26.Зборівський договір 1649 року, організація козацької держави.

Збо́рівський до́говір (8 серпня 1649) — угода укладена між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з другого. Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українськихкозаків в межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилася у козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина. Повна назва Зборівського договору: "Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти ". Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим. За умовами цього договору:

1.Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. 2.На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині. Уряди усіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі. 3.У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська коронні. Євреї не мали права займати державні посади й бути лихварями. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. 4.Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.

5.Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил. 6.Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму. Організація української козацької держави Б.Хмельницького У ході Національної революції XVII ст. була відновлена Українська держава під офіційною назвою Військо Запорозьке (розбудова державної структури відбувалася на основі традиції Війська Запорозького). У літературі також усталена назва Гетьманщина або Гетьманська держава. Серед різних прошарків населення побутувала також назва Україна. У царських офіційних документах вона називалася не інакше, як Малоросією.

По-перше козацьке військо дійсно було незалежним політсистемним утворенням, котре згодом набуло всіх ознак держави. Ми можемо назвати таку організацію демократичним устроєм, адже унікальність козацтва в тому, що початкова відсутність чіткого устрою не завадила створити міцну державу, де владу мав саме народ. Отож організація війська запорізського заслуговує уваги, адже вона є унікальною формою демократіїї, що довела своє право на існування на практиці.

27.Воєнні дії проти Польщі 1650-1653 років. Білоцерківський мирний договір 1651 року. Битва під Батогом.

Наприкінці 16 ст. загострилася класова боротьба в Україні, викликана посиленням польського кріпосницького, національного і релігійного гніту (1569 р. — Люблінська унія, за якою українські землі потрапили під владу Польщі; 1588 р. — введення кріпосного права на Україні; 1596 р. — Брестська унія і насильницьке окатоличення українців). Однією з передумов були селянські повстання. Найбільші з них:повстання 1591—1593 р. під проводом запорізького гетьмана Криштофа Косинського; повстання 1594-1596 р. під проводом Северина Наливайка;1630 р. — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Федоровича (Трясили);1635 — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Михайловича Сулими. Причини визвольної війни формувалися з кінця 30-х і протягом 40-х рр. XVII ст. Серед них можна виділити такі:

1. Соціально-економічні:1) Перетворення Польщі на основного постачальника хліба в Європі призвело до зміцнення земельної власності феодалів та посилення кріпосницького гніту. Для українських селян панщина зросла до 5—6 днів на тиждень, збільшилися також натуральні та грошові податки.2) Значне погіршення економічного становища міщан: жителі міст, що перебували у приватній власності феодалів, повинні були платити додаткові податки, церковну десятину, виконувати різну роботу на користь власника міста. У містах з Магдебурзьким правом (право на самоврядування) посилилося свавілля польської адміністрації.

3)Погіршення становища реєстрового козацтва після придушення козацько-селянських повстань 30-х рр. XVII ст. Польський уряд видав у 1638 р. «Ординацію Війська Запорозького реєстрового». Цей документ скорочував козацький реєстр до 6 тис. осіб, перетворював не записаних до реєстру козаків на кріпосних селян, забороняв козакам обирати гетьмана, зменшував територію мешкання та пересування реєстрового козацтва. 2. Політичні: відсутність в Україні власної держави призвела до масового ополячення української правлячої верхівки (магнатів, шляхти).3.Національно-релігійні: перебування українців у масовому релігійному та національному гнобленні. Через католицьку та уніатську (греко-католицьку) церкву польська шляхта прагнула масово окатоличити православних українців, закрити церкви та монастирі, заборонити використання рідної мови.За характером війна була національно-визвольною, антифеодальною, проходила під релігійними гаслами. Слабкість королівської влади та зміцнення влади великих польських землевласників (магнатів) зумовили початок визвольної війни. Періоди війни:

1648—1650 рр.: а) 5—6 травня 1648 р. — битва на Жовтих Водах (Б. Хмельницький переміг поляків); б) 15—16 травня 1648 р. — битва під Корсунем (зустрілися головні сили, Хмельницький майже дощенту розбив поляків);

в) 12—14 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями (Хмельницький переміг, поляки розбиті); г) 18 серпня 1649 р. — підписано Зборівський світ.

1651—1654 рр.: а) 29 червня 1651 р. — битва під Берестечком (поразка козаків); б) 28 вересня 1651 р. — Білоцерківський світ;

г) 1 травня 1652 р. — битва під Кийком (перемога козаків).