30. Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький

Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Період після смерті Б. Хмельницького позначився різким загостренням соціально-політичної боротьби й посиленням втручання сусідніх держав у внутрішні справи України.

Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом, яка тривала від смерті Б. Хмельницького до початку правління І. Мазепи - 1657- 1687.

Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Росія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. І. Виговський і П. Дорошенко були гетьманами, які намагалися вивести Україну із занепаду.

Головними причинами руїни були: відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті; глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими; небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.

Гетьманування Івана Виговського (1657-1659рр)

Після смерті Б. Хмельницького у 1657 році виконувати гетьманські повноваження було доручено І. Виговському до повноліття Юрія Хмельницького.

Під час свого гетьманування І. Виговський зберігав союзницькі відносини з Московською державою; активізував зв’язки з Кримом, домовився про перемир’я з Польщею; уріплював становище козацької старшини і православної шляхти роздаючи землі; підписав Гадяцький договір (1658), що спричинило російсько-українську війну. Отримавши поразку у війні з Росією у 1659 році Виговський зрікся гетьманської булави і передав її Юрію Хмельницькому. Згодом у 1664 році Втговського було розстріляно за наказом тодішнього гетьмана П. Тетері.

Гетьманування Юрія Хмельницького ( 1659-1663 рр)

Ю. Хмельницький був обраний гетьманом наприкінці вересня 1659 р. Під тиском російських військ Ю. Хмельницький підписав фальсифікований варіант Березневих статей – Переяславські статті (1659р.), за якими Гетьманщина перетворилась на автономію Московської держави. У 1660 р. Ю. Хмельницьким було укладено Слободищенський трактат, наслідками якого були: повернення Правобережної України до складу Речі Посполитої; невдалі походи Ю. Хмельницького на Лівобережжя; обрання наказним гетьманом Лівобережної України Я. Сомка, що стало початком поділу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини. У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся в ченці.

31. Розчленування України на Лівобережну та Правобережну. Павло Тетеря та Іван Брюховецький.

Українська держава на початку 1660-х років розділилася на дві окремі частини — Правобережжя і Лівобережжя, кожна з яких мала власного гетьмана. Чигиринський центр, який нагромадив великий досвід державної політики, зберіг свій вплив тільки на Правобережжі і в основному на старшину. В той час на Лівобережжі проводилася інша політика. Усі гетьмани перебували під значним впливом іноземних держав, насамперед Московії і Речі Посполитої. Гетьманська влада послаблювалася безперервними внутрішніми сутичками між народними низами і старшиною, соціальним напруженням. В українському суспільстві зростала анархія.

Павло Тетеря був обраний гетьманом на Правобережній Україні , після зречення Ю. Хмельницького. П. Тетеря орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського; спробував об’єднати Право- та Лівобережжя за допомогою поляків і кримських татар, але невдало; постійно приборкував анти гетьманські виступи полковників; вимагав від Речі Посполитої забезпечити рівноправ’я православної та католицької церков; підтвердити привілеї козацької старшини; розпочати мирні переговори з Московською державою.

Як і Правобережжя, Лівобережна Україна в 1660-х роках також переживала тяжкі руйнівні конфлікти, причиною яких, головним чином, були між-старшинські сутички за гетьманську владу. За найвищу посаду тут змагалися наказний гетьман Яків Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко та кошовий Запорізької Січі Іван Брюховецький.

У червні 1663 р. під Ніжином зібралася Чорна рада, де за підтримки запорізьких козаків й під тиском московського війська гетьманом було обрано І. Брюховецького, а його суперників страчено.

Гетьман Іван Брюховецький (1663—1668) був яскравим представником доби Руїни, був захисником козацьких прав і вольностей, палким прихильником московської орієнтації. Саме він став першим з українських гетьманів, який відвідав Москву й у 1665 р. підписав Московські статті, що значно обмежували політичні права України. Московські статті стали важким ударом по українській державності. Тому в Україні почало ширитися загальне невдоволення як політикою І. Брюховецького, так і московськими порядками. Також Андрусівське перемир'ям, укладене між Москвою і Польщею 9 лютого 1667 р. фактично узаконювало поділ України — Лівобережжя залишалося у складі Московії, а Правобережжя переходило під владу Польщі. Це створювало величезні перешкоди на шляху до збереження Української держави та возз'єднання в межах усіх етнічних земель, де проживали українці.

Через загальне невдоволення та побоюючись втратити гетьманство Брюховецький заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат і почав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом. Після переходу полків Дорошенка на Лівобережжя лівобережні козаки виступили проти І. Брюховецького і вбили його.