- •Тема1: Економічна теорія: предмет, метод і функції. Питання
- •1.Методи дослідження соціально-економічних явищ.
- •2. Позитивна й нормативна економічна теорія.
- •Завдання
- •Тема 2: Економічний розвиток: рушійні сили та фактори. Питання
- •1. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія.
- •2. Взаємозв’язок потреб і споживання.
- •Завдання
- •Тема 3. Фактори, процес і результати виробництва. Питання
- •1. Організація та технологія в процесі виробництва. Технологічні способи виробництва.
- •2. Ефективність суспільного виробництва, її показники.
- •Показники економічної ефективності
- •Тема 4: Економічні системи суспільства. Питання
- •1. Основні ступені соціально-економічного розвитку. Цивілізаційний підхід.
- •2. Формаційний підхід. Проблеми економічного вибору в різних економічних системах.
- •Тема 5: Товарне виробництво. Товар і гроші Питання
- •1. Форми вартості.
- •2. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару.
- •Завдання
- •Тема 6: Загальні основи ринку. Питання
- •1. Основні функції і типи ринку.
- •2. Ключові проблеми формування ринку в Україні.
- •Завдання
- •Тема 7: Суб’єкти ринкової економіки. Питання
- •1. Суть, умови, принципи підприємницької діяльності. Організаційно-правові форми підприємництва. Умови розвитку підприємництва в Україні.
- •2. Доходи і витрати домашніх господарств. Прожитковий мінімум та оптимальний споживчий бюджет.
- •3. Функції і основні напрями використання прибутку.
- •Завдання
- •Тема 8: Конкуренція і монополія. Теорія ринкових структур. Питання
- •1. Причини виникнення і форми монополії.
- •2. Антимонопольне законодавство.
- •Завдання
- •Тема 9: Ринок факторів виробництва і розподіл доходів. Питання
- •1. Похідний характер попиту на фактори виробництва.
- •2. Ринок природних ресурсів. Земельна рента і ціна землі.
- •Завдання
- •Тема 10: Національна економіка та її показники. Питання
- •1. Система національних рахунків, її принципи.
- •2. Нерівність у розподілі доходів, її принципи.
- •Завдання
- •Тема 11: Економічне зростання та його фактори. Питання
- •1. Вплив науково-технічної революції на економічний розвиток.
- •2. Види циклів. Особливості сучасних циклів.
- •Завдання
2. Антимонопольне законодавство.
Історія розвитку монополій є одночасно й історією боротьби з ними. Негативні результати монополізації виявляються відразу, і це особливо відчувають широкі прошарки населення. Навколо монополій формується негативна суспільна думка, що потребує державного захисту споживачів від діяльності монополістів, обмеження діяльності інших.
Накопичений досвід і наукові узагальнення допомогли товариству зрозуміти усе “плюси” і “мінуси” монополій, виробити стосовно них визначену політику, що одержала назву антимонопольної. Першим її результатом в Україні виявилося антимонопольне законодавство. Воно закладено антимонопольними законами: Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України ”Про антимонопольний комітет України”.
Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання.
Головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бизнесу, захист прав споживача.
Існують дві основні форми боротьби з монополіями:
попередження створення монополій;
обмеження використання монопольної влади.
Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було противозаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами.
Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її.
На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України.
Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.