Лекція 1
Вступ. Харчування людини та його здоров’я. Поняття про біологічно активні речовини та добавки; їх класифікація.
Вступ
Проблема збереження здоров’я і подовження тривалості життя людини завжди була і залишається одною з найважливіших і актуальних.
Умови життя сучасної людини вкрай відрізняються від тих, до яких протягом багатьох тисячоліть готувала нас еволюція. На сьогодні змінилася екологія, спосіб життя людей, зросло емоційне і фізичне навантаження, змінилось харчування (якість та структура). Більшість технологічних прийомів приготування їжі призводять до руйнування багатьох біологічно активних компонентів (вітамінів, флавоноїдів, органічних кислот тощо). В зв’язку з цим до організму людини припинили поступати з їжею в необхідній кількості важливі біологічно активні речовини, необхідні для нормального функціонування організму. Такі значні зміни в образі життя в останні десятиліття призводять до підвищення ризику розвитку різних захворювань та викликали зміни специфіки захворювань, які характеризуються зростанням аліментарно-залежних захворювань. Тому відновлення структури харчування, підвищення його якості та безпеки є одною з найважливіших і пріоритетних завдань держави.
Альтернативним вирішенням цієї проблеми є ведення в процес харчування комплексів біологічно активних речовин з природних джерел в концентрованому вигляді або введення їх до їжі.
Також існують продукти, які за зовнішнім виглядом належать до їжі, а фактично як такі, які додатково містять комплекси біологічно активних речовин у вигляді функціональних інгредієнтів. Ці продукти також є джерелами дефіцитних в харчуванні речовин. В цю групу входять збагачені і функціональні продукти. Їх призначення аналогічне такому БАД.
Масове впровадження БАД дозволить вирішити проблему забезпечення населення найбільш дефіцитними біологічно активними речовинами, які допоможуть підвищити опірність організму людини до негативних умов навколишнього середовища, покращити якість життя хворих, знизити ризик виникнення найбільш розповсюджених захворювань, а в результаті суттєво покращити показники здоров’я нації.
Історичні аспекти харчування людини
Структура харчування людини зазнавала суттєвих змін з давніх часів до наших днів. Якщо людина на початку була вегетаріанцем, то 3 льодяникових періоди навчили його навикам полювання і зробили всеїдним. 280-400 поколінь назад людина почала вирощувати злаки і овочеві культури, які були найбільш живильними і давали найбільший урожай. При цьому людина в літній період чи в період неврожаю, війни, голоду періодично верталася до первісних основ харчування – мисливству і збиранню. Розвиток торгівлі, війни, подорожі 10-35 поколінь назад сприяли міграції найбільш ефективних агрономічних культур і одомашнення тварин. Найсмачніші, поживні і зручні до оброблення культури завоювали все більше території, відтісняли звичні дикороси. Стало зручно вирощувати зерно, фрукти, овочі в полях, городах, садах, ніж ходити по лісі в пошуках їжі. В цей період багато цінних рослин зникли із нашого раціону.
В результаті розвитку міст, поява нових технологій вирощування, переробки і збереження продуктів харчування 3-10 поколінь назад наша їжа стала втрачати дуже цінні біологічно активні речовини – вітаміни, мікроелементи, білки і другі компоненти. Їжа втратила більшу частину фізіологічної цінності і перетворилась із їжі-ліків просто в їжу шлунка. Тепер цілющі дикороси, котрі раніше були і всіх на столі, переходять в категорію ліків і виписують за рецептами.
За останні два покоління відбулися два паралельних процеси: з однієї сторони, зміни навколишнього середовища, катастрофічне збіднення раціону харчування за номенклатурою і якістю вживаних продуктів, ріст захворювань, з другої – почалося усвідомлення самої катастрофи, її масштабів і стали вживати спроб до її попередження шляхом створення нових підходів в науці про харчування і медицині.
Особливості харчування сучасної людини
За останні десятиліття відбуваються зміни, які в корені впливають на наше харчування. Різко зменшилися енергозатрати, оскільки людині немає необхідності в повсякденному житті займатися тяжкою фізичною працею. Змінився стан навколишнього середовища, погіршилася якість води, повсюдно впроваджується рафінування, біотехнології. Люди вживають менше м’яса, молока, фруктів, овочів, риби, більше та навіть в надлишку – хлібобулочних виробів, картоплі, солодощів, зокрема цукру, жирів, алкогольних напоїв. Переїдання перетворилося в важливу медичну проблему, оскільки призводить до ожиріння. На сьогодні встановлений прямий зв'язок з ожирінням і цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, інфарктом міокарда і навіть раком.
