Тема 2. Артистизм та організаторські здібності соціального педагога – важливий компонент його педагогічної компетенції і культури

План.

1. Артистизм соціального педагога

2. Спільні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність

1. Артистизм соціального педагога

Артистизм соціального педагога – це здатність до органічного існування і ефективної діяльності в умовах педагогічного процесу. Завдання артистичного педагога – здійснити на учнів емоційний вплив, викликати певні почуття, без яких ускладнюється сприймання життя і його розуміння; утверджувати віру в себе у свідомості учнів, справляти враження своїм ставленням, почуттями; змусити грати уяву. Основна мета артистичного педагога – сприяти формуванню в учнів особистісної позиції на основі системи переконань, які не зводяться до суми знань; певного ставлення до об’єктів оточуючого світу, а в цілому – позитивного ставлення учнів до навчального процесу і, відповідно, до всіх впливів, які організовуються школою; вибору учнями власних засобів для самореалізації. У структурі педагогічного артистизму виділяють два аспекти: 1) внутрішній артистизм – культура, емоційність, уява, оригінальність мислення, здатність до імпровізації та ін.); 2) внутрішній артистизм – вияв емоційного ставлення до діяльності, особливі форми виявлення свого ставлення до матеріалу, навчання у ігровій формі та ін.).

Педагогічний артистизм відіграє наступні функції: мотиваційну, мобілізаційну, аттрактивну, фасилітаторську, стимулювальну, синтетичну.

Успішність розвитку педагогічного артистизму залежить від багатьох внутрішній і зовнішніх умов. До зовнішніх умов відносяться суспільні, професійно-освітні і діяльнісні умови. До внутрішніх умов відносяться особливості психофізіологічної сутності особистості педагога, високий соціально-моральний і культурний рівень особистості, професійна спрямованість особистості педагога.

2. Спільні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність

Спільні риси, що характеризують педагогічну й акторсько-режисерську діяльність: 1. Змістовна ознака — комунікативність, тому що спільною основою є взаємодія, живе співробітництво різних індивідуальностей. 2. Інструментальна ознака — особистість творця і його психофізична природа як інструмент впливу. 3. Цільова ознака — вплив людини на людину і виклик певного переживання у партнера. 4. Процесуальні характеристики: творчість здійснюється в обстановці публічності, регламентовано в часі; результат творчості динамічний; спостерігається спільність переживань актора і глядача, актора і режисера, педагога й учня; об’єкт впливу є одночасно і суб’єктом творчості, співтворцем; творчість має колективний характер. 5. Структурна ознака — аналіз матеріалу; визначення проблем, протиріч; народження задуму, що вирішує протиріччя; втілення; аналіз результату; коректування. Робота над уроком і роллю відбувається в трьох періодах: Репетиційний —- в актора, доурочний — в учителя. Це період, коли в уяві, у думках, у відчуттях діяча створюється образ. Образ героя — в актора, образ уроку — в учителя. Технічний. Період, коли розумно, з розрахунком вивіряється матеріал і підкоряється власному творчому задуму діяча. Закріплюється, „обкатується” на репетиціях роль актора, в учителя „репетирується” урок, уточнюється його задум, фіксується його хід, складається план. Період втілення творчого задуму. Робота актора на спектаклі, учителя — у класі. 6. Концептуальні ознаки: наявність елементів роботи, що не піддаються автоматизації, самостійній і вільній творчості; здійснення соціальної функції — функції виховання; присутність інтуїції, чуття, натхнення; специфічні професійні емоції; необхідність безперервної внутрішньої роботи (тренувальної і „над предметом”). 7. Вимоги до особистості творця. На відому подібність акторських і педагогічних здібностей вказував у свій час А.С. Макаренко, а також дослідники В.Н. Гоноболін, Ю.П. Азаров, Н.В. Кузьміна, Ю.Л. Львова, В.А. Кан-Калік і ін. На цю ж особливість вказував К.С. Станіславський. Основні здібності, необхідні і для творчості актора, і для продуктивної творчості педагога такі: розвинена уява, увага, емпатія, рефлексія, рухливість. виразні здібності, чарівність. Розходження між педагогічною й акторсько-режисерською діяльністю полягають у відсутності глядача у педагогічній діяльності; у акторсько-режисерській діяльності відбувається перевтілення в героя вистави, а в педагогічній – показується особистість учителя або предмет, про який йдеться мова; у акторсько-режисерській діяльності життя на сцені відбувається в іншому шарі буття в порівнянні зі звичайним життям, а в педагогічній діяльності діяльність відбувається в межах реально існуючого життя; відповідальність за результат діяльності у акторсько-режисерській діяльності є колективною, а у педагогічній діяльності вона є особистою, наслідки педагогічних помилок більш драматичні, ніж результати акторських невдач; специфіка спілкування в акторсько-режисерській діяльності полягає у тому, що в ній спілкування тяжіє до монологу, а в педагогічній діяльності – до діалогу; тривалість діяльності учителя у 5-6 разів більша, ніж в актора.