62.Україна в умовах непу.

1921-1929 рр. – запровадження НЕПу.

На X з’їзді РКП(б) (лютий 1921 р.) було взято курс на нову економічну політику (НЕП) — перехід від управління народним господарством вольовими методами до регулювання його через ринкові відносини. Під тиском політичної кризи 1921 р. влада уповільнила темп побудови комунізму. В.Ленін вважав НЕП вимушеним і тимчасовим (на 5—10 років «не більше») відступом від будівництва соціалізму методами «воєнного комунізму». Слід усвідомити, що перехід до НЕПу відбувався непослідовно і болісно, при намаганні більшовиків зберегти за собою «командні висоти економіки». НЕП розпочався із скасування продрозкладки і переходу до продподатку (заздалегідь визначений податок і можливість вільно розпоряджатись своєю продукцією). Далі було легалізовано приватні торгівлю та підприємницьку діяльність, наймання робочої сили, допущено деяке роздержавлення виробництва і запроваджено кооперацію, але при умовах збереження монополії державної власності і диктатури пролетаріату. Отже, НЕП запровадив багатоукладність економіки, що разом з успішним здійсненням грошової реформи створило надійну основу відбудови економіки. Проте відбудовчі процеси мали суперечливий характер. По-перше, протиріччя між «диктатурою пролетаріату» і потребами нормального розвитку економіки приводило до періодичних криз у 1923, 1925, 1927—1928 рр. Не подолав НЕП й інших протиріч суспільства — між містом і селом, реальними можливостями і планами побудови соціалізму тощо.

63.Утворення срср. Політична оцінка договору 30.12.1922 року.

Х з’їзд партії (березень 1921 р.) обговорив доповідь Сталіна з національного питання. В ній наголошувалось на невідкладності заходів, спрямованих на подолання соціально-економічної і культурної нерівності народів. А він виступив за адміністративний переділ Росії. Ця настанова призвела до серйозних ускладнень в ряді районів, зокрема на Закавказзі. В березні 1922 р. представники вищих органів влади Азербайджану, Вірменії і Грузії затвердили договір про створення федеративного Союзу Радянських Соціалістичних республік, який у грудні 1922 року перетворився в Закавказьку соціалістичну республіку (ЗСФСР). В радянських республіках у 1922 р. були скликані з'їзди Рад. Вони прийняли рішення про утворення СРСР. 30 грудня 1922 року відбувся І з'їзд Рад СРСР. Він затвердив конст. Документи: Декларацію Договір Російської, Української, Білоруської, Закавказької республік про утворення СРСР. Було створено першу радянську Конституцію, яка була затверджена на ІІ всесоюзному з'їзді Рад у січні 1924 р. Конституція проголосила, що СРСР є «добровільним об'єднанням рівноправних народів», що за кожною республікою забезпечене право вільного виходу з Союзу. В 1925 р. на ІІІ зїзді Рад було оформлено входження в Союз Середньої Азії.

64.Радянська індустріалізація і її наслідки для України.

Індустріалізація — історичний процес техніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, який проходить через машинну стадію виробництва товарів і послуг. Поняття Індустріалізації використовується для позначення історичної епохи європейської промислових революції, котра почалась в другій половині 18 ст. в Англії. Пізніше вона поступово поширилася на інші країни Європи та Північної Америки. В Азії та Латинській Америці з середини 20-го століття. Радянська індустріалізація здійснювалась за рахунок власних джерел фінансування. Пошук цих джерел – одне з головних завдань політики й предмет внутріпартійної боротьби. Форсована індустріалізація прискорила згортання НЕПу, спричинила зміну форм керівництва народним господарством. Поступово безпосередніх виробників позбавили прав власності, зокрема права володіти та розпоряджатися своїми засобами виробництва. Власність з колективної, приватної перетворилася на відомчу і бюрократичну. Реальна господарська влада перейшла до партійних органів, наркоматів, установ, які стали розподіляти плани і фонди за галузями, регіонами, підприємствами, Змінювалась система оплати праці, визначальним для якої стало встановлення зарплати "зверху" замість попередньої практики колективних договорів. Наслідки індустріалізації були дуже відчутними. У 1940 році промисловий потенціал у 7 разів перевищив рівень 1913 року. З аграрної країни республіка перетворилась на індустріальну, вона зайняла 2 місце в Європі за виплавлянням чавуну, 4 за видобутком вугілля. Частка України у союзному видобутку залізної руди сягала 68%, виробництві паровозів 74%. Однак Правобережжя та Полісся залишалися промислово не розвинутими. Прискорився процес урбанізації. Зменшилось відставання від розвинутих країн з виробництва продукції на душу населення. Проте стрибок в розвитку важкої індустрії відбувався за значного відставання легкої та харчової промисловості, стагнації аграрного сектора, надто повільного підвищення добробуту населення, над централізації економічного життя, репресій та загибелі мільйонів людей.