Недоїдання (голод) і нераціональне харчування є другою важливою проблемою. Тиф, холера, віспа, чума, грип, туберкульоз, віковий тиф зазвичай вражають ослаблених від недоїдання людей. За останні декілька десятиліть склад м’яса тварин і птиці значно змінився. Віт. А зник з яловичини. Значно знизився і вміст тіаміну та заліза. Переважно вживають м'ясо тварин, які харчуються спеціальними кормами та добавками.
Зросло вживання тваринних жирів, а вживання жирів рослинних продуктів скоротилося. Збільшилася кількість продуктів, до складу яких входять насичені жири.
Статистичні та клінічні дослідження показують, що якщо за білками, жирами і вуглеводами раціон сучасної людини вкладається в норму або й перевищує її, то за набором і кількістю життєво-важливих елементів – макро- і мікрокомпонентів, вітамінів та інших біологічно активних речовин їжі, суттєво далекий від неї.
В поновленні недостачі вітамінів, мінеральних сполук провідна роль належить свіжій рослинній їжі. Дикорослі рослини набагато переважають культурні щодо вмісту в них незамінних харчових і фізіологічно активних сполук (вітамінів, макро- та мікроелементів, амінокислот, поліненасичених кислот, вуглеводів, органічних кислот, біофлавоноїдів, фітонцидів тощо).
В сучасному індустріальному суспільстві спостерігається гострий дефіцит рослинної їжі. В зв’язку з цим знизилося й споживання й клітковини. Разом з тим якість рослинної їжі також змінилася. Розвиток цивілізації призвів до того, що багато корисних мінералів зникли з ґрунту і через це рослина їжа не є їх джерелом. Сумарна концентрація мінеральних елементів в рослинах постійно знижується. Людина повинна з’їдати велику кількість їжі, щоб поповнити цей дефіцит або шукати альтернативні методи.
В цілому для структури харчування в економічно розвинутих країнах характерно надлишкове вживання енергії, тваринних жирів і дефіцит поліненасичених жирних кислот, повноцінних білків, більшості вітамінів, мінеральних речовин (кальцію, заліза), мікроелементів (йоду, фтору, селену, цинку) і харчових волокон.
Розвиток харчової індустрії і технології внесло свою лепту в видаленні з продуктів важливих для людини харчових і регуляторних сполук. Невластиві сторонні, чужорідні і особливо стійкі речовини їжі призводять до порушення клітинного метаболізму.
В сучасних умовах харчування не в змозі задовольнити потреби нашого організму в багатьох біологічно активних сполуках: вітамінах, мікроелементах, антиоксидантах, харчових волокнах, флавоноїдах, фенольних сполуках, жирах, амінокислотах тощо. Людина урбанізованого суспільства приречена на ті чи інші види харчової недостатності.
Вчені багато віків поспіль намагаються розробити оптимальні рекомендації щодо харчування людини.
Антична теорія харчування зв’язана з іменами Аристотеля і Галена. Згідно цієї концепції харчування всіх структур організму відбувається за рахунок крові, яка утворюється в харчовій системі із живильних речовин. В печінці відбувається очищення крові, яка далі використовується для живлення всіх органів.
В основі концепції раціонального харчування лежать 2 закони. Перший – відповідність енергозатрат енергоспоживанню, другий – обов’язкове вживання основних живильних сполук (білків, жирів і вуглеводів) в фізіологічно необхідних співвідношеннях. Порушення цього призводить до негативних змін харчового статусу людини і як наслідок – до аліментарно-залежних захворювань.
Теорія збалансованого харчування: ідеальним є харчування при якому приток живильних речовин в організм відповідає їх витратам. Їжа складається із корисних і шкідливих або токсичних компонентів. В ній містяться незамінні компоненти. Обмін речовин визначається рівнем концентрації амінокислот, моносахаридів, жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин. Відповідно до цього можна скласти елементи дієти. Утилізація їжі здійснюється самим організмом. На основі цієї концепції були розроблені різні харчові раціони для всіх груп населення з врахуванням фізичних навантажень, кліматичних умов, створено нові харчові технології. В результаті встановлено корреляційну залежність між засвоєнням їжі та ступенем збалансованості її хімічного складу.
