3 Форми бухг обліку
Склад облікових регістрів, які веде підприємство, їхній взаємозв’язок, а також послідовність та способи реєстрації облікової інформації визначають форму бухгалтерського обліку. Форма бухгалтерського обліку (ФБО) – це сукупність взаємопов’язаних облікових регістрів, а також способів відображення в них господарських операцій підприємства з урахуванням особливостей його діяльності та технології обробки інформації. Сьогодні виділяють такі ФБО: — меморіально-ордерна; — журнальна; — спрощена; — автоматизована. Меморіально-ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери. У них вказується кореспонденція рахунків за госпоперацією та її сума. Усі меморіальні ордери після заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками. Переваги меморіально-ордерної форми — її відносна простота, гнучкість. Недоліки – складання великої кількості меморіальних ордерів, а також непристосованість регістрів до заповнення фінзвітності. При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів переноситься в журнали й відомості. У перших записують суми, що відповідають кредитовому обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками. Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги. Найбільша перевага цієї ФБО – можливість зручно формувати інформацію для фінзвітності. Недолік – громіздкість окремих журналів та відомостей. Спрощена форма бухобліку може вестися малими підприємствами за їх вибором. Вона передбачає два варіанти: проста та ФБО з використанням регістрів обліку майна. При застосуванні простої госпоперації відображають у Книзі обліку господарських операцій. Форма бухобліку з використанням обліку майна, окрім Книги обліку господарських операцій, передбачає також використання відомостей. За автоматизованої ФБО збір, систематизація та обробка облікової інформації відбувається зі спеціально розробленим програмним забезпеченням. Зауважте, деякі спеціалісти не вважають її формою, розглядаючи лише як спосіб ведення бухобліку
Лекція 4 «Документація та інвентаризація»
Поняття про документи, їх значення та класифікація.
Основні реквізити документів та вимоги щодо оформлення документів.
Перевірка й обробка документів в бухгалтерії.
Документообіг на підприємстві (самостійно).
Інвентаризація.
Питання 1.
Застосування первинних документів в Україні регулюється рядом законодавчих і нормативних документів. Основними, які регулюють загальні правила застосування первинних документів, є:
Закон
України “Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в Україні” від
16.07.1999 р. № 996 - ХІV.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.
Наказ Міністерства статистики України від 29.12.95 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”.
Порядок забезпечення підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів підприємницької діяльності України бланками форм облікової і звітної документації й інструкціями з їх заповнення, затверджений Міністерством статистики № 01-3-5/80, № 18-4117, № 27004/107.
Крім названих нормативних актів щодо виготовлення і застосування первинних документів, існує значна кількість інструкцій, положень, правил, що регулюють застосування касових, банківських документів, документів з обліку основних засобів і запасів, інвентаризацій та інших господарських операцій.
У загальному понятті документ - це письмове підтвердження дійсного проведення господарської операції або дозвіл на її проведення. Оформлення операції документами називається документацією.
Документи є основою бухгалтерського обліку. Вони використовуються керівництвом при проведенні аналізу господарської діяльності, у документальних ревізіях, тощо. Документи забезпечують цілісність засобів підприємства. Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України та на бланках спеціалізованих форм, що затверджуються Міністерствами і відомствами.
Документи, залежно від рівня затвердження й обов’язковості застосування в народному господарстві, можна розділити на чотири групи:
Документи форм суворої звітності, якими оформляються визначені законодавством господарські операції всіма підприємствами (установами) незалежно від їхньої організаційно-правової форми і власності. Форми документів суворої звітності затверджуються Держкомстатом України.
Документи типових форм, які затверджуються Держкомстатом України і Міністерством фінансів України, також призначені до обов’язкового використання на підприємствах (в організаціях) усього народного господарства України.
Документи спеціалізованих форм, які затверджуються галузевими міністерствами і відомствами (галузеві форми обліку) і застосовуються на підприємствах відповідних галузей народного господарства.
Документи, форми яких розробляються підприємствами самостійно, відповідно зі специфікою й особливостями виробничої (підприємницької) діяльності підприємства.
У господарській діяльності підприємства утворюються велика кількість різних документів. З метою кращого розуміння документів і правильної організації використання їх прийнято класифікувати (групувати) за окремими однорідними ознаками:
А) за призначенням;
Б) за обсягом отримання;
В) за способом упорядкування;
Г) за місцем упорядкування й обертання.
Д) за технікою формування
За призначенням документи розрізняють:
розпорядчі – документи, що містять розпорядження на здійснення господарської операції (чеки, доручення, накази і т.д.);
виконавчі (виправдовувальні) - підтвердження факту виконання операції (квитанції, акти прийому - передача);
комбіновані – документи, що поєднують у собі ознаки розпорядчих і виконавчих документів (накладні на відпустку матеріалів, видатковий касовий ордер);
нормативні (довідники, нормативи і т.д.).