. Слово «панорама» грецького походження й означає «усіх бачу», тобто в буквальному перекладі це — перспективне зображення на картині всього того, що глядач бачить навколо себе. При малюванні панорам точку зору розташовують на осі циліндра, а лінію обрію — на окружності, що знаходиться на висоті очей глядача. Тому при розгляданні панорам глядач повинний знаходитися в центрі круглого приміщення, де, як правило, розташовують оглядовий майданчик. Перспективні зображення на панорамі поєднують з переднім предметним планом, тобто з реальними предметами, які знаходяться перед нею.

Загальновідомими в Росії є панорами, створені ф. А. Рубо,—«Оборона Севастополя» (1902—1904 р.) і «Бородінська битва» (1911 р.), «Сталінградська битва» (1983 р.).

Частина панорами з реальними предметами, що лежать між циліндричною поверхнею і глядачем, називають діорамою.

Як правило, діорама займає окреме приміщення, у якому передню стіну заміняють циліндричною поверхнею, і на ній зображують пейзаж чи панораму міста. У діорамах часто застосовують підсвічування для створення ефекту висвітлення.

Правила панорамної перспективи використовують при малюванні картин і фресок на циліндричних зводах і стелях, у нішах, а також на зовнішній поверхні циліндричних ваз і посудин.

Купольна перспектива — це зображення, побудоване на внутрішній поверхні сфери чи еліпсоїда. Її застосовують при розписах на куполах у храмах, соборах, палацевих будівлях, круглих залах метро.

Театральна перспектива— це зображення, які побудовані на декількох вертикальних площинах, розташованих на різній глибині, і її застосовують при виконанні декорацій на сцені театру. Часто вона сполучить у собі лінійну, рельєфну і навіть плафонну перспективу.

Існують і інші види перспектив. Далі буде розглянута тільки лінійна перспектива на вертикальній площині, що зв'язана з побудовою зображень на картині.

У практиці образотворчого мистецтва часто використовують термін «спостережлива перспектива» і її розглядають як особливий вид. Тим часом спостережлива перспектива є складовою частиною загальної перспективи. У ній теорія побудови зображень заміняється спостереженням при малюванні з натури, визначенням на око розмірів частин предмета, кутів нахилу окремих елементів і т.д. Однак, не знаючи основних законів перспективи, не можна досить грамотно і точно побудувати зображення будь-якого, навіть найпростішого, предмета. Тому теорія перспективи не суперечить і не протистоїть, а підкріплює практику спостереження при малюванні з натури, допомагаючи художнику точніше побачити своїми очима перспективні явища й усвідомити їхні закономірності на основі отриманих знань. Освоєння правил перспективи на прикладах побудови зображень простих геометричних тіл допоможе побачити Вам подібні явища на більш складних предметах навколишньої дійсності.

У нарисній геометрії зображення просторових фігур на площині, як і будь-якої поверхні, будують по методу проекцій.

Сутність цього методу полягає в наступному. Якщо через точку провести промінь, що проектує, у точку А', який перетне задану площину проекції К, то точка А їхнього перетинання буде її проекцією (мал. 1). Провівши промені, що проектують, через точку S простору і точки А'В'С' якої-небудь фігури, на площині одержують її центральну проекцію АВС (мал. 2).

Мал. 1 Мал. 2

Побудова зображень просторових фігур на площині чи якій-небудь поверхні за допомогою променів, що проектують, проведених з однієї точки, називають методом центральної проекції. Зображення, отримане методом центральної проекції називають центральною проекцією предмета, чи перспективним зображенням, чи коротко перспективою.

Методом центральної проекції одержують зображення при фотографуванні на фотоплівці і фотопластинках, при проектуванні кадрів на екран. Відображення на сітківці ока людини розглянутих їм навколишніх предметів також відповідають перспективним зображенням.