Збалансоване харчування – це врахування всього комплексу факторів харчування, їх взаємозв’язку в обмінних процесах, а також індивідуальності ферментних систем і хімічних перетворень в організмі. З часом ця теорія була зазнала переоцінки, в результаті чого були відкриті нові механізми та було встановлено, що перетравлення відбувається не тільки в порожнині кишечника, але й на стінках кишечника, на мембранах його клітин, відкрита гомональна система кишечника, симбіотичні мікроорганізми організму та їх роль.
Теорія адекватного харчування розширила уявлення про компонентний склад раціону харчування. Основні положення еквівалентні теорії збалансованого харчування та розшифровують деякі механізми засвоюваності поживних речовин. Поживні речовини утворюються з їжі при ферментативному її розщепленні за рахунок порожнинного та мембранного травлення, а також формування в кишечнику нових хімічних елементів, зокрема незамінних. Нормальне харчування обумовлено не одним потоком корисних речовин із шлунково-кишкового тракту, а декількома потоками поживних і регуляторних речовин. Необхідними компонентами їжі є не тільки корисні, але й баластні, зокрема харчові волокна. Значна роль в процесах травлення та всмоктування поживних речовин відводиться симбіотичній мікрофлорі. На основі цієї теорії розроблені наукові концепції прийому їжі.
Концепція оптимального харчування є похідною концепції збалансованого харчування та дозволяє розраховувати орієнтовні потреби кожної людини щодо основних харчових речовин та енергії, виходячи з ідеальної маси тіла, статі, віку, характеру роботи тощо. Ця ж концепція підкреслює, що необхідно та обов’язково повністю забезпечувати потребу організму не тільки енергією, ессенціальними макро- та мікронутрієнтами, але й цілим рядом необхідних мінорних нехарчових БАВ їжі, перелік яких і значення яких до кінця не встановлено.
Концепція функціонального харчування розроблялася в отанні 3 десятиліття в зв’язку з отриманням нових даних в сфері метаболітичних аспектів фармакології і токсикології їжі. Ця концепція зародилася в Японії, де були популярними функціональні продукти харчування, тобто продукти, які містять інгредієнти, котрі приносять користь організму, підвищують його опірність до хвороб, здатні покращувати багато фізіологічних процесів. Тут був сформований новий погляд на їжу як на засіб профілактики і лікування багатьох захворювань. Встановлено, що їжі також контролює і моделює різні функції організму та, як наслідок, приймає участь у підтримці здоров’я.
На основі концепції розроблено нову дисципліну – функціональну нутриціологію.
Всі продукти позитивного (функціонального) харчування повинні містити інгредієнти, які надають їм функціональні властивості. Це харчові волокна, вітаміни, мінеральні сполуки, полі ненасичені жирні кислоти, антиоксиданти, олігосахариди як пре біоти, мікроелементи, біфідобактерії тощо.
Концепція спрямованого (цільового) харчування. Розроблені норми харчування, які розраховані для середньої людини. Однак існують групи населення, у яких під впливом клімато-географічних факторів виникають певні особливості обміну. Тому кожний вид раціону харчування можна рекомендувати лише достатньо однорідній групі населення.
Концепція індивідуального харчування. Не дивлячись на однаковий вік, стать тощо, навіть якщо живуть в схожих умовах – це неоднорідна сукупність, тому необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної людини.
Вегетаріанство належить до древніх альтернативних теорій харчування, де виключається або обмежується прийом продуктів тваринного походження. Є чисте (строге) вегетаріанство, але й є не чисте вегетаріанство, яке дозволяє вживання молока та яєць. Останні десятиліття дієтологи приділяють вегетаріанству серйозну увагу, рахуючи її кориснішою для здоров’я людини. Однак інші вважають, що при довготривалому строгому вегетаріанстві виникають труднощі в достатньому забезпеченні організму деякими вітамінами, перевантаження травної системи великою кількістю їжі, що обумовлює виникнення дисбактеріозу, гіповітамінозу та білкової недостатності.
