5.Грецькі колонії на території України у найдавніші часи.

Грецькі міста і селища в Причорномор’ї виникли під час “Великої грецької колонізації” в VІІІ – VІ ст. до н.е., коли еллінські колонії засновувались навколо всього Середземного моря. Причини виникнення колоній полягали в перенаселенні Греції, нестачі земель, придатних до хліборобства та ринків збуту. Колонізація відбувалася в кілька етапів: вибір місця для колонії, набір колоністів, призначення керівника, саме переселення, заснування селення, заснування поселення і розвиток нового поліса. Експедиції налічували кілька сотень людей. Першими грецькими поселеннями на півдні України були засновані в VІІ ст. до н.е. у пониззі Південного Бугу на острові Березань містечко Борисфеніда та у Буго-Дністровському лимані місто Ольвія (“щаслива”). У пониззі Дністра виникли Тіра, Ніконій і Офіусса, в Західному Криму – Херсонес Таврійський, Керкінтіда, на сході Криму в 480 р. до н.е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Кіммерік. V – ІІІ ст. до н.е. були часом найбільшого розквіту античних міст.Особливо тісні контакти були з скіфами. Проте у ІІІ ст. до н.е. грецькі міста-колонії почали занепадати через напади нових кочівників –сарматів, готів і галатів.

6. Праслов’яни і слов’яни. Гіпотези та теорії походження слов’ян.

Слов'яни — велика група споріднених за мовою та культурою індоєвропейських народів, що живуть уСхідній і Центральній Європі та утворюють три гілки: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни),західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, болгари, хорвати,словенці, боснійці, македонці, чорногорці).Слов'яни розмовляють слов'янськими мовами. Традиційно, слов’янські народи можна поділити на три великі групи: 1. Західні слов’яни. До цієї групи належать – чехи, поляки, словаки, лужичани. 2.Східні слов’яни. До ціє групи належать – українці, росіяни, білоруси. 3. Південні слов’яни. До цієї групи належать – словенці, серби, хорвати, чорногорці, боснійці, македонці, болгари. Декілька основних концепцій походження слов»ян: 1. Перший, хто звернув увагу на проблему походження слов’ян, був Нестор Літописец. Який вважав прабатьківщиною слов’ян басейн Дунаю – сучасну Угорщину, звідки потім слов’яни емігрували на землі сучасних південних, східних та західних слов’ян. 2.Польські та чеські славісти запропонували Вісло-одерську концепцію – найдавнішою прабатьківщиною слов’ян було межиріччя Вісли та Одеру. 3. Радянські історики (Б. Рибаков) запропонували Вісло-Дніпровську або Дніпровсько-Одерську (розширену) концепцію, в якій слов’яни зародилися в мижіріччі Дніпра та Вісли (Одера), причому центром слов’янської прабатьківщини було Придніпров’я.

7. Антська держава на території України.

Анти — наймогутніша велика група ранньоісторичних слов'янських племен, що згадується візантійськими авторами 6 — початок 7 століття н. е. Значення і походження терміну досі не з'ясовано. Існують різні гіпотези. Частина дослідників (Олексій Шахматов) ототожнювала антів з усім східним слов'янством, інші — з його південною частиною. Деякі вчені вважають, що візантійці називали антами ту частину східних слов'ян, що в 4-7 століттях були об'єднані в міцному міжплемінному союзі.Отже, вирішальну роль у формуванні українського етносу відіграли міграційні процеси II—VII ст. Під час Великого переселення народів у горнилі історії було переплавлено та інтегровано чимало етнічних утворень, які лягли в основу багатьох сучасних народів. Українці — не виняток у цьому процесі. Вони прямі етнокультурні спадкоємці склавинів і частково антів. Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття. Антські пам'ятки в Україні — переважно прикраси до одягу й кінської збруї зі срібла, бронзи й білого металевого стапу, пізніше — бронзові прикраси (найбільше фібули) з виїмчастою емаллю, центр виробництва яких був у Києві, скарби золотих та срібних речей (Перещепине, Підгороддя б. Крилоса), нарешті городища роменського типу (с. Ромен на Чернігівщині).