2. Ринок природних ресурсів. Земельна рента і ціна землі.

Сільське господарство — це одна з пріоритетних галузей національної еконо­міки, у якій процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання мають ряд особливостей природноекономічного, економічного та соціально-економічного характеру.

По-перше, у сільському господарстві економічний процес відтворення незалеж­но від його суспільного характеру завжди переплітається з природним. Тому раціо­нальне управління в цій галузі вимагає знань і вмілого використання не тільки еко­номічних законів, але й законів природи.

По-друге, у сільському господарстві неможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості. Це пояснюється тим, що предмети праці перебувають під впли­вом природних процесів, протікання яких вимагає відповідного часу.

По-третє, велика різниця між робочим періодом і кінцевим результатом вироб­ництва зумовлює і таку особливість, як сезонність виробництва, використання тру­дових ресурсів і основних виробничих фондів.

По-четверте, на відтворення в аграрному секторі економіки суттєво впливає ро­дючість земель, тобто продуктивність праці визначається тут насамперед продуктив­ністю природних факторів.

По-п’яте, обмеженість земельного фонду сільськогосподарського призначення та постійне зростання потреб населення в продуктах харчування зумовлює необхідність використання тільки інтенсивного типу відтворення (інтенсивних технологій). Прі­оритетність використання останніх передбачає поглиблення й розширення техноло­гічних зв'язків сільського господарства з іншими галузями, прискорення інтеграції промислового капіталу в аграрну сферу та на цій основі розвиток і вдосконалення сучасних форм агробізнесу.

Сучасний агропромисловий комплекс (АПК) — складна виробнича соціально-економічна система, яка охоплює ряд галузей національної економіки, зайнятих вироб­ництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

До складу АПК входять такі основні сфери:

• перша — власне сільськогосподарське виробництво, у тому числі особисте під­собне господарство;

• друга — галузі, які виробляють для АПК засоби виробництва та його виробни­чого обслуговування;

• третя — галузі промислової переробки сільськогосподарської продукції, збере­ження та доведення кінцевого продукту до споживача.

Рента — це економічна форма реалізації власності на природні ресурси. Зі змі­ною відносин власності змінюються й форми земельної ренти.

У докапіталістичних системах земельна рента вилучалась у вигляді панщини, а в період розпаду цього ладу — у грошовій формі.

За умов капіталізму земельна рента існує у формі орендної плати орендаря зем­левласнику за тимчасове користування землею. Водночас рента не тотожна орендній платі. Остання більша за ренту на величину амортизації основного капіталу.

Особливості розвитку ринкових відносин у сільському господарстві порівняно з промисловістю зумовлені існуванням двох видів монополій: на землю як на об'єкт ринкового господарювання і як на об'єкт приватної власності.

Перший вид монополій зумовлений обмеженістю землі, незалежно від форми власності. Виникнення цієї монополії пояснюється існуванням відокремлених това­ровиробників у системі ринкових відносин, а також своєрідним синтезом існуючих природних та економічних умов для утворення диференційної ренти.

Другий вид монополій зумовлений існуванням приватної власності на землю, що дає змогу її власникам вилучати у фермерів надлишковий прибуток у формі абсо­лютної ренти.

Диференційна рента — додатковий прибуток землевласників або фермерів-орендарів, пов'язаний з використанням кращих і середніх за родючістю й роз­ташуванням до ринків збуту земель.

Диференційна рента існує у формі диференційної ренти І і диференційної ренти II.

- Причиною виникнення диференційної ренти І є обмеженість земель кращої та се­редньої якості, що змушує залучати до виробництва гірші за якістю ділянки зем­лі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних від­станях від ринку. Унаслідок цього суспільна вартість, а отже, і ціна на продукцію сільського господарства встановлюється виходячи з умов виробництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях. За цих умов на кращих і середніх землях утворюється додатковий чистий дохід, який набув форми диференційної ренти І.

- Диференційна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення сільсько­го господарства. Інтенсифікація означає зростання виробництва продукції за рахунок збільшення її виходу з кожного гектара землі завдяки додатковим вкладенням і мінімальним витратам на одиницю продукції.

Абсолютна рента — форма земельної ренти, яку сплачують орендарі власни­кові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташуван­ня. Джерелом абсолютної ренти є надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції та суспільною ціною виробництва), а умова виникнення — значно нижча орга­нічна будова капіталу в сільському господарстві. Коли фермер сам є власником землі, тоді зникає і причина існування абсолютної ренти.

Висока норма прибутку в сільському господарстві може бути не тільки результа­том органічної будови капіталу, а й рядом інших факторів: використання дешевшої робочої сили, швидшого обороту оборотних коштів, економія постійного капіталу тощо. Але земля не лише здається в оренду, вона може бути продана за подвійну ціну. Проте на відміну від інших товарів земля — особливий товар, на неї не затрачена праця (за винятком тієї, що пішла на її поліпшення), тому ціна землі ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власнику ренти. Отже, ціна землі безпосередньо пов'язана з розвитком рентних відносин. У суспільстві, де панує приватна власність на землю, остання стає об'єктом купівлі-продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропор­тів, спортивних споруд тощо.

Як же визначається ціна землі? Адже вона не має вартості, як інші товари, бо не є результатом людської праці. Слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки виникає особливий вид товарів, ціни на які спираються не на вартість, а на дохід, який приносить власнику їх використання. Такі ціни називаються ірраціональними. Так, відсоток є ірраціональною ціною позичкового капіталу. До таких цін належить і ціна землі.

Ціна землі — це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму влас­нику дохід у вигляді відсотка не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка. Отже, ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона прямо-пропорційна розміру ренти й обернено-пропорційна банківському відсотку.

Розраховується ціна землі за такою формулою:

Ціна землі = Рента х 100%.

Банківський відсоток