Лікувальне голодування – повне утримання від їжі протягом визначеного періоду часу (від 1 дня до декількох тижнів). В основі цієї системи лежить мобілізація захисних сил організму, які примушують включати резервні сили, та яка сприяє очищенню організму від кінцевих продуктів обміну. Однак тривале голодування ставить організм в трудне становище, особливо в умовах впливу шкідливих факторів навколишнього середовища.
Концепція харчування предків. В основі концепції лежать особливості харчування древньої людини. Підрозділяють сироїдів та сухоїдів. Сироїди виключають термічну та інші види обробки їжі, пояснюючи це збереженням харчової цінності. Однак вживання сирого м’яса не виключає можливість зараження кишковою інфекцією (сальмонельозом). Деякі харчові продукти краще засвоюються після термообробки (яйця). Сухоїди віддають перевагу сушеним продуктам, виключаючи цим з раціону харчування воду. Ця концепція суперечить самій природі людини, принципам раціонального і збалансованого харчування.
Концепція диференційованого харчування ґрунтується на сучасних даних про склад харчових продуктів і біологічної концепції (генотипі) людини, переважно за групами крові. При розробці раціону необхідно приймати до уваги не тільки склад продуктів, але й взаємодію різних харчових речовин з індивідуальною системою обміну тої чи іншої людини.
Концепція роздільного харчування строго регламентує сумісність і несумісність харчових продуктів. Згідно до цієї концепції неможна одночасно вживати білок та вуглеводну їжу (м'ясо, рибу, молоко – з хлібом, крупами, кашами тощо), оскільки білки перетравлюються під дією ферментів в кислому середовищі в нижньому відділі шлунка, а крохмалі – в верхніх його частина під дією ферментів слини в лужному середовищі. Однак тут не враховуються інші сторони фізіології та біохімії травлення та в природі не існує харчових продуктів, які складаються виключно з білків чи вуглеводів.
Концепція головного харчового фактору. Згідно до концепції перевага віддається якомусь одному або декільком харчовим компонентам. Типові представники є прихильники вчення макробіотиків, яке засноване в Японії. Головне в цьому – правильне співвідношення в раціоні харчування Na і К та перевага лужних еквівалентів при виключенні із харчування продуктів, багатих кислими еквівалентами. Другим варіантом цієї теорії є перевага злакових культур. Інші рекомендують мед та яблучний оцет. Інший приклад - концепція мегадоз аскорбінової кислоти.
Концепція індексів харчової цінності заключається в тому, що цінність продуктів чи раціону для організму є сумою кількісних величин, які характеризують хімічні складові частки продукту. Найбільш розповсюджена очкова дієта: всі продукти оцінюються за вмістом в них енергії без врахування їх хімічного складу. Це створює небезпеку формування неповноцінних раціонів.
Концепція «жирової енергії». Її прихильники впевнені, що в організмі є «жива» енергія, яка передається через якісь речовини, структури, котрі ніяк не вдасться «матеріалізувати». При збалансованому харчуванні відбувається ідеальний метаболізм, в результаті якого із правильно засвоєної їжі утворюється тонкоматериальна істота, яка надає легкості в тілі, життєрадісність. Кількість їжі має бути невеликою, вживати порційно, свіжі продукти, пити воду, тобто їжа має бути легкозасвоюваною та заспокійливою. Потенційна енергія, заключна в продуктах харчування, поступає від сонячних променів і через їжу переходить до людини.
Концепція «уявних» ліків. Прихильники цієї концепції знаходять в окремих продуктах особливі цілющі властивості (пророщене зерно, перепелині яйця тощо). Завдяки вживанню одного продукту важко вплинути на узгоджену діяльність органів людини.
Концепція абсолютизації оптимальності. Прихильники теорії намагаються відкрити склад харчового раціону і відповідну формулу співвідношення харчових продуктів, які були б оптимальними зразу для всіх сторін життєдіяльності людського організму, тобто намагаються створити ідеальну дієту.
Нові направлення та дієти з’являються постійно, багато з яких відходять в небуття.
Одним з важливих підсумків наукових досліджень в області харчування є розробка норм фізіологічних потреб людини в харчових речовинах і енергії, харчових раціонів. Ці норми і раціони розрізняються в різних країнах і постійно уточнюються.
Також вчені розділили все доросле населення працездатного віку на 5 груп в залежності від важкості виконуваної роботи і, відповідно, затрат енергії на її виконання. Подібні рекомендації розроблені вченими і для потреб в білкові, вуглеводах, жирі, вітамінах і мінеральних речовинах.
