2. Загальна характеристика стадій досудового провадження по кримінальній справі

 

Порушення кримінальної справи є першою початковою стадією кримінального процесу.

Порушення кримінальної справи містить у собі систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної  справи чи про відмову в її порушенні, прокурорський нагляд за законністю й обґрунтованості зазначених дій, перевірку судом  скарг осіб, законності й обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органа дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і основ. Ст.94 КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:

Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

Повідомлення представників  влади, громадськості або громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним.

Явка з повинною.

Повідомлення, опубліковані в пресі.

 Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,  прокурором або судом ознак злочину.

Цей перелік є вичерпний.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, якщо є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Згідно ст.98 КПК при наявності приводів і основ, зазначених у ст.94 КПК, прокурор, слідчий, орган чи дізнання суддя зобов’язані винести постанову, а суд  постанову про порушення кримінальної справи, вказавши підстави для порушення справи, статті кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальший її напрямок. Якщо на момент  порушення кримінальної справи встановлено особу, що вчинила злочин, кримінальна справа повинна бути порушена щодо даної особи.

У випадку порушення кримінальної справи процес переходить в іншу стадію.

Друга стадія кримінального процесу має назву попереднє розслідування.

 Попереднє розслідування має свій самостійний характер, що визначається:

Чітко обкресленими границями в системі кримінального процесу (від постанови про порушення кримінальної справи до моменту винесення рішення, яким завершується проведення розслідування);

Має свою процесуальну форму і зміст, в  якому визначається її задачі.

Досудове слідство як процесуальна діяльність має дві форми: саме досудове слідство та дізнання. Ці дві форми поєднані між собою завданнями і процедурою.

Досудове слідство здійснюють слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки і слідчі податкової міліції (ст. 102 КПК). Дізнання ж провадять органи дізнання, які перелічені в ст. 101 КПК.

Згідно із ст. 111 КПК, досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, які зазначені у ч. 1 ст. 27 КПК (справи приватного обвинувачення, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126 та ст. 356 КК України) та ст. 425 КПК (протокольна форма досудової підготовки матеріалів). Однак, у разі вчинення злочинів, передбачених вищевказаними статтями КК України, неповнолітніми чи особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть здійснювати захист самостійно, досудове слідство є обов'язковим [18].

З моменту надходження справи з обвинувальним висновком до суду починається третя стадія кримінального процесу – попередній розгляд справи суддею.

Віддача до суду має вузьку задачу - на підставі зібраних у справі матеріалів попередньо з’ясувати:

Суддя одноособово чи суд у справі, що надійшла від прокурора з обвинувальним висновком, з'ясовує щодо кожного обвинуваченого такі питання:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК;

4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;

6) за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб;

7) за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (ст. 237 КПК).

Питання, що з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи, пов'язані з перевіркою матеріалів кримінальної справи, по якій провадилось досудове слідство.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, розглянутих вище, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.

При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться протокол.

Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду суддею не пізніше десяти діб, а у разі складності справи — не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду (статті 240—241 КПК).

За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень:

1) про призначення справи до судового розгляду;

2) про зупинення провадження в справі;

3) про повернення справи прокуророві;

4) про направлення справи за підсудністю;

5) про закриття справи;

6) про повернення справи на додаткове розслідування (ст. 244 КПК).

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття КК, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду

Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором

Судовий розгляд - це четверта, основна і найважливіша стадія кримінального процесу. У попередніх стадіях обставини справи з'ясовуються для того, щоб вирішити питання, чи є законні приводи, і достатні підстави для порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення конкретній особі і ведення її до суду. У цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, розглядає і вирішує справи по суті, тобто остаточно досліджує всі її важливі обставини, перевіряє докази і  виносить вирок - процесуальний акт; яким підсудний визнається винним у вчиненні злочину і йому призначається покарання, чи невинним. Зазначені питання є основними в процесі всього провадження в справі. Тому стадія судового розгляду і займає центральне місце в системі стадій кримінального процесу. Судовий розгляд є однією з  основних стадій кримінального процесу, саме в ній найбільш повно реалізуються принципи правосуддя в кримінальних справах і весь комплекс його процесуальних гарантій.

Усі стадії кримінального процесу є взаємозалежними, тому стадії: порушення кримінальної справи, що передує розслідування і попередній розгляд справи суддею служать необхідними етапами для підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні стадії (апеляційне проведення, виконання вироку, касаційне провадження, перегляд судового рішення в порядку виключного провадження за нововиявленними обставинами) є засобами контролю за вірністю винесеного вироку й організація його виконання.

Загальні положення судового розгляду визначено в главі 24 КПК. Це закріплені в законі правила, що відображають характерні риси судового розгляду та забезпечують здійснення та реалізацію на цій стадії всіх принципів кримінального процесу. До загальних положень судового розгляду належать правила про його безпосередність, усність та незмінність складу суду, про роль головуючого .в судовому розгляді, та його учасників, розпорядок судового засідання, межі судового розгляду, вирішення питання про запобіжні заходи, про зміну обвинувачення в суді та про заходи, які застосовуються до порушників порядку в судовому засіданні тощо.

