І. Проблема походження мови
В античні часи (V-—IV ст. до н.е.) проблема походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали, що
назви предметам даються не довільно, а відповідно до їх природи, що свідчить про природний характер мови. Представники школи Демокріта стверджували, що назви
зовсім не пов'язані з природою речей, що жоден предмет не потребує її. Назви предметів потрібні тільки людям для передавання думки про предмети іншим і тому встановлюються за умовною домовленістю. У XVII—XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження
мови:
Звуконаслідувальна гіпотеза
Полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт; Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку, по-іспанськи куко,
по-румунськи кук, по-болгаоськи кукавіиа. по-словацьки40 Загальні питання мовознавства
кукавіца, по-польськи кукулка, по-російськи кукушка. Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних мовах не збігаються. Ця гіпотеза була започаткована ще Демокрітом і Платоном її підтримував Вільям Уїзні. Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею
мова виникла випадково. Слів, утворених шляхом звуконаслідування, дуже мало. А от найуживаніші слова (вода, земля, небо, голова, рука, нога, очі, жити, їсти, пити, ходити тощо) не мають нічого спільного зі звуконаслідуванням.
Звукосимволічна гіпотеза.
Вона є близькою до звуконаслідувальної Але оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування, а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим явищем, о цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати. Згідно зі звукосимволічною гіпотезою між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок. Звуками людина передає свої враження про навколишній світ. Ще давній мислитель Аврелій Августин говорив, що слово теї "мед" приємне для слуху, а асег "гострий" — неприємне. Підтримували цю гіпотезу німецькі
вчені Готфрід-Вільгельм Лейбніц В. Гумбольдт, Якоб Грімм, Гейман Штейнталь український мовознавець Олександр Потебня , швейцарський мовознавець Шарль Баллі. Лейбніц зазначав, що з розвитком мови сфера його дії стає все обмеженішою.
ВИГУКОВА ГІПОТЕЗА (ЕМОЦІЙНА, ДОВІЛЬНИХ ВИГУКІВ)
Суть її в тому , що предмети навколишнього світу викликал и в людини певні почуття, і вона мимоволі вимовляла звуки, як і й стали першими словами. Започаткували цю теорію епікурейці Давньої Греції Пізніше цю теорію підтримав Ж.-Ж. Руссо і Д.М. Кудрявський.
Безумовно, не можна заперечувати значення емоцій і почуттів у розвитку мови, але прийняти вигукову гіпотезу походження мови важко. Та й, зрештою, не слід зводити мову
лише до експресивної функції, тоді як у неї є й інші, до того ж важливіші функції.
ГІПОТЕЗА СОЦІАЛЬНОГО ДОГОВОРУ
Її основоположником вважають Діодора Сицилійського. Ця гіпотеза пов'язана зі згаданою вище полемікою щодо того, як речі дістали свої назви, тобто є розвитком учення Демокріта й Аристотеля про умовність, довільність назв (назви за домовленістю). Гіпотезу соціального договору можна заперечити хоч би таким фактом: щоб домовитися, необхідно було вже ма-
ти мову.
5. ГІПОТЕЗА ТРУДОВИХ ВИГУКІВ.
Виникла в другій половині XIX ст. Висунув її Людвіг Нуаре підтримував Карл Блюхер. За цією гіпотезою, інстинктивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набором дієслівних коренів. ці вигуки не мають жодної мовної функції: ні мунікативної, ні номінативної, ні експресивної. Насправді таке розуміння мови є біологічним, бо інстинктивний вигук, хоч і пов'язаний із працею, — факт біологічний, а не соціальний.
6.ГІПОТЕЗА ЖЕСТІВ
Її відстоював російський учений Микола Якович Марр. За цією гіпотезою, спочатку виникла мова жестів, а потім на її основі звукова мова. Як доказ цієї гіпотези наводять факт існування мови жестів у наш час. Справді, мову жестів використовують багато племен. Австралійське плем'я аранда, має 450 жестів. Жести застосовують як доповнення до звукової мови. Отже, жести були і є допоміжним засобом спілкування, властивим усім народам.
