Оформлення роботи

Робота виконується на аркуші паперу для форматом А4 210х294 мм простим олівцем.

ЛАБОРАТОРНА робота № 4,5

Тема: Виконання лінійних малюнків фігури жінки і чоловіка

Мета: - навчитись аналізувати пропорції фігури людини,

• вміти виконувати схему зображення фігури людини;

• вміти виконувати тонову проробку з нанесенням штрихів для вияву форми і пластики фігури людини дотримуючись особливостей жіночої та чоловічої статі

Кількість годин: 2

Прилади: олівець та гумка

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кириченко М.А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамоти: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Вища шк.., 2002. – 190с.

2. Щеголихина А.К., Тимофеева И.К. Рисунок. – М.: Легкая индустрия, 1976.

3. Пармон Ф.М. Рисунок и графика костюма. – М.: Легпромбытиздат, 1987.

Зміст роботи

1. Аналіз форми фігури людини та її пропорцій.

2. Побудова схеми фігури жінки.

3. Особливості виявлення форми та пластики фігури жінки.

4. Побудова схеми фігури чоловіка.

5. Особливості виявлення форми та пластики фігури чоловіка

методичні вказівки до виконання роботи

Людина – досконалий витвір природи. Модельєр-конструктор, технолог створюють одяг для людини.

Форма костюму, як і його складових частин, зв’язана зі станом і пропорціями тіла людини. Отож, слід знати зовнішні особливості людини, вміти зображати фігуру людини.

Пропорції тіла – це сорозмірність окремих його частин, узгоджена система співвідношень розмірів тіла та окремих його частин, яка придає естетичну виразність і гармонічну завершеність. Учіння про пропорції тіла людини використовується для створення канонів.

Канон – це закономірність, правило, в даному випадку закономірність в пропорціях тіла людини, приймається за ідеальну. Одиниця міри, узята для побудови того чи іншого канону, модуль.

З давніх часів одиницею вимірювання були розміри різних частин тіла людини (голова, кисть, палець, стопа), з якими порівнювалися розміри всіх інших частин.

Для побудови фігури людини зручно використовувати канон, де модулем є висота голови. Висота голови високої людини укладається по висоті усієї фігури 8 раз, середнього – 7,5 раз, низького – 7 раз.

Фігура людини симетрична, тому проводимо вертикальну вісь симетрії, яка буде і середньою лінією фігури. На вісі симетрії відмічаємо відрізок, рівний висоті фігури. Далі, цей відрізок розподіляємо на 8 рівних частин, кожна з яких буде відповідати основним пропорційним членуванням фігури:

1. голова (від підборіддя до темені);

2. від підборіддя до лінії грудей;

3. від лінії грудей до лінії талії;

4. від лінії талії до лінії стегон (до лонного зрощування);

5. від лінії стегон до лінії середини стегон;

6. від середини стегон до коліна (нижньої межі колінної чашечки);

7. від лінії коліна до середини гомілків;

8. від середини гомілків до основи стопи.

Л інія плечей пройде нижче підборіддя на 1/3 одиниці виміру. Ширина плечей буде рівною двом модулям (в чоловічої фігурі, в жіночої – менш), ширина шиї – ½ модуля.

Мал.4.1. Пропорціональна схема фігури (а), чоловіча та жіноча фігури (б,в), чоловічий та жіночий торси-манекени (г,д), можливі відхилення у пропорціях при малюванні моделей одягу (е).

Ширина талії – 1 модуль. Ширина стегон на схемі визнається графічно: з’єднати кінцеві точки на лінії плечей з точками на лінії талії та з перетину цих ліній з лінією

грудей провести вертикальну лінію до перетину її з лінією стегон. Одержані точки визначають ширину стегон (мал.4.1).

Розпочинати малюнок слід з відмітки лінії центра ваги, яка починається з яремної впадини (ямки) або від сьомої шийної кістки хребта, залежно від положення художника відносно до фігури, яку малюють (мал. 30). При малювання фігури спереду лінію проводять від яремної впадини, при малюванні із спини - від сьомої шийної кістки хребта, а при малюванні збоку – або від яремної впадини, або від сьомої шийної кістки хребта, точніше, від їх середини. Після цього намічується верхівка тім’яні, основа стопи й рівень лобкового сполучення, а також рівень та напрямок плечей й тазу, колінних суглобів, висота й ширина тазу, розмір голови. Визначивши їх, слід переходити до уточнення вже намічених пропорційних членувань всієї фігури. Уточнюючи їх розміри, приступають до побудови фігури.