Головні закони композиції

Головні закони композиції —

цс:

1. закон цільності;

2. закон типізації;

3. закон контрастів;

4. закон підлеглості усіх засобів (елементів) композиції єдиному за­думу.

Завдяки дотриманню першо­го закону композиції — закону цільності, твір мистецтва сприй­мається як єдине неподільне ціле. Суть закону можна розкрити, про­аналізувавши основні його риси і якості. Головна риса закону цільності — неподільність компо­зиції — означає неможливість сприймати її як суму кількох окремих самостійних частин. Неподільність закладається в композиції через пошук художн иком так званої конструктивної основи (ідеї), яка здат­на об'єднати в єдине ціле всі компоненти майбутнього твору.

Другою рисою цього закону є необхідність зв'язку і взаємним співвідношенням всіх елементів композиції. Виходячи з конструк­тивної ідеї, виділяється центр уваги, який об'єднує другорядне.

У досконалій композиції все настільки доречно, що неможливо викинути жодної деталі без збитку для цілого. Всі частини знахо­дяться у взаємному зв'язку і взаємозалежності, як цього вимагає і логіка розвитку.

Закон цільності передбачає неповторність елементів композиції, зокрема, форми, розміри, плями, інтервали, характери, типи, жести. Все схоже або об'єднується в силует, або чимось відрізняється, інди­відуалізується.

Закон типізації характеризується трьома головним рисами: 1) типовість характерів і типовість обставин, в яких розвивається дія в композиції. Тож першоосновою закону є створення худож­нього образу, в якому через характерне передається типове, здеталей складається загальне;

2. передача відчуття руху, розвитку дії в часі;

3. новизна.

Один з основних законів композиції — закон контрастів. Кон­трасти — це впливова сила композиції, що характеризує її виразність.

Закон підлеглості засобів (елементів) композиції єдиному заду­му зобов'язує художника створювати цільний за сприйняттям, ви­разний ідейно-змістовний і високо художній твір.

Теорія повертає мистецтву накопичений багатьма поколіннями художників матеріал у систематизованому вигляді у сформульова­них законах кольорознавства, композиції, перспективи тощо.

Так вважає Є.В. Шорохов у своїй роботі "Основи композиції".

Ф.В. Ковальов свою концепцію щодо законів композиції ба­чить у законах формоутворення у природі.

Відомо, що є п'ять принципів формоутворення у природі: цільність, пропорційність, симетричність, ритмічність, головне в ціло­му. Ці п'ять принципів вважаються законами формоутворення в при­роді.

Звідси висновок, що п'ять законів формоутворення в природі і є п'ятьма законами композиції, прояв яких виявляється у кожному творі мистецтва, незалежно від часу і місце його створення.

Перший — закон цілого — виражає неподільність.

Другий — закон пропорцій — виражає відношення частин цілого за величиною одної до другої частини і цілого.

Третій — закон симетрії — обумовлює розміщення частин ціло­го.

Четвертий - закон ритму - виражає характер повторення або чередування частин цілого.

П'ятий — закон головного в цілому — показує, навколо чого об'єднуються частини цілого.

Ці п'ять законів композиції образотворчого мистецтва з не­змінною постійністю проявляються у всьому, що створює худож­ник.