За способом відображення операцій:

• разові - відбивають одну або декілька господарських операцій, що записуються в один прийом (одночасно) - вимоги, накладні, касові ордери;

• накопичувальні - призначені для оформлення однорідних господарських операцій за визначений проміжок звітного періоду (табель обліку відпрацьованого часу, );

• зведені – документи, складені шляхом зведення даних кількох однорідних первинних документів (маршрутний лист з проїзними квитками, прибуткові та видаткові касові ордери).

За місцем складання:

• внутрішні - документи який обертаються і складаються в межах даного підприємства;

• зовнішні - котрі або направляються за межі підприємства (рахунок платіжної вимоги), або надходять на підприємство (рахунки фактури постачальників, податкові накладні тощо).

• документи бухгалтерського оформлення (розрахунок заробітної плати за відпустку, відомість розрахунку амортизаційних відрахувань і т.д.);

За змістом господарських операцій:

• з обліку грошових коштів;

• з обліку запасів;

• з обліку основних засобів;

• інші.

За технікою формування

• Паперові;

• Машинні (електронні)

Питання 2.

Первинні документи дуже різноманітні за призначенням, змістом, формою. Порядок їхнього складання (заповнення бланків форм) регламентується відповідними нормативними актами. Разом із тим є цілий ряд вимог, що однакові для всіх первинних документів і обов’язкові для виконання всіма суб’єктами господарювання. Ці вимоги викладені в ст. 9 Закону України про бухгалтерський облік та в Положенні № 88.

Кожен документ повинен мати реквізити. Реквізитами документа називають зведення, що містяться в документі. Для надання документам юридичної чинності, кожний документ повинен мати наступні обов’язкові реквізити:

• найменування документа;

• код форми;

• дата і місце складання;

• назва підприємства, від імені якого складено документ;

• зміст та обсяг господарської операції, вимірники операції;

• найменування посадових осіб відповідальних за операцію, їх особисті підписи;

• розшифрування підпису.

В необхідних випадках у первинному документі можуть бути наведені додаткові реквізити :

• номер документа;

• ідентифікаційний номер

• адреса; номер рахунку в банку; найменування банку;

• код банку;

• преса; штамп і т.д.

До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:

• первинні документи треба складати в момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення;

• документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами й відомствами. Документування може здійснюватися з використанням самостійно виготовлених бланків, але з неодмінним дотриманням усіх реквізитів, передбачених типовими формами.

• документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинних носіях, застосовують у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили й доказовості;

• записи в первинних документах роблять темного кольору чорнилом, кульковою ручкою, друкарською машинкою чи принтером;

• вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

• у грошових документах (чеки, касові ордери, платіжні відомості, платіжні доручення) суми проставляють цифрами і прописом. Перше слово суми записують із великої літери;

• кожен первинний документ повинен містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;

• керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних із відпуском грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, іншого майна. Кількість таких осіб має бути обмежена ;

• у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності. Бланки суворої звітності друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов’язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості. Усі бланки суворої звітності підлягають нумерації;

• деякі первинні документи (накладні, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки) оформляють у декількох екземплярах (через копірку);

• при складанні первинних документів можуть бути допущені помилки. У банківських (платіжне доручення, чек) і грошових (касові ордери) помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущена помилка, їх анулюють, а замість них оформляють нові. В інших первинних документах помилки можна виправляти;

• заборонено приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей. Такі документи слід передати головному бухгалтерові;

• для упорядкованості руху та забезпечення своєчасного отримання первинних бухгалтерських документів наказом керівника підприємства, установи встановлюють графік документообігу, в якому вказують дати створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передання для оброблення та до архіву.

Велике значення у виконанні вимог має уніфікація і стандартизація документів.

Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах і в організаціях різних галузей і форм власності. Так, уніфіковано всі банківські і касові документи, бланки фінансових звітів, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів. Уніфікація документів забезпечує можливість зосереджувати в одному документі інформацію, потрібну для всіх видів обліку, полегшує її опрацювання на обчислювальних машинах, створює умови для центрального виготовлення бланків документів масовими тиражами.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакового, найбільш раціонального розміру і форми з завчасним визначенням розміщенням відповідних реквізитів.

Документи повинні складатись чітко, розбірливо, без підчисток, забруднень та інших дефектів, які викликали сумнів щодо дійсності документа і правильності господарської операції.