7. ГІПОТЕЗА ПОХОДЖЕННЯ МОВИ Ф. ЕНГЕЛЬСА
Набула широкого розповсюдження у країнах, які перебували під впливом комуністичної ідеології. Послідовник Ч. Дарвіна Ф. Енгельс свою гіпотезу виклав у дослідженні "Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину". За цією гіпотезою, багато тисячоліть тому в Південній Азії жила високорозвинена порода людиноподібних мавп — австралопітеки. Жили мавпи гуртом, що вимагало взаємної підтримки, а отже, зумовлювало необхідність
спілкуватися. Спочатку вони використовували звукові сигнали. Поступово розвивалася гортань. Праця, мова і думка формувалися одночасно і в єдності. Людина походить від людини, а не від мавпи. Жодну мавпу навчити мови неможливо.
Нині чимало вчених повертаються до біблійного пояснення походження мови. Бог створив людину і дав їй мову. Бог дав людині гнучкий механізм мови, який має здатність розвива-
тися, пристосовуючись до змінних потреб людини. Рацію мав Григорій Нісський , який писав: "Бог дав людині дар мови, але не відкрив їй назви предметів". Очевидно, саме цим зумовлений той факт, що Паризьке лінгвістичне товариство, американський мовознавець Е. Сепір, французький мовознавець Ж. Вандрієс вважали що теорія походження мови не становить справжнього інтересу для лінгвістичної науки. Гіпотезу божественного походження мови підтверджує і теорія моногенезу мов, до якої останнім часом схиляється все більше мовознавців.
8. ТЕОРІЯ МОНОГЕНЕЗУ
(ВІД гр. monos "один" і genesis "народження, походження") — вчення про походження всіх мов світу від однієї мови. Ця теорія пов'язана з біблійним ученням, з ідеями італійського мовознавця Альфредо Тромбетті про спорідненість деяких сімей мов і правомірність їх об'єднання в макросім'ї. Нині зроблено перші вдалі спроби об'єднання сімей у макросім'ї, як, наприклад, ностратична макросім'я, до якої входять індоєвропейські, картвельські, уральські,
дравідські й алтайські мови. Генетична спорідненість ностратичних мов доведена наявністю в них великої кількості споріднених морфем.
9. ТЕОРІЯ ПОЛІГЕНЕЗУ
(ВІД гр. poly "багато" і genesis "народження, походження") — протилежний моногенезові погляд. Пов'язана з ідеєю декількох різних центрів походження людини і відповідно різних мов.
ІІ. Закономірності розвитку мов
Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами. Змінюється її звукова, лексична, морфологічна і синтаксична системи. Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами.
До зовнішніх причин належать економічний та суспільно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій, прогрес у науці та техніці, розвиток культури тощо. Від них залежать не тільки зміни в мові, а й саме існування чи зникнення мови. Мова існує доти, доки існує народ — носій цієї мови. Так, на початку II тисячоліття до н.е. вимерла шумерська мова (існувала на території сучасного Іраку). Зовнішні причини впливають на зміни окремих структурних елементів мови: появу нових слів, вимову звуків, виникнення нових граматичних форм та ін. Так, поява в українській мові таких слів, як ваучер, дилер, менеджер, маркетинг, букмекер тощо зумовлена виникненням нових явищ та предметів. До зовнішніх причин відносять і контактування мов — один із найсильніших чинників зміни і розвитку мови. Контактування мов зумовлює запозичення лексики і фразеології, засвоєння іншомовної артикуляції, зміни в словотворенні та граматичній будові.
Внутрішньомовні причини закладені в самій мові, в її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях. Це — суперечності, що є в мові, боротьба між якими спричиняє зміни. Всі такі суперечності зводяться до суперечностей між потребами спілкування і мовними мжливостями.
