1. Конструктивне рішення костюма

У костюмі епохи Відродження широко використовуються досягнення крою попередньої епохи. У жіночому італійському котт до деталей переду додається передній центральний клин спідниці, що вшивається високо на лінії талії і утворює фалди та розширення донизу. Необхідний об’єм на опуклість грудей створюється плавною лінією верхньої частини ліфа, що проходить через центр грудей до середини переду на лінії талії.

Середній шов спинки вище лінії талії має великий прогин, що разом з відрізною талією спинки забезпечує найбільш повне прилягання в цій частині виробу і, крім того, акцентує високе положення лінії талії в силуеті. Підкроєна овальна лінія пройми має великий припуск на волю по глибині й ширині. Нестабільне з'єднання з рукавом за допомогою шнурівки або іншого декоративного способу не вимагає відповідності оката рукава довжині пройми. Більша щілина між ними є засобом декоративного рішення костюма.

У деталях крою пурпуана ясно відчуваються округлі лінії силуету відверненої схеми чоловічої фігури. Більші припуски в плечовій частині полички, спинки, рукавів розраховані на тверду об'ємну прокладку, що надає каркасному костюму подібність із бронею. Разом з тим бічний шов спинки зміщений до задньої частини пройми і має досить глибокий прогин на лінії талії. Ця особливість крою зайвий раз підкреслює схему пропорцій фігури.

2. Поширення моди

Часті подорожі, розвиток торгівлі, культурні зв'язки між країнами сприяли посиленому взаємовпливу в мистецтві, запозиченню зовнішніх форм побуту. У зближенні форм костюма європейських країн епохи Відродження велике значення мало поширення моди. Виникла в епоху розвиненого середньовіччя мода як короткочасне панування певних форм у рамках загального художнього стилю починає поширюватися в різних формах не тільки усередині країни, але і за її межами.

Першими попередниками сучасних малюнків мод є портрети знаті, на яких докладно виписуються дрібні деталі одягу.

Австрійський дипломат Зиґмунд Герберштейн, що служив при дворах багатьох країн, у тому числі й у Росії, видає в 1560 р. у Відні автобіографію, супроводжуючи її своїми портретами в польському, іспанському, російському й турецькому костюмах. В Аугсбурге купці Шварци (батько і син) замовляють свої акварельні портрети у всіх костюмах, які вони носили протягом всього життя. Всі збори складаються з 140 малюнків.

У Парижу в 1562 р. видаються малюнки національних костюмів народів миру. В Італії Чезаре Вечеллио видає збірник моделей для мережив, яким користуються набивачі тканин у всіх європейських країнах.

Наявність різноманітних форм поширення моди допомагає посиленню впливу й запозиченню костюмів різних народів; мода поступово здобуває інтернаціональні риси. Із цього приводу французький письменник XVI ст. Рабле пише, що капелюха француженок французькі тільки взимку, навесні вони вже іспанські, улітку - італійські.

Контрольні запитання:

1. Які конструктивні особливості одягу цієї епохи?

2. Як розповсюджувалась мода в епоху Відродження?

Лекція №8

Тема: «Костюм Західної Європи XVII століття»

План:

1. Загальна характеристика епохи

2. Естетичний ідеал краси

3. Види ы форми одягу

Мета: - ознайомлення з історією розвитку костюму епохи Бароко;

- відображення в костюмі культури й побуту людей епохи Бароко.

Ключові слова: барокко, Пандора, Версаль, Король-Сонце, фаворитки, бали, указ про обов'язкову зміну одягів по сезонах, мушка, «блохоловка», пишність, парадна врочистість і підкреслена монументальність, тонка талія, широкі стегна і пишні волосся, «дитяча мода», рейнграви, кюлоти, жюстокор, котт, тафта, муар, атлас, мереживо, панчохи.

Кількість годин: 2

Література:

1. Пармон Ф.М. Композиция костюма.- М.: Легпромбытиздат, 1985.

2. Каминская Н.М. История костюма. - М.: Легпромбытиздат, 1985.

3. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002.

4. Блейз А. История в костюмах. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Экслибрис, 2002.