8 Питання
Н.Е. 1.3 (Семінар). До питання 8.
Ланки судової системи. Поняття «ланка» — суто судоустрійне, воно застосовується для відокремлення в окремій судовій підсистемі судових установ, що за своїм статусом знаходяться на одному рівні. Зміст поняття «ланка судової системи» визначається колом повноважень, наданих тій чи іншій судовій установі, і обсягом обов’язків, які вона виконує. Суди, які утворюють певну ланку судової системи, мають однакову предметну компетенцію, аналогічну структуру, ті ж самі функції і діють в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної. Відповідно до ст.. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Систему судів загальної юрисдикції складають:
1 ) місцеві суди - перша ланка;
апеляційні суди- друга ланка;
вищі спеціалізовані суди - третя ланка;
Верховний Суд України - четверта ланка.
Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття «гілка судової системи». На відміну від поняття «ланка», яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України «по горизонталі», поняття «гілка судової системи» застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто «по вертикалі», констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.
Судова інстанція (лат. — безпосередня близькість, наполегливість) — це судовий орган, що наділений відповідними процесуальними повноваженнями, які залежать від стадії судового процесу, щодо розгляду, вирішення або перегляду цивільних, кримінальних, господарських та інших справ. Під судовою інстанцією розуміють судовий орган в цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосудця. В Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Конституцією до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.
Апеляція (лат. — звернення, скарга) — це спосіб оскарження судового вироку чи рішення, які не набрали чинності відповідно до процесуального законодавства, до апеляційного суду з метою перевірки їх законності та обгрунтованості.
Касація (лат. — скасування, знищення) — це спосіб оскарження судових рішень, які вже набрали чинності у визначеному законом порядку, до вищого спеціалізованого.
Судом першої інстанції є суд, який уповноважений в межах своєї компетенції первісно (вперше) розглянути і вирішити кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи. Суди першої інстанції розглядають справу по суті, встановлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про право цивільне чи про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах) або винність чи невинність особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину). Суд першої інстанції — це суд, що уповноважений приймати рішення по суті у тих питань, що є основними в судовій справі. Як правило, судами першої інстанції є суди першої ланки, тобто місцеві суди. Винятки закріплені в КАСУ.
Суд апеляційної інстанції — це суд, що покликаний перевіряти законність і обгрунтованість вироку чи рішення, яке ще не набрало чинності, у разі неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Як правило - суди другої ланки.
Суд касаційної інстанції — суд, уповноважений перевіряти законність і обгрунтованість рішень і вироків, винесених судами, у разі неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Як касаційна інстанція виступають вищі спеціалізовані суди.
Юрисдикція - це компетентність відповідних органів, посадових осіб розглядати юридично значущі справи і приймати щодо їх вирішенню юридично обов’язкові рішення. Підсудність - властивість (сукупність ознак) справи, що визначає яким судом розглядатиметься дана справа. Виділяють предметну, територіальну, інстанційну, а також виключну та альтернативну підсудність.