1. Історія виникнення та розвитку одягу

Приступаючи до вивчення історії стилів в мистецтві та костюмах, спробуємо насамперед розкрити такі поняття, як «одяг» і «костюм», які зв'язуються у свідомості більшості людей у єдине ціле, хоча ці поняття мають різний функціональний зміст.

Одягом називають покриви, що охороняють тіло людини від різних несприятливих впливів навколишнього середовища. Це окремі предмети: білизна, плаття, панчішно-шкарпеткові вироби, взуття, головні убори, виконані з матеріалів рослинного, тваринного і штучного походження.

Археологічні розкопки показують, що одяг з'явився на самих ранніх етапах розвитку людського суспільства (40-25 тисяч років тому).

Спочатку процедура вдягання була драматичним жестом, обрядом, що супроводжувався танцем. Танець служив засобом магічного заклинання на вдале полювання, поліпшення здоров'я, перемогу над ворогом. І кожному заклинанню відповідали певні прикраси, орнаменти. У звичайному житті обходилися без одягу. Ритуали ж завжди були пов'язані з костюмуванням, під якою не завжди малася на увазі одяг, - досить було розмалювати тіло кольоровою глиною або татуюванням, навісити намиста, надягти маску і прикрасити себе пір'ям.

У ранньому палеоліті людина навчилася добувати вогонь, що дозволило йому вести осілий спосіб життя в місцях з холодним кліматом. Але вогонь зігрівав тільки за умови, що людина перебувала поруч із вогнищем.

Спочатку, ще в далекій давнині, з метою захисту від непогоди і укусів комах людина обмазувала своє тіло глиною, сирою землею, жиром.

Необхідність укриватися від непогоди і захищатися від сил природи, причини яких людина не знала, змусила її вдатися до шкір тварин, які накидали на плечі. З кишок риб вона навчилася робити непромокальні накидки, а із трав і пір'я птахів - пов'язки на стегна.

Уже на першому етапі людина намагалась додати безформним матеріалам - шкірі, волокнам, пір'ям - необхідну форму. Первісна людина одягалася в шкіру-покривалася, що трималася на плечах і послужило прототипі сучасного плечового одягу - плаща, туніки, пелерини, - а також носила пов'язку на стегна з рослинних волокон - прообраз сучасного поясного одягу - штанів, спідниць, фартухів.

У теплому кліматі людина у цей час уже одягалася в грубі тканини типу рогожки, сплетені з рослинних волокон. В основу виробництва рогожі покладений, як відомо з історичних джерел, навичка плетива кошиків; цим мистецтвом люди володіли з давніх часів.

Знахідки кістяних голок пізнього неоліту дозволяють припустити, що одягом у ту пору служили переважно зшиті звірині шкіри. Саме в епоху неоліту людина навчилася прясти і ткати, виникли початкові елементи текстильного виробництва. Перше згадування про текстильне виробництво, за свідченням археологів, ставиться до VII тисячоріччя до н.е. Ще і тепер збереглися залишки текстильних виробів усіляких переплетень того періоду. Спочатку для створення ниток і тканин людина використовувала волокна дикоростучих рослин. А зайнявшись землеробством і скотарством при переході до осілого способу життя, змогла виготовляти тканини з волокон культурних рослин (льону, коноплі, бавовни) і вовни свійських тварин.

Древня людина використовувала одяг як укриття від непогоди, і не випадково у свідомості людини довго не було ясного розмежування між поняттями «дах», «покрівля», «покрив», «покривало», що мають загальне походження.

Першим матеріалом для ковдри служили шкіри тваринних більших розмірів. Шкіри закріплювалися смужками шкіри на тілі. Щоб зберегти теплову енергію, потрібно було вкривати тіло, особливо спину. Тому з'явилося щось середнє між ковдрою і одягом, що умовно можна назвати «покривалом».

Один із самих древніх елементів одягу - це пояс, до нього прикріплювалися зброя та необхідні в поході предмети. Згодом на його основі з'явилася кишеня. Шкіри, листи, тканина, натягнуті на пояс, були прообразом перших спідниць.

Прямокутні шматки тканини або шкір накидали на плечі або стегна, зав'язували або обмотували навколо тіла горизонтально, по діагоналі або спирали. Так з'явилися два типи одягу по місцю кріплення: плечова і поясна. Найбільш древня їхня форма - одяг, що драпірується. Вона огортала тіло і трималася за допомогою зав'язок, поясів, застібок.

