84.Соціально-економічна політика в Україні на сучасному етапі.

«Помаранчева революція», яка за своєю суттю була масовою акцією протесту громадян проти збанкрутілого антидемократичного режиму Л. Кучми, не лише продемонструвала формування громадянського суспільства, докорінну зміну політико-державної системи, правлячих еліт, а й заклала міцний фундамент швидким трансформаційним зрушенням у посткомуністичній Україні. Незворотність «Помаранчевої революції» — це швидкі та якісні перетворення, спрямовані на усунення в українському суспільстві рудиментів комуністичної доби, створення демократичної системи влади та побудови соціальної держави європейського зразка. Розв'язувати нагальні проблеми з оновлення суспільства і держави та реалізовувати передвиборчі задуми Президента В. Ющенка було покликано коаліційний уряд на чолі з Юлією Тимошенко. Затверджена Верховною Радою України 4 лютого 2005 р. програма уряду «Назустріч людям» передбачала комплекс першочергових заходів, спрямованих на подолання бідності шляхом створення економіко-правових умов для збільшення доходів населення; посилення цільової спрямованості соціальних програм і поглиблення адресності державної соціальної допомоги; підвищення надійності та ефективності банківської політики; створення системи обов'язкового медичного страхування; реформування військово-промислового комплексу. Крім того, в травні 2005 р. Президент України В. Ющенко запропонував уряду до виконання 17 програм. Серед них: програма детінізації економіки; програма «Власність народу», що передбачає інвентаризацію всієї державної власності та налагодження управління держвласністю; програма «Територія якісного життя», покликана поліпшити житлову проблему в Україні; програма «Енергетична незалежність» — розбудова нафтових і газових транспортних магістралей, будівництво новітнього високотехнологічного нафтопереробного заводу в Бродах; «Магістралі України» — розбудова міжнародних транспортних коридорів Київ — Одеса, Київ — Чоп, каналу Дунай — Чорне море.Протягом «ста днів» діяльності новому уряду вдалося підвищити зарплати в бюджетній сфері та пенсії, забезпечити виплату соціальної допомоги матері при народженні дитини в розмірі 8,5 тис. гривень. Підтримкою серед населення користувалися ініціативи міністерств економічного блоку уряду із запровадження програми «Контрабанда — стоп», здешевлення ліків (урядова програма «Ліки України»), зниження тарифів на ввезення в Україну деяких екзотичних імпортних товарів та ліквідація пільг для вільних економічних зон і зон пріоритетного розвитку. Однак на тлі чергової весняно-літньої «бензинової та цукрової кризи» уряд Ю. Тимошенко так і не зумів призупинити ріст цін на споживчому ринку, приборкати інфляцію, поліпшити соціально-економічні показники розвитку країни. З метою уникнення інфляційного вибуху нова влада змушена була вдатися до ревальвації гривні та зниження бар'єрів на шляху проникнення імпорту в країну. Проте такий крок уряду порушив баланс між експортом та імпортом, завдав чималих збитків вітчизняним підприємствам-експортерам. Неефективною виявилась політика уряду та Президента України у виробленні виразної моделі взаємодії держави та великого бізнесу. Демонтуючи попередній політичний режим, центральна влада допустила багато хиб у доборі кадрів в апарат державного управління. Ю. Тимошенко не вдалося уникнути тактичних помилок у розпочатих з боку держави реприватизаційних процесах та перегляді пільг для вільних економічних зон і зон пріоритетного розвитку