За рекомендаціями ВОЗ передбачаються жорстке обмеження жиру та цукру, рекомендовано вживання горіхів, насіння, бобових, які мають деяку схожість з тваринними білками. В Японії обмежені норми вживання жиру.
Важливими порушеннями харчування є:
надлишкове вживання тваринних жирів,
дефіцит полі ненасичених жирних кислот,
дефіцит повноцінних (тваринних) білків,
дефіцит вітамінів: С, В1, В2, фолієвої кислоти, ретинолу, Е, β-каротину тощо,
дефіцит мікроелементів: J, F, Se, Zn,
дефіцит харчових волокон.
Хоча раціон харчування сучасної людини достатній за калорійністю, але не в змозі покрити потребу організму в вітамінах, мінеральних і других біологічно активних речовинах. В зв’язку з цим сучасна людина не може навіть теоретично з адекватним раціоном із звичайних продуктів отримати ці речовини в необхідній кількості.
ВПЛИВ ХАРЧУВАННЯ НА ЗДОРОВЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
Харчування та захворюваність
Білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи та інші БАВ грають важливу роль в підтримці здоров’я. Дефіцит макро- і мікронутриєнтів обумовлює або безпосереднє виникнення захворювань (анемії, ендемічний зоб, ожиріння і др..), або знижує опірність організму до несприятливих умов навколишнього середовища (гострі респіраторні захворювання, інфекційні захворювання) або створює сприятливі умови для розвитку патологій (рак, захворювання серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту). За даними ВОЗ ¾ населення більшості країн страждають захворюваннями, виникнення та розвиток котрих зв’язані з неправильним харчуванням (білково-енергетична недостатність, йододефіцитні порушення, порушення внутрішньоутробного розвитку плоду, недостатність вітаміну А, сліпота, залізодефіцитна анемія, ожиріння, рак, порушення харчування серед літніх людей, остеопороз тощо).
Біологічно активні речовини (БАР)– це велика група речовин, що проявляють біологічну активність, тобто тим чи іншим чином впливають на проходження процесів в живому організмі. Такі біологічно активні речовини за своєю хімічною природою є, в основному, органічними речовинами за винятком мінеральних компонентів їжі.
Класифікація біологічно активних природних сполук
Хімічна класифікація базується на розділенні на класи і формуванні назв речовин строго відповідно до номенклатури класичної органічної хімії. Оскільки біологічно активні природні сполуки є поліфункціональними, цей підхід може бути раціонально використаний тільки у разі достатньо простих сполук, таких, наприклад, як оксикислоти і жирні кислоти або ж тоді, коли необхідно вказати тільки характерні функції даної групи сполук. Наприклад, ми називаємо клас сполук "амінокислоти", не враховуючи той факт, що як правило, в їх молекулах є інші функції, і вони повинні бути віднесені, щонайменше, до трьохфункціональних сполук.
Біохімічна класифікація грунтується на розмежуванні біологічно активних природних сполук згідно з шляхами їх біосинтезу: розрізняють речовини первинного метаболізму (вуглеводи, амінокислоти і інші компоненти життєзабезпечення живої клітини) і речовини вторинного метаболізму, що часто утворюються на базі речовин первинного біосинтезу, які, як правило, не є необхідними для основних біохімічних процесів (алкалоїди, терпеноїди і ін.). Речовини вторинного метаболізму, у свою чергу, класифікують відповідно до ключових сполук їх біосинтезу: шикиматний шлях біосинтезу (шикимова кислота), мевалоновий шлях біосинтезу (мевалонова кислота), полікетидний шлях біосинтезу (полікетиди).
Проте, всі шляхи біосинтезу зв'язані між собою, а крім того, часто вони перехрещуються, тобто є природні сполуки, при утворенні яких використовуються два шляхи біосинтезу (так звані речовини змішаного шляху біосинтезу).
Біологічна активність природних сполук також може бути використана для їх об'єднання в класи. Часто в одну групу при цьомупотраплятимуть речовини, що мають мало спільного між собою за молекулярною структурою, наприклад, вітаміни, антибіотики, цитотоксини та ін.
