78. Особливості соціально-політичного і економічного життя в Україні в період керівництва Леоніда Брежнєва.

14 жовтня 1964 р. пленум ЦК КПРС обрав Першим секретарем ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, посереднього політика

Програма економічної реформи в промисловості одним з перших кроків передбачала ліквідацію раднаргоспів, що означало обмеження прав союзних республік і їх територіальних органів, відновлення всевладдя союзних міністерств. 90% підприємств республіки підпорядковувались Москві. У розпорядженні уряду УРСР залишилась фактично лише місцева промисловість. Жовтневий (1965 р.) пленум ЦК Компартії України схвалив це рішення ЦК КПРС, зазначивши, що ліквідація раднаргоспів має винятково важливе політичне і народногосподарське значення, хоч не так давно — в квітні 1957 р. пленум ЦК КПУ констатував велике народногосподарське значення запровадження раднаргоспів.Реформа мала негативні як економічні, так і політичні наслідки: перервались усталені народногосподарські зв'язки, зросла собівартість продукції, впала дисципліна поставок, почастішали зустрічні мандри одних і тих же матеріалів, сировини і палива. Позбавлення республік права управляти підприємствами на своїй території, насадження централізаторських тенденцій, посилення адмі ністративно-командних методів управління — все це позбавляло реформу реальних перспектив.Водночас реформатори прагнули послабити прояви місництва, прискорити технічний прогрес. Було запропоновано нову систему оцінки діяльності підприємств (за реалізацією продукції, рівнем рентабельності, виконанням плану поставок). Планувалося розширення прав підприємств, їх самостійності на грунті повного госпрозрахунку. Але запровадження цієї концепції в економічну практику здійснювалось повільно і непослідовно. Потужною перепоною на шляху змін став бюрократичний апарат.Однак період реформування (1966—1970) все ж виявився одним з найрезультативніших. Виробництво промислової продукції зросло в Україні на 50%, продуктивність праці у цій галузі — на 28, національний доход — на 38%. Після цього темпи економічного зростання почали спадати, досягнувши у 80-х роках від'ємних значень.

79. Соціально-політичне та економічне становище в Україні в період «перебудови».

Перебудова почалася в СРСР у квітні 1985 р. її метою було виправити деформований соціалізм, вряту¬вати систему, надати існуючому соціалізмові «людське обличчя». Почалися процеси демократизації суспіль¬ства, активізація громадської думки,поліпшення еко¬номічних показників тощо. Проте перебудова гальму¬валась через спрощений командний підхід до реформування.Стара система працювала й далі за інер¬цією, не було узгодженої концепції реформування, за-надто вузьким було коло реформаторів у самій КПРС, а вузька соціальна база для проведення реформ не сприяла їх успіхам.Проте перебудова залишається об'єктивно існую¬чим історичним періодом з чіткими хронологічни¬ми межами, тобто бід проголошення курсу на перебу¬дову — до розпаду КПРС і СРСР.Замість зміцнення СРСР перебудова привела його до розпаду.У перші роки перебудови Україна залишалась під контролем консерваторів, яких очолював перший секретар ЦК Компартії України Б. Щербицький. Республіка аж до 1989 p., поки М. Горбачов не зняв В. Щербицького з посади, була справжнім заповідни¬ком застою.Одним з перших гасел перебудови було «приско¬рення». Малося на увазі прискорення темпів еконо¬мічного розвитку. Гласність, яка почала висвітлювати і економічне життя України, давала інформацію, яка змушувала задумуватись навіть найбільших оптимістів. Масштаби економічної кризи України давали мало підстав для покращення життя і добробуту народу.