15

Лекція 8

Тема 9. Базові технології формування і представлення інформаційних ресурсів План

1. Моделі інформаційних об’єктів

2. Текстові документи як цифрові об’єкти

3. Лінгвістичне забезпечення інформаційних систем

4. Метадані

1. Моделі інформаційних об’єктів

Сучасні інформаційні системи здатні зберігати, розповсюджувати та обробляти будь-яку інформацію, яка може бути представлена у цифровій формі.

Єдиної класифікації типів інформаційних (цифрових) об’єктів не існує. Розвиток уявлень про типи цих об'єктів відбувався по-різному в різних напрямах інформатики.

Найбільш загальним і поширеним способом поділу інформаційних об'єктів, представлених в звичайному письмовому вигляді, можна вважати виділення добре структурованої інформації, іноді її називають дані, і погано структурованої, куди зазвичай відносять текстову інформацію.

Самостійним типом, що до останніх років розвивався практично незалежно, є різна мультимедійна інформація: аудіо, графічна, цифрові фільми та інші рухомі зображення.

Однак серед графічних об'єктів особливе місце зайняли, з одного боку, географічні карти, часто звані геодані, з іншого – креслення і різні моделі тривимірних фізичних об'єктів, з третього – інтерактивні графічні об'єкти – віртуальна реальність. Спеціальним, але дуже важливим видом останніх є також рухомі об'єкти – анімація.

У деяких публікаціях, а також у ряді стандартів виділяються й інші види інформаційних об'єктів, наприклад темпоральні (ті, що існують або змінюються в часі), програмні засоби, інформаційні послуги та ін..

Таким чином, кількість типів інформаційних об'єктів та принципи їх виділення є на сьогоднішній день невирішеною проблемою інформатики. В межах різних стандартів, що застосовуються в тих чи інших технологіях, наприклад в електронній пошті або вебі, є ті чи інші способи вказівки типів об'єктів, а також форматів їх подання.

2. Текстові документи як цифрові об’єкти

Для представлення текстів в електронному вигляді можливі два способа: у вигляді графічного зображення (образу) або посимвольне кодування.

Кожен спосіб має свої переваги і недоліки. Кодування дає можливість посимвольної обробки текстів і, отже, різноманітних варіантів роботи з ними (пошук, редагування, експорт, імпорт і т. д.).

Подання у вигляді графічного образу таких можливостей не дає, але зате дозволяє зберегти індивідуальні особливості тексту чи забезпечує достовірність електронного подання в порівнянні з друкованим оригіналом. Тому оцифровка древніх рукописів особливо цінних документів або текстів, до достовірності яких пред'являються особливі вимоги, здійснюється у вигляді графічних образів.

Крім того, переклад тексту з паперового варіанту в електронний в символьному вигляді значно дорожчий, оскільки спочатку здійснюється сканування з перекладом в електронну форму у вигляді графічного образу, а потім вже розпізнавання знаків тексту за допомогою програм оптичного розпізнавання символів .

Альтернативою технології сканування – розпізнавання – коректура є технологія ручного вводу (передрук) тексту, яка в багатьох випадках виявляється дешевшою.

К тому же представление текста в виде образа требует очень много машинной памяти для хранения, особенно при использовании скани­рования с высоким разрешением. При попытке достичь качества, со­поставимого с художественной фотографией, возникают гигантские файлы, достигающие 1 Гб на один рисунок. Но даже обычная страница черно-белого текста требует в 50—100 раз больше места, чем тот же текст в символьном виде.

При выборе способа электронного представления текста (графиче­ского или символьного) нужно также иметь в виду, что многие докумен­ты (включая полиграфические издания) в настоящее время готовятся в электронном виде (причем тексты всегда в символьных форматах), по­этому их ввод в информационную систему часто не требует дополни­тельных преобразований.