Залежно від застосовуваних матеріалів і географічного регіону одяг по-різному кріпили на фігурі: у Єгипті шматками тканини обертали тіло, а в Греції та Римі їх драпірували навколо тіла.

Згодом виникла більше складна форма одягу - накладна, що могла бути глухий і розстібний. Полотнища тканини стали перегинати уздовж основи або утоку і зшивати з боків, залишаючи у верхній частині згину прорізи для рук і вирізуючи в центрі згину отвір для голови. Накладний глухий одяг надягали через голову, розстібна мала попереду розріз від верху до низу.

Найбільш древній вид одягу, що шили із прямокутного шматка тканини, - римська туніка, що послужила основою різноманітних тунікоподібних сорочок.

Натільна сорочка, туніка ввійшла у вживання в Древньому Римі наприкінці III століття до н.е. Вона шилася зі складеного навпіл шматка матерії, що утворить перед і спинку; у центрі прорізався виріз для голови, краї зшивалися, причому залишалися отвори для рук. Спочатку римська туніка мала короткі рукави, пізніше (у часи імперії) до неї стали пришивати довгі рукави. Шили туніки спочатку вовняні, пізніше - з IV століття н.е. - лляні.

Цей вид одягу існує дотепер у народів Півночі (ескімосів), Середньої Азії та ін. Сорочковий покрій одягу був розповсюджений також у Древній Русі (сорочка, деякі види сарафанів).

Древній одяг можна підрозділити на три основних типи:

1) нешитий (некроєний) одяг, виготовлений з одного шматка, що обертає тіло або перекинутий навколо тіла і зав'язаний, сколений шпилькою або стримуваний поясом, драпірований (Єгипет, Рим, Древня Греція);

2) шитий одяг (типу туніки-сорочки). Такий одяг виготовляли із тканини, шкіри, з отворами для голови, ніг, рук, пізніше — із пришитими рукавами. Східні народи подібний одяг шили з легких тканин. Сорочковий покрій одягу виник у давній давнині та існує дотепер у багатьох народів, він зберігся в народних костюмах;

3) комбінований (підкроєний) одяг, що складається зі шматка матеріалу у формі прямокутника з округлими краями або кола з отвором для голови в середині. Цей тип пелерини (або пончо) носять дотепер індіанці в Південній Америці та інші народи. Індіанці кечуа, аймара і сусідні з ними народи носять пончо, зроблене із двох прямокутних полотнищ вовняної смугастої тканини. Посередині полотнища не зшивають, залишаючи отвір для голови.

Поступово форма одягу усе більше наближається до форми тіла, одяг міцно втримується на фігурі, створюючи прилягаючу оболонку. Такі форми одягу зажадали вміння моделювати і кроїти. З оболонки, утвореної цілим полотнищем, спочатку виділився рукав, потім ліф з передом і спинкою, спідниця, різні деталі.

Перші спроби кроїти одяг уживали на Сході, але не одержали там свого розвитку. Більше сприятливі умови виявилися в Європі, коли в людей з'явилося прагнення підкреслити костюмом красу форм тіла. В XII столітті майстра робили в одязі вирізи з боків і з'єднували краї шнурівкою. Але шнурівка не створювала гарних форм. Одяг ще мислився монолітним, подібно архітектурі. Думають, що ідея розчленовування одягу на частині (деталі) була запозичена кравцями у винахідників рознімної лицарської збруї. Відомо, що екіпірування хрестоносців зробило досить вагомий вплив на середньовікову культуру і одяг. Слід зазначити, що рукава в середні століття довгий час були самостійними предметами одягу. Їх викроювали окремо від спинки і переду, а потім пришивали або прив'язували тимчасово надягали, а ввечері випорювали або відв'язували, тому що через недосконалість конструкції одяг інакше неможливо було зняти. І тільки пізніше, коли винайшли застібку, рукави стали вшивати. Аналогічна історія відбулася і з коміром, що не вшивали в горловину, а надягали поверх плаття.

Штани також придбали сучасний вид не відразу. Аж до XIII сторіччя штани як би складалися із двох частин, що надівалися на кожну ногу порізно і скріплювалися на поясі шнурком. Тому штани робилися широкими, зібраними в складки.

Приблизно в цей же час в одязі з'явилися і кишені. До цього них заміняли пояса, до яких прикріплювалися всі необхідні предмети: гаманець, годинники, дзеркало та ін.

Отже, проаналізувавши коротко історію розвитку форми одягу, можна сформулювати поняття.

Одяг - це система матеріальних оболонок на людському тілі, що захищає його від кліматичних впливів і є деяким проявом його індивідуальності.