Зовнішні і внутрішні причини взаємопов'язані , тому мовні зміни нерідко є наслідком взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Так, наприклад, зовнішні причини зумовили появу в нашій мові слів, однак ці слова створені мовою за її законами і з її матеріалу. Зовнішній вигляд слова не залежить від зовнішніх чинників. В історії розвитку конкретних мов відомі два процесл — диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) мов.
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ — процес, за якого з однієї мови виникає дві або більше мов. Говорячи різними варіантами однієї мови, люди внаслідок поступового розходження цих варіантів з часом стають важко розуміти одні одних, і ці варіанти починають сприйматися як різні мови.
Так, колись була одна слов'янська (праслов'янська) мова. У результаті її диференціації виникли всі сучасні слов'янські мови.
ІНТЕГРАЦІЯ — протилежний диференціації процес, за якого з декількох мов чи діалектів виникає одна мова. результат контактування мов. Залежно від характеру контактування (форма, сила і тривалість контактування) виникають різні явища: від звичайних запозичень слів, звуків, граматичних категорій до появи спрощених мов для тимчасового спілкування між різномовними прошарками населення, створення креольських мов та мовної асиміляції.
Прикладом дуже спрощених мов, які використовуються для спілкування між редставниками різних етносів, є піджини (від Pidgin English, де pidgin спотворене англ. business "справа, діло, діловий")- Pidgin English вживався при спілкуванні китайців і європейців на півдні Китаю. Піджини, як правило, недовговічні. Однак трапляються випадки, коли така мова закріплюється надовго, стає єдиною (рідною) мовою для певного колективу її носіїв. Таку
мову називають креольською (від ісп. criollo "креол, тобто людина мішаного походження від батьків двох рас — білої і кольорової"). Для креольських мов характерне масове, але
не повне засвоєння колонізаторської мови. За активного і тривалого контактування може відбутися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови — одна з контактуючих мов (мова переможниця). Інша (переможена) мова залишає "сліди" в новоутвореній мові, які називають субстратом і суперстратом.
СУБСТРАТ - елементи переможеної мови автохтонного народу переможниці прийшлого народу – завойовника. Як приклад можна навести кельтський субстрат в англійській мові і галльський у французькій. У V—VI ст. з континенту в Британію переселилися германські племена англів, саксів і ютів.
СУПЕРСТРАТ - елементи переможеної прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення.
Прикладом суперстрату є тюркські (булгарські) елементи в слов'янській болгарській мові і германські (франкські) елементи в романській французькій мові, а також французькі (норманські) елементи в англійській мові.
Схрещення (субстрат і суперстрат) — це глибокі зміни структури мови-переможниці, тобто зміни в морфології, синтаксисі та фонетиці; це порушення внутрішніх законів розвитку мови. Тому в жодному разі не можна факти лексичного запозичення тлумачити як явище
схрещення.
ІІІ. Розвиток різних мовних рівнів мови.
Різні рівні (яруси) мови змінюються з неоднаковою швидкістю. Найчутливішою до всіх змін, які стаються в суспільстві, є лексико-семантична система. Не буде перебільшенням стверджувати що словниковий склад мови змінюється щодня. Повільніше від словникового складу змінюється фонетична система. Якщо зміни в словнику мовці помічають за свого життя, то зміни в фонетиці важко помітити протягом життя одного покоління. Це пояснюється тим, що фонетика підпорядковується дії суто мовних внутрішніх законів. Однак фонетичні зміни все ж мають місце. Найбільш стійкою є граматика, особливо морфологія.
Однак і тут відбуваються зміни. Наприклад, колись у нашій мові було значно більше часових форм дієслова. Тільки минулий час мав чотири форми — аорист, імперфект, перфект і плюсквамперфект, які з часом замінилися однією часовою формою. Отже, в мові можуть змінюватися її елементи, але структура мови не піддається швидким змінам. Стійкість
мові забезпечує її системний характер.