Але в деяких випадках природні речовини, що володіють певним видом фізіологічної активності, мають також і достатньо характерні загальні риси хімічної структури. Так, статеві феромони різних комах представлені аліфатичними вуглеводнями, спиртами, кислотами і їх ефірами із слабо розгалуженим (часто нерозгалуженим) вуглеводневим ланцюгом розміру С12-С16, що часто містить один або декілька подвійних зв'язків.
Класифікація за джерелами біологічно активних природних сполук має обмежене застосування. Ця класифікація груба, оскільки одні і ті ж речовини можуть бути знайдені в різних субстанціях. В першу чергу, тут виділяють природні БАР рослинного походження, тваринного походження, речовини, що виділяються з мікроорганізмів, останнім часом виділяють ще природні сполуки морських організмів.
Основними класифікаційними ознаками біологічно активних природних сполук є шлях біосинтезу і хімічна структура.
Науково обґрунтованим, найбільш швидким і економічним шляхом рішення проблеми заповнення аліментарних дефіцитів, корекції різних імунних і метаболічних порушень є регулярне і цілеспрямоване застосування БАД вибіркової дії, що є натуральними комплексами, які задовольняють потребу в таких есенціальних речовинах, як вітаміни, мінерали, харчові волокна, екстракти лікарських рослин, амінокислоти і інших нутрієнтах. Дієтичні добавки у більшості випадків належать до натуральних компонентів їжі та виявляють виражений фізіологічний і фармакологічний вплив на організм людини.
БАД до їжі у вигляді екстрактів, порошків, таблеток, відварів тощо є джерелами дефіцитних в щоденному харчуванні речовин, зокрема регуляторів функцій органів і систем людського організму.
Завдання БАД – оптимізація харчування з метою оздоровлення, зниження ризику захворювань, профілактики і лікування захворювань в складі дієтологічних заходів за рахунок поновлення (поповнення) комплексу біологічно активних речовин, котрі організм людини не доотримує в зв’язку з різкою зміною структури харчування; компенсування додаткових навантажень на організм людини, які виникають внаслідок розвитку захворювань і техногенної цивілізації (урбанізації).
Класифікація дієтичних добавок
Залежно від призначення дієтичні добавки поділяють на:
допоміжні джерела їжі та біологічно активних речовин для оптимізації вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного та інших видів обміну речовин при різних функціональних станах;
для нормалізації або покращення функціонального стану органів або систем організму людини, у тому числі самостійно або у складі продуктів, що виявляють загальнозміцнюючу, сечогінну, тонізуючу, заспокійливу та інші види дій при різних функціональних станах;
для зниження вірогідності захворювання, нормалізації мікрофлори шлунково-кишкового тракту, у якості ентеросорбентів тощо.
Дієтичні добавки необхідно розглядати не як ліки, а як окрему групу продукції.
Біологічно активні добавки до їжі за своїм характером дії підрозділяються на наступні групи: нутріцевтики, еубіотики і парафармацевтики, у складі яких компоненти не перевищують рекомендовану добову потребу в харчових речовинах (нутріцевтики), або терапевтичну дозу активної речовини (парафармацевтики). Інколи виділяють 5 груп дієтичних добавок:
1. Нутріцевтики – дієтичні добавки, що вживаються для корекції хімічного складу їжі для доведення вмісту природних макро- і мікронутрієнтів до рівня вмісту в добовому раціоні, відповідно до потреб здорової людини.
Нутріцевтики – джерела вітамінів, поліненасичних жирних кислот (арахідонова, лінолева, ліноленова тощо), макро- і мікроелементів і харчових волокон.
Нутріцевтики у функціональному плані:
поповнюють дефіцит есенціальних харчових речовин;
спрямовано змінюють метаболізм речовин;
підвищують неспецифічну резистентність організму до дії несприятливих факторів довкілля;
мають імуномодулюючу дію;
зв'язують і виводять ксенобіотики.
Кінцева мета використання нутріцевтиків – поліпшення «харчового статуту» людини, зміцнення здоров'я і профілактика ряду захворювань.
2. Парафармацевтики – дієтичні добавки, що вживаються для профілактики, допоміжної терапії та підтримки у фізіологічних межах функціональної активності органів і систем.
Парафармацевтики здатні підвищувати адаптаційні можливості організму в екстремальних умовах. Їх застосування допомагає запобігти розвитку злоякісних новоутворень, знижує рівень холестерину; вони мають антиоксидантний, імуномодулюючий та антимікробний ефекти. До парафармацевтиків також належать дієтичні добавки, що регулюють апетит, сприяють підтримці нормального складу й функціональної активності мікрофлори кишечника (еубіотики).