Питання 3.

Первинна обробка документів – підготовка документів для запису у відповідні облікові реєстри (книги, журнали, відомості). Тому висока якість первинних документів, тобто відсутність помилок у їхньому заповнені, чіткий і розбірливий запис реквізитів є найважливішою умовою складання якісних і достовірних зведених реєстрів і звітності. Документи повинні здаватися в бухгалтерію у встановлені графіком документа обороту терміни.

Обробка починається на етапі приймання документів. Прийнявши документ, бухгалтер обов’язково повинний перевірити документ. Документ перевіряється за :

• формою;

• арифметично;

• по суті господарської операції.

Перевірка за формою: дотримання форми документів, повнота і правильність оформлення документів, наявність у них обов’язкових реквізитів, відповідність дозвільних підписів затвердженому списку осіб на право підпису.

Арифметична перевірка: правильність обчислень і підсумкових (у т.ч. проміжних) підрахунків.

Перевірка по суті: перевірка законності і доцільності господарської операції, правильність проставлених розцінок, норм витрат (видачі), цін по суті господарської операції. Зміст документа повинен коротко, але чітко і недвозначно виражати суть господарської операції.

Бухгалтер зобов’язаний при прийманні й обробці документів звернути увагу на:

• Написання дати документа.

• Наявність номера документа (а в документах суворої звітності і серії). Видача (виписка) будь-якого документа повинна бути зареєстрована.

• Правильне позначення вимірника господарської операції. Відсутність вимірника в документі позбавляє його обліково-розрахункової основи. Загальні цифрові дані деяких документів повторюються прописом.

Після перевірки на документі вказуються рахунки, що кореспондуються, тобто робиться контирування (розмітка). Всі документи систематизуються, групуються по економічному утриманню і записуються в облікові регістри.

Питання 4. Самостійно

Документообіг – це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств), періоду обробки і до передачі в архів.

Основні етапи документообігу:

Складання і оформлення документа;

Прийняття документа бухгалтерією;

Рух документа по відділах і робочих місцях бухгалтерії, його о бробка і використання для облікових записів;

Передача документа на засоби обчислювальної техніки і повернення назад;

Передача документа до архіву.

Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов’язковим для всіх працівників підприємства.

Для кожного виду або роду документів розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. Графік документообігу на підприємстві має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації. Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обов’язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

Питання 5.

Інвентаризація – це процедура, що дозволяє встановити фактичну наявність та стан майна (основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів тощо) і зобов’язань, а також достовірностей відомостей про них в обліку підприємства.

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 - ХІV від 16 липня 1999 р. підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, коли її проведення є обов’язковим згідно із законодавством.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

- при передаванні майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства на акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів та зобов’язань, інвентаризацію яких проводили не раніше 1 жовтня звітного року.

- при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не провадитися у випадку передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого належать ці підприємства;

- у випадку ліквідації підприємства, тощо;

- при зміні матеріально відповідальних осіб;

- при встановлені фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей;

- за приписом судово-слідчих органів;

- у разі техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (в день закінчення лиха).

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

Основними завданнями інвентаризації є :

1. забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів у відповідності із затвердженими нормами, планом тощо ;

2. виявлення майна, що втратило свою якість, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком;

3. встановлення реального фізичного стану і оцінки необоротних активів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;

4. виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;

5. виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

6. перевірка дотримання правил і умов збереження майна та ін.

В свою чергу завданнями інвентаризації, при виявленні тих або інших недоліків є :

• запобігання негативним явищам в діяльності підприємства;

• аналіз причин, через які виникли такі відхилення;

• створення умов, які роблять неможливими повторення таких недоліків.

Для вирішення основних завдань, що розв’язуються в процесі інвентаризації, необхідним є організаційне, технічне, економічне, юридичне та обліково–аналітичне забезпечення (рис. 1)

Передумови вирішення основних завдань інвентаризації
	Організаційне забезпечення	Пов’язано з упорядкуванням : взаємовідносин між МВО та інвентаризаційною комісією з приводу контролю; організації фінансово – господарської діяльності для забезпечення реалізації ефективних форм і методів контролю
	Технічне забезпечення	Пов’язано із застосуванням відповідних технічних засобів для виміру, підрахунку, зважування, обміру тощо. Від ступеню надійності і точності технічних засобів контролю залежать і його результати
	Економічне забезпечення	Пов’язано із створенням економічної зацікавленості у здійсненні інвентаризації
	Юридичне забезпечення	Пов’язано : з вибором процедур і прийомів інвентаризації, що забезпечують повноцінну доказовість результатів, однозначність у визначенні вини при небажаних відхиленнях; з встановленням прав і обов’язків при здійсненні інвентаризації.
	Обліково – аналітичне забезпечення

рис.1. Передумови вирішення основних завдань інвентаризації.

