Фотогравюра

Якщо взяти звичайну фотоплівку, засвітити її, проявити та за­фіксувати, то отримаємо плівку, покриту зверху чорним тоном. Це і є дошка для гравірування. На ній олівцем виконують малюнок, підклавши під низ папір більшого розміру.

Гравірувати потрібно так, як гравірують офорт, використовую­чи офортну голку, прорізаючи та вишкрябуючи шар емульсіїдо про­зорої плівки.

Отримуємо таким чином прозорі лінії, з яких складається ма­люнок. Виправлення невдалих місць або окремих ліній провадиться перекриттям цихділянок гравюри чорноютушшюабо темперою.

І иструменти залежно від характеру композиції та задуму ав­тора можна урізноманітнювати, застосовуючи всі ті засоби, які мо­жуть робити штрихи різного характеру та фактури. Це голки, різці різного призначення, а також абразивний папір різної зернистості для "розтирання" тла, його плавного переходу в темний і навпаки. Хороший результат дають розмивки агресивними розчинами, які м'яко діють на деякі ділянки гравюри, даючи певну м'якість усього зображення.

Друк такої фотогравюри виконується контактним або проек­ційним методом на стаціонарному обладнай ні фотолабораторії, як друк звичайного негативу. Формат кінцевого друку можна змінюва­ти вбік збільшення або зменшення за рахунок можливостей фото­проекційної техніки. В цьому—великі переваги такого способу гра­вірування.

Фотогравюру можна робити без фотоплівки, якщо потрібен ве­ликий формат. Тоді беремо віконне скло потрібного розміру, по­криваємо з одного боку спочатку тонким шаром желатину, а потім червоною або чорною масляною фарбою. Після висихання фарби скло готове для роботи. Спосіб гравірування описаний вище. Для зручності зафарбоване скло можна зверху покрити тонким шаром гуашевих або темперних білил. Малюнок, виконаний м'яким олів­цем, добре видно на білому тлі. Тоді скло-дошку кладуть на чорний папір і лінії гравірування мають вигляд, як на оригіналі: чорними на білому тлі.

Друкують фотоконтактним методом навіть в домашніх умовах на контрастному фотопапері.

Автогравюра

Якщо взяти якийсьбілий щільний матеріал і покрити його туш­шю або іншим барвником таким чином, щоб офортний різець, лан­цет або інший інструмент могли легко прорізати цей шар туші або іншого барвника та залишити білу тонку лінію, то виникає чудова можливість для художника — створити гравюру відносно простим методом, але в одному примірнику, без друку. Це — автогравюра.

Матеріалом повинен бути дуже якісний крейдяний та глянце­вий папір, на якому друкують особливо важливі листівки та плакати. Він називається "астролюкс" або "люксопринт" фінського вироб­ництва або білий листовий полістирол завтовшки 0,5-3 мм.

З лицьового боку цей матеріал покривається чорною тушшю, трохи розведеною водою, бо нерозведенатуш при висиханні дає міцну плівку, яка потім не прорізається різцем. Отже, ми покрили розведе­ною тушшю певний формат цього паперу відповідно до розміру підготовленого під гравюру малюнка.

Після висихання туші ця чорна поверхня легко ріжеться офор­тною голкою, добре заточеним ланцетом або іншим різцем. Отри­муємо чисту білу лінію за рахунок того, що цей папір на своїй по­верхні має великий вміст крейди, незначна частина якої легко знімається разом з тушшю.

Підготовлений малюнок переноситься звичайним методом. М'я­кий графітний олівець дає виразну сріблясту лінію.

Вирізана композиція може мати вигляд вишуканої гравюри, де поєднуються і майтоиіні лінії, і різної фактури великі білі та чорні масиви.

Якщо цей метод, який свого часу запропонував автор, застосу­вати на крейдяно-рельєфному папері, то з цієї автогравюри, як з дру­карської форми, можна робити відбитки вручну, на офортному вер­статі, на ручному плоско-друкарському верстаті накладом у межах 100 примірників, тільки високим друком.