Введення парафармацевтиків в аліментарні програми забезпечує:
– необхідне спрямування змін метаболізму окремих речовин, зокрема, токсикантів;
– підвищення неспецифічної резистентності організму до дії екзогенних ризик-факторів (адаптогенний ефект);
– реалізацію механізму немедикаментозного регулювання і підтримки функцій.
3. Пребіотики – поживні речовини, що вибірково стимулюють ріст або біологічну активність представленої захисної мікрофлори кишечника, у такий спосіб підтримуючи її нормальний склад і біологічну активність.
4. Еубіотики – дієтичні добавки, до складу яких входять живі мікроорганізми і (або) їх метаболіти, що нормалізують біологічну активність мікрофлори травного тракту.
Функції еубіотиків:
регуляція мікрофлори шлунково-кишкового тракту;
профілактика шлунково-кишкових захворювань;
корекція порушень мікробіоценозу, викликаних вживанням антибіотиків, погіршенням екологічної ситуації, неправильним харчуванням, стресом тощо.
5. Пробіотичні мікроорганізми – живі непатогенні й нетоксичні мікроорганізми (переважно роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Lactococcus, Propionibacterium тощо), представники захисних груп нормального кишкового мікробіоценозу людини і природних симбіотичних асоціацій, позитивно впливають на організм людини, підтримуючи нормальний склад і біологічну активність мікрофлори шлунково-кишкового тракту.
Позитивна дія пробіотиків проявляється в:
колонізації ШКТ пробіотичними мікроорганізмами, що виявляють антагонізм відносно потенційно патогенних і патогенних бактерій, вірусів, грибів і дріжджів;
покращенні порушеного балансу мікроорганізмів у кишечнику й припинення дисбактеріозів і дисбіозів загалом;
корисна метаболічна активність – продукція філохінонів, біотину, ніацину, піродиксину та фолієвої кислоти; гідроліз жовчних кислот і холестерину, участь у регуляції жіночих статевих гормонів тощо;
оптимізація процесу травлення й нормалізація моторної функції кишечника;
детоксикація організму.
Можна виділити ще одну велику групу дієтичних добавок – вітамінно-мінеральні комплекси, що на сьогодні є дуже поширеними. Давно визнано ефективність вітамінномінеральних комплексів, що мають заповнювати добову потребу організму в межах 10–15%. Якщо перевищується поріг 15%, вітамінно-мінеральні комплекси розглядаються вже не як ДД, а наближаються до ліків. Вітаміни і мінерали часто входять до складу різних ДД, оптимізуючи їх дію, але комплекси вітамінів і мінералів, а також полівітамінні препарати в «чистому» вигляді все ж доцільно вважати окремою групою таких речовин.
За узагальненими даними Міністерства охорони здоров'я за 1990–1996 pp., у 70–100% населення України виявлено недостатність вітаміну С, у 40–80% – вітамінів групи В і фолієвої кислоти, у 40–60% – недостатність бета-каротину.
Використання нутріцевтиків може стати ефективною формою профілактики й лікування хронічних захворювань – ожиріння, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, імунодефіциту, злоякісних новоутворень.
Використання дієтичних добавок дозволяє:
полегшити очищення організму від продуктів обміну та шкідливих речовин;
швидко поповнювати дефіцит необхідних харчових речовин;
підвищити витривалість і працездатність організму;
скорегувати вагу;
зміцнити імунітет;
провести профілактику хвороби;
підтримати роботу окремих систем організму;
покращити психологічний стан;
покращити зовнішній вигляд.
Застосування БАД є не тільки ефективною формою первинної і вторинної профілактики, а також рекомендується для комплексного лікування таких широко поширених захворювань, як ожиріння, серцево-судинні захворювання, імунодефіцитні стани, алергічні хвороби. Крім того, БАД можуть розглядатися як джерело додаткових харчових речовин, регулятори маси тіла, мікробіоценозу кишечника, обміну, холестерину, і функцій нервової системи, антиоксиданти, імуномодулятори, стимулятори функцій внутрішніх органів, засоби, які активізують периферичний кровообіг і сприяють виведенню з організму продуктів обміну речовин і т.п.