Установи зобов’язані проводити інвентаризацію:

1. будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів - не менше одного разу на три роки;

2. музейних цінностей - відповідно до строків, встановлених Міністерством культури України;

3. бібліотечних фондів - один раз на 5 років;

4. інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, виконавчих органах місцевих рад - не менше одного разу на два роки; в інших установах - не менше одного разу на рік.

Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня:

• капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 грудня;

• молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і сімей бджіл - не менше одного разу на квартал;

• готових виробів, сировини, пального та інших матеріалів, кормів, фуражу - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня;

• продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал;

• незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - не раніше 1 жовтня звітного року, крім того, періодично у терміни, встановлені відповідними вищими органами;

• грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої звітності - не менше одного разу на квартал;

• розрахунків платежів до бюджету - не менше одного разу на квартал; аналогічно з вищою організацією;

• розрахунків із дебіторами та кредиторами - не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами - не менше одного разу на місяць.

Для проведення інвентаризації створюються комісії на основі наказу керівника підприємства. До складу інвентаризаційної комісії входить головний бухгалтер організації, підприємства (або інший представник бухгалтерії) на правах заступника голови інвентаризаційної комісії.

Функції інвентаризаційної комісії наступні: виявлення кількісних та якісних характеристик об’єкту інвентаризації, причин відхилень від заданих нормативних, планових, облікових даних, у відповідності з якими може функціонувати об’єкт інвентаризації та їх нормативно – правове регулювання. Центральну інвентаризаційну комісію очолює самий керівник або його заступник. У неї також повинні включатися: юрист, головний бухгалтер, начальники інших відділів. На підставі проробленої роботи оформляється інвентаризаційне описування або акти інвентаризації.

Права й обов’язки інвентаризаційної комісії регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11.08.94 р. № 69.

Залежно від повноти охоплення засобів (коштів) інвентаризації поділяються на повні й часткові. Інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, називається повною. Повні інвентаризації - річні. Часткова інвентаризація охоплює лише якийсь один вид засобів, коштів (матеріальних цінностей, основних засобів, господарського інвентарю, каси, незавершеного виробництва тощо). Часткові інвентаризації провадяться для забезпечення точності звітних даних, посилення боротьби з втратами і зміцнення фінансової дисципліни.

У звітному році кількість інвентаризацій, дати їх проведення, перелік майна і зобов’язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством, установою, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковою.

На деяких підприємствах інвентаризації проводяться не як разові заходи, а як постійний процес. Керівники таких підприємств затверджують постійно діючу інвентаризаційну комісію, яка щоденно (або за особливим графіком) відвідує місця зберігання матеріальних цінностей і. провадить інвентаризацію лише окремих видів цінностей.

Обирають для перевірки ті види матеріальних цінностей, по яких на момент перевірки в обліку є мінімальний залишок. Частіше в натурі цей вид матеріальних цінностей відсутній, а залишок по обліку являє собою природний убуток (наприклад, по зберіганню спирту), який і фіксується інвентаризаційною комісією. Такого типу інвентаризація називається перманентною. Організація перманентної інвентаризації не вимагає припинення прибутково-витратних операцій, забезпечує постійний контроль за роботою матеріально відповідальних осіб. Перманентні інвентаризації знижують трудомісткість і тривалість при їх проведенні.

До початку проведення обов’язкової або визначеної підприємством, установою інвентаризації в присутності комісії матеріально відповідальні особи складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у складському обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтери. Матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, в якій підтверджують, що всі прибуткові та витратні документи здані до бухгалтерії й всі матеріальні цінності, довірені їх зберіганню, знаходяться в приміщенні складу або інших місцях. Якщо підрозділ здійснює реалізацію матеріальних цінностей за готівку, то насамперед підраховується наявність готівки: реєструються показники лічильників касових апаратів, готівка звіряється з показниками касового апарата. Під час інвентаризації прибуткові й витратні операції з матеріальними цінностями як правило не здійснюються. Також до початку інвентаризації перевіряється стан ваговимірювального господарства - точність ваги, гир й іншої апаратури.

