8.Утворення держави Київська Русь. Перші князі Київської Русі, їх зовнішня і внутрішня політика.

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен склалась одна з найбільших держав середньовічної Європи — Київська Русь.

Існування Київської Русі як єдиної держави охоплює період з IX ст. по 30-ті роки XII ст. Політична форма цієї держави — ранньофеодальна монархія, територіальні межі — від Балтики до Чорного («Руського») моря і від Закарпаття до Волги. Київська Русь пройшла у своєму розвитку кілька етапів. Змістом першого етапу (друга половина ІХ – кінець Х ст.) було утворення і становленняДавньоруської держави династії Рюриковичів, активне розширення її кордонів, формування системи васально-ієрархічних відносин, протистояння з Візантією, Хозарським каганатом, печенігами. У 879 р. помер володар Новгородської землі князь Рюрик, і владу передали Олегу – регенту малолітнього сина Рюрика – Ігоря.Літописний документ свідчить, що у 882 р. Олег здійснив похід на Київ, вбив Аскольда і захопив владу. Київ став столицею об’єднаного князівства. За час свого князювання Олег приєднав до Русі сіверян, древлян, уличів, тиверців, племена кривичів, радимичів та новгородських слов’ян. Олег ходив походами на Візантію, уклав з нею вигідні договори (907 р., 911 р.). ,так за умовами першого договору руські купці вели торгівлю без сплати мита і безкоштовно могли перебували в Константинополі протягом шести місяців. Другий договір передбачав і регулював відносини між обома державами в різних випадках і сферах. Під час здійснення одного із численних походів на сусідні території князь Олег загинув. В 914 році Ігор здійснив похід на древлян, які намагалися відокремитись від Києва. У 941 році він організував похід на Візантію, щоб забезпечити інтереси торгівлі. В 944 р. відбувся другий похід Ігоря на Візантію, який вводив обмеження купцям з Київської держави, але забезпечував їх основні інтереси. Численні і широкомасштабні воєнні походи вимагали значних витрат і ресурсів, що підштовхувало князя збільшувати данину із підкорених земель. Одне із таких збирань данини в 945 р. Призвело до повстання древлян, під час якого було вбито Ігоря.

9. Піднесення і розквіт Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.

Після Святослава на Русі не залишилося ні сильної централізованої влади, ні державної єдності. Княжичі Олег і Володимир не визнали “отцем і господином” свого старшого брата Ярополка, що посів Київ. У війні між синами Святослава гору взяв Володимир (980-1015). Починав він з походів на Польщу та Візантію, відвоювавши у останньої Херсонес (Корсунь) у Криму. Володимир одружився там з візантійською принцесою Анною і, охрестившись сам, силою своєї влади охрестив у 988 р. всю Русь. Ця акція зміцнила роль Великого князя в державі і авторитет Русі у християнській Європі. Прийняття християнства було корінною ідеологічною реформою князя, що відповідала назрілим потребам давньоруського суспільства: утвердженню прогресивних для того часу феодальних суспільних відносин замість родоплемінних, проникненню З метою зміцнення держави Володимир розбудовує дитинець з Десятинною церквою у столиці і проводить адміністративну та військову реформи: садить в 11 удільних князівствах 9 своїх синів та 2-х посадників, формує постійну військову дружину, відмовляючись від послуг варяг, добудовує прикордонні оборонні вали від кочівників, надаючи порубіжні землі воїнам (богатирям) – майбутнім боярам. Розмежовано духовне і княже судочинство. Зводяться перші школи, поширюється церковнослов’янське письмо. Міняється – від войовничого до дипломатичного – і зовнішній метод його політики. Князь сприяє торгівлі, особливо з Візантією, яка має великий вплив при дворі через митрополита і радників князя, карбує гривню..Володимир Великий став першим реформатором на Русі, змінивши основний вектор її політики від зовнішньої експансії до внутрішнього впорядкування. Русь за прогресує, стає однією з найпотужніших європейських держав. Ярослав Мудрий. Після смерті князя Русь знову терзають міжусобиці. Проте Ярослав усе подолав, і став у 1019 р. Великим князем. Зовнішня політика князя Ярослава (1019-1054) – сполучення військових походів з дипломатією – дозволила йому об’єднати всі етнічні українські землі на заході і закріпитися на Волзі. Відповідно були закладені два міста Ярослави на цих рубежах. 1036 р. він остаточно розбив печенігів.. У ХІХ ст. Ярослава титулує Н.Карамзін він, став “тестем Європи”. Князь одружив своїх дітей з європейськими володарями і надав останнім допомогу. Великий князь опирався на зрослу боярську верству та своїх синів – удільних князів. Роль віча підупала. Значним державним актом був Ярославів звід законів – “Руська правда” – першапам’ятка українського права. Отже, запрошені слов’янами варязькі князі сприяли новому державному об’єднанню наших пращурів – Русі. За часів князів Володимира і Ярослава держава стала однією з найбільш розвинутих у світі.