Судовий розгляд — вирішальна стадія судового процесу. Під час судового розгляду суд виконує основні завдання всього кримінального процесу: вирішує кримінальну справу по суті, дає в постановленому ним вироку відповіді на основне питання будь-якої кримінальної справи — про кримінальну відповідальність підсудного (його винуватість чи невинуватість, про застосування чи незастосування до нього покарання). На попередніх стадіях кримінального процесу було сформульовано суть обвинувачення, зібрано і перевірено докази цього обвинувачення, тобто створено необхідні умови для розгляду судом справи по суті. Наступні після судового розгляду стадії (апеляційна та касаційна) мають характер перевіркових проваджень. Судовий розгляд — це складний комплекс судових дій, які поділяють на п'ять основних самостійних частин, кожна з яких має свої завдання. Враховуючи дії, що відбуваються на стадії судового розгляду, КПК виокремлює такі його частини:

підготовча частина судового розгляду (ст.ст. 283-296);

судове слідство (ст.ст. 297-317);

судові дебати (ст. 318);

останнє слово підсудного (ст. 319);

постановления вироку (ст.ст. 321-346).

Всі ці частини судового розгляду йдуть одна за одною в зазначеній кримінально-процесуальним законодавством послідовності. Характерним для структури судового розгляду є не лише послідовне розташування його складових частин, а й внутрішня логічна побудова кожної з них. В цьому ми впевнимося, характеризуючи далі зазначені частини судового розгляду.

Умовами винесення законного й обґрунтованого акта правосуддя є забезпечення під час судового розгляду всіх обставин кримінальної справи і всіх доказів.

Ідея судового розгляду пов’язує  всі стадії процесу в єдину систему кримінального судочинства.

Попередні стадії кримінального процесу виконують задачі підготовчого характеру. Попереднє розслідування і доведення злочинних дій обвинуваченого, залучення винного до кримінальної відповідальності, а також підготовчі дії до розгляду справи в судовому засіданні здійснюються для того, щоб зібрати для суду  необхідні матеріали по яких він міг би більш глибоко розібратися і прийняти відповідне рішення.

Судовий розгляд проводиться не для підтвердження матеріалів і висновків органі попереднього розслідування чи  прокурора, а для встановлення об'єктивної істини в справі і винесення законного, обґрунтованого вироку. Досліджуючи матеріали кримінальної справи, суд може погодитися з висновками органів попереднього розслідування,  чи може скасувати їх. Судження цих органів виражені в процесуальних документах (актах), не повинні впливати на суд. Суд незалежний від їхніх висновків. Він зобов'язаний ретельно перевірити обґрунтованість рішень прийнятих  слідчим чи органом дізнання, законність усіх проведених процесуальних дій і складених по них документів.

У такий спосіб судовий розгляд при рішенні справи по суті є єдиним способом здійснення правосуддя, одним з найважливіших засобів рішення, задач кримінального судочинства, ефективною гарантією права і законних інтересів громадян. У стадії судового розгляду найбільшою мірою виявляється попереджувально-виховне значення кримінального судочинства і формування правосвідомості громадян. Усе це жадає від суду неухильного дотримання норм кримінально-процесуального законодавства, що регламентують судовий розгляд, високої професійної і загальної культури його проведення.

Сам процес судового розгляду строго регламентований у кримінально-процесуальному законодавстві з урахуванням необхідності забезпечення умов для вірного  й  об'єктивного  рішення справи судом. В інтересах встановлення істини в справі й ухвалення вірного рішення повинні точно дотримувати усі вимоги законодавства при проведенні судового розгляду; також необхідна відповідна організація і висока культура судового розгляду. У кримінально - процесуальному законодавстві сформовані загальні умови судового розгляду .  Усі вони цілком відповідають принципам кримінального процесу, загальні умови судового розгляду до винесення вироку.

Загальні умови відображають особливості судового розгляду, вони постійні і незмінні при провадженні по будь-якій кримінальній справі й у будь-якому суді 1-ї інстанції.

Апеляційне провадження - це п’ята стадія кримінального процесу, розглядається апеляційними судами на підставі апеляції на рішення суду. Апеляція може бути подана:

1. На вироки, які не набрали законної сили , ухвалені місцевими судами;

2.На постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами;

Апеляція також може бути подана:          

 1.На ухвали (постанови),ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення  справи на додаткове розслідування;

2.На окремі ухвали (постанови),ухвалені місцевими судами;

3.На інші постанови місцевих судів у випадках,  передбачених КПК; (ст.347 КПК).

Воля оскарження вироків учасниками судового розгляду, тобто кожен вирок суду (за винятком вироків, ухвалених Верховним Судом України) може бути оскаржений по закону учасником судового розгляду по своєму бажанню, тобто ніхто не може заборонити подать цій особі апеляцію.