Дані про наявність тих чи інших цінностей із зазначенням назви, відмітних ознак, включаючи номенклатурний номер, одиниці виміру і кількості фактично виявлених натуральних одиниць, записуються до інвентаризаційного опису. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами. Наприкінці кожної сторінки цифрами і словами записується загальна сума натуральних одиниць, відображених на даній сторінці. На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальні особи підтверджують, що всі матеріальні цінності облічені й відображені в інвентаризаційному опису правильно і повністю, жодних пропусків і не включених до опису предметів немає. Інвентаризаційні описи складаються в необхідній кількості примірників, один з яких вручається матеріально відповідальним особам.

Якщо інвентаризація триває понад один день, то інвентаризаційні описи залишаються в сховищі матеріальних цінностей до завершення інвентаризації. На час перерви в роботі інвентаризаційної комісії сховища зачиняються двома замками, ключі від одного з них зберігаються у матеріально відповідальних осіб, від другого - у голови інвентаризаційної комісії. Сховище запечатується відтиском печатки, яка зберігається у голови або одного із членів інвентаризаційної комісії.

Одержані дані, що містяться в інвентаризаційному описі, зіставляються з обліковими даними про залишки тих же матеріальних цінностей. Таке зіставлення називають звірюванням фактичних та облікових залишків і записують до звірювальних відомостей результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

У результаті зіставлення облікових даних з фактичними можуть бути виявлені такі факти:

а) фактичний і бухгалтерський залишки збігаються;

б) фактичний залишок менше облікового - нестача:

в) фактичний залишок більше облікового - надлишок.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, встановлені під час інвентаризації та інших перевірок, регулюються підприємством, установою у такому порядку:

• основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб;

• убуток цінностей у межах затверджених норм списування за рішенням керівника підприємства, установи відповідно до витрат виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач. За відсутності норм убуток розглядається як понаднормова нестача;

• понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;

• понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватці не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

У документах, якими оформлюються списання втрат і понаднормові нестачі цінностей, мають бути зазначені вжиті заходи щодо запобігання таких нестач і втрат.

Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів до звіту за той період, в якому закінчено інвентаризацію, а також і до річного звіту.

Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку. Виявлені при інвентаризації надлишки матеріальних цінностей (або грошових коштів у касі) прибуткують і зараховують на доходи підприємства записом:

Д-т. 201 "Сировина і матеріали" (або рах.301 "Каса")

К-т. 745"Інші доходи"

Нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, незалежно від причин виникнення, оформляється записом:

Д-т 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"

К-т 201 "Сировина і матеріали" та ін.

На вартість нестачі товарно-матеріальних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т.375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

К-т 716"Відшкодування раніше списаних активів".

При цьому слід мати на увазі, що розмір збитку, нанесеного господарству внаслідок нестач і псування матеріальних цінностей, що підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами, визначається відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116 (з наступними змінами і доповненнями). Згідно з цим Порядком розмір збитку визначається за балансовою вартістю цінностей з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначаються Держкомстатом України, відповідного розміру податку на додану вартість та акцизного збору (по підакцизних товарах).

Сума відшкодованого збитку оформляється записом:

Д-т рах.301 "Каса"

К-т рах.375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в 10 – денний строк і включається до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація.

Лекція 1. Сутність БО, його предмет і метод

1. Правове регулювання БО……………………..1

2. Поняття про господарський облік і його види…1

3. Вимірники , що застосовуються в БО……………1

4. Завдання та функції БО……………………………2

5. Предмет і метод БО………………………………….3

Тема 2 Бухг рахунки та подвійний запис 1 Поняття про рахунки бухгалтерського обліку………..5

2 План рахунків бухгалтерського обліку………………….7

3 Подвійний запис…………………………………………….9

4 Синтетичні і аналітичні рахунки……………………….10

5 Класифікація рахунків бухг. Обліку……………………10

Лекція 3. Бухгалтерський баланс

1) Структура і зміст бухгалтерського балансу……………………..13

2) Вплив господарських операцій на бухгалтерський баланс…….15