 Апеляцію мають право подавати

Засуджений , його законний представник і захисник , що до інтересів засудженого;

Виправданий його законний представник і захисник – у частині мотивів і підстав виправдання;

.Законний представник , захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру ,- у частині,  що стосується неповнолітнього;

Законний представник та захисник особи , щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

Обвинувачений , щодо якого справу закрито;

Обвинувачений , щодо якого справу направлено на додаткове розслідування;

Цивільний відповідач або його законний представник ;

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор , який затвердив обвинувальний висновок;

Потерпілий і його законний представник;

Цивільний позивач або його представник;

Особа , щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

Інші особи у випадках, передбачених КПК України (ст. 348 КПК). Апеляція, за винятком випадків, передбачених (ч.5 ст.349), подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову

Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же  строк з моменту вручення йому копії вироку.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції , справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд  зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Виконання вироку - постанова, що набрало законної сили є шостою завершальною стадією кримінального процесу. У ній реалізуються рішення суду про  винність чи невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані в регулятивній частині вироку. Задачею цієї стадії є організація процесуальної діяльності, що спрямована на:

Звертання вироку до виконання;

Забезпечення у встановлених законом випадах повної чи часткової безпосередньої реалізації вироку (звільнення виправданого з-під варти, якщо він знаходиться під вартою ст. 342 КПК; чи обрання  запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ст. 343 КПК

. Рішення встановлених законом питань, що виникають у ході фактичного виконання вироку;

Здійснення контролю за виконанням вироку.

Правовідносини, що виникають під час реалізації цих задач, регулюються переважно нормами карно-процесуального права і встановлюють зміст стадії виконання вироку.

Як відзначалося раніш до виняткових стадій кримінального процесу відносяться такі стадії як:

Касаційне провадження;

Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження;

Ці стадії прийнято називати винятковими тому, що кримінальна справа виявляється в одній з них в особливому, винятковому становищі, якщо переглядається законність і обґрунтованість вироку, чи постанови суду, уже набутого законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується.

Касаційне провадження - це регламентована діючим кримінально-процесуальним законом діяльність уповноважених і посадових осіб судової влади і прокурора, спрямована на перевірку законності і обґрунтованості рішень усіх судових інстанцій, що набрало законної сили, шляхом винесення на них протесту в порядку нагляду, перевірки касаційним судом законності і обґрунтованості опротестованого вироку, чи постанови  й ухвалення рішення в справі.

Отже, предметом розгляду в порядку нагляду можуть бути не тільки вироки, чи постанови  судів, що набрали законної сили, а і постанови апеляційної інстанції і постанови і  вищестоящих  інстанцій. При цьому не має значення, чи вироки, постанови судів підлягали апеляційному  оскарженню чи не підлягали.

 Касаційне провадження має загальну задачу - перевірку властивими йому засобами і методами законності і обґрунтованості судових рішень і виправлення їхніх помилок шляхом скасування чи зміни. Разом з цим, маючи загальну задачу, використовуючи ряд загальних правил перевірки законності й обґрунтованості судових рішень і єдині підстави для їхнього  скасування чи зміни.

У касаційному порядку можуть бути перевірені:

Вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

Вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ст. 383 КПК).

Касаційні скарги на судові рішення мають право подавати:

Засуджений, його законний представник і захисник;

Виправданий, його представник і захисник;

Позивач , відповідач або їх представники;

Потерпілий ,його представники.

Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження - це друга виняткова стадія кримінального процесу. Ця стадія характеризується тим, що в ній відбувається перегляд вироків, постанов , що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, що раніш не були відомі особам, що розслідували справу чи суду, що розглядав її, і які встановлюють незаконність і необґрунтованість винесеного в справі судового рішення. Ці обставини вважаються новими незалежно від того, чи знав про їх хтось з учасників кримінального процесу. Важливо лише, щоб нові обставини, що є підставою для відновлення справи, не були відомі органам, що проводило розслідування, і судові при розгляді даної справи. Задачею провадження за нововивченими обставинами, як і проведення в касаційному порядку, є виправлення судових помилок, що привело до винесення незаконних і необґрунтованих вироків і постанов суду. Між собою ці стадії досить істотно відрізняються за підставами, термінами, порядком і наслідками перегляду вироку, постанови суду, що набрали законної сили. Перегляд судового рішення в касаційному порядку  допускається лише при наявності основ, що випливають з матеріалів справи. Якщо сумніви в законності й обґрунтованості судового рішення пов’язані з обставинами, що були невідомі судові і виявлені після винесення відповідного вироку і постанови, що набрали законної сили, питання про перегляд такого рішення може бути розв’язане тільки в порядку впровадження за нововиявленними обставинами. Якщо за цих обставин винесений протест у касаційному порядку , касаційна інстанція може залишити його без задоволення і направити справу разом із усіма матеріалами прокурору для порушення кримінальної справи за  нововиявленними обставинами.