ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

та методичні вказівки щодо їх виконання

з дисципліни „Конституційне право України”

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Науково-дослідна робота слухачів всіх форм навчання займає значне місце в підготовці фахівців. Вона дозволяє забезпечити більш глибоке вивчення не лише всього предмета, але й ознайомитися з монографічною літературою, статтями в науково-практичних журналах, з практичною діяльністю державних органів по реалізації чинного законодавства та забезпеченню конституційної законності. Проведення наукових досліджень надає можливість слухачам отримати вміння правильного використання чинного законодавства, аналізу конституційно-правових норм та навчитися оформляти результати наукової роботи відповідно до вимог щодо їх написання.

Конституційне право України – провідна галузь національної системи права. Конституційний процес в Україні не стоїть на одному місті, і зміни у суспільному житті держави потребують відповідних змін у нормативно-правових актах України. Тому слухачі при написанні роботи повинні не тільки використовувати наявний теоретичний матеріал, а й уміти аналізувати зміст чинного законодавства, сутність тих змін, що відбуваються в конституційному законодавстві та політико-правовій практиці України.

Підготовка курсової роботи повинна розпочатися з вивчення методичних рекомендацій по темі, відповідних розділів у підручниках та інших публікацій з питань, що досліджуються. Основне завдання написання курсової роботи – формування власної думки слухачів з теоретичних та практичних питань, які розглядаються. Потрібно повністю розкрити обрану тему, висвітлити кожне з питань плану. Матеріали слід викладати послідовно, логічно, дотримуючись розмежування питань. Питання теми необхідно розкривати, аналізуючи положення Конституції України та чинного законодавства України. Написання роботи на основі застарілого нормативного матеріалу є неприпустимим.

Враховуючи „швидкоплинність” поточного законодавства, для ознайомлення з поточною редакцією того чи іншого нормативно-правового акту рекомендується звертатися до офіційного сайту Верховної Ради України – http://www.rada.gov.ua/ , а також до офіційних друкованих видань („Голос України”, „Урядовий кур’єр”, „Відомості Верховної Ради України”, „Офіційний вісник України”). Допускається використання наукових та інформаційних матеріалів, розміщених у глобальній мережі Інтернет, однак у цьому разі слід вказувати електронну адресу використаного матеріалу (URL).

Робота має бути виконана державною мовою. У випадку, коли автор спирається на значну кількість російськомовних першоджерел, допускається виконання роботи російською мовою.

Курсова робота має відповідати вимозі авторства, тобто бути неповторною за своїм загальним змістом та оформленням. Вдаватися до плагіату заборонено. Визначення, класифікації чи інші наукові здобутки інших авторів, використані в курсовій роботі, мають бути позначені відповідними посиланнями на першоджерела. При цьому не варто зловживати цитатами, їх потрібно звірити і супроводити виноскою внизу сторінки. Назви першоджерел подаються мовою оригіналу, а самі цитати – основною мовою курсової роботи. Доцільно використовувати матеріали із засобів масової інформації, перш за все з друкованих.

Слухачі повинні висловлювати власне ставлення до відповідних подій, фактів, ідей і пропозицій, які є в рекомендованих першоджерелах та в періодичній пресі. Основні висновки, пропозиції та рекомендації необхідно оформляти в заключній частині роботи. Робота повинна бути виконана самостійно та належним чином оформлена.

Обсяг роботи – 30-36 сторінок шкільного зошита, або 26-30 сторінок паперу формату А4, близько 30 рядків на кожній сторінці.

Робота може бути виконана у рукописному варіанті або на комп’ютері (у текстовому редакторі Word). При комп’ютерному наборі використовується шрифт Times New Roman Cirilic, висота кегля – 14, міжрядковий інтервал – полуторний, поля: верхнє і нижнє – 2 см, ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см. Сторінки роботи нумеруються у верхньому правому куті.

На титульній сторінці треба вказати: назву навчального закладу; назву кафедри і тему; прізвище, ім’я, групу і курс виконавця; місто і рік виконання. Наступна, друга сторінка повинна містити назву теми і план роботи з вказівкою сторінок, на яких розпочинається висвітлення того чи іншого питання. Починаючи з третьої сторінки розпочинається викладення змісту роботи. Структурно зміст курсової роботи має складатися із вступу, основної частини, висновків і списку використаної літератури. Допускається наявність додатків у вигляді схем, таблиць та інших наочних чи ілюстративних матеріалів за обраною темою. Остання сторінка курсової роботи повинна містити дату завершення роботи над темою і підпис автора.

Робота має бути виконана чітко й акуратно, оформлена охайно. Не слід зловживати кольоровим оформленням роботи (візерунки, малюнки тощо). Усі сторінки роботи мають бути добре скріплені. Для скріплення робіт, виконаних на комп’ютері або в рукописному вигляді на форматних листах А4, рекомендується використання скорозшивачів.

Курсова робота подається на рецензування до кафедри гуманітарних та фундаментальних юридичних дисциплін і реєструється у спеціальному журналі. Перевірена робота повинна мати рецензію викладача кафедри. Негативна рецензія зобов’язує слухача переробити роботу згідно із зауваженнями, сформульованими у рецензії. Доопрацьована робота повинна знову надійти на перевірку. Позитивна рецензія дає право на захист роботи. При захисті курсової роботи оцінюється її зміст, ступінь самостійності виконання, вміння обґрунтовувати основні положення роботи та зроблені в ній узагальнення. Оцінка за роботу вноситься у відомість та залікову книжку слухача.

VI. Тематика курсових робіт

за денною формою навчання

1. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні.

2. Референдум як найвища форма безпосередньої демократії в Україні.

3. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади.

4. Конституційно-правовий статус Президента України.

5. Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів виконавчої влади.

6. Конституційний контроль в Україні.

Тема № 1. конституційно-правовий статус політичних партій в україні

План:

1. Поняття, функції та види політичних партій.

2. Порядок створення політичних партій в Україні.

3. Права та обов’язки політичних партій в Україні.

4. Юридична відповідальність політичних партій та їх учасників.

Список рекомендованої літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

2. Закон України „Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. №23. – Ст.118.

3. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011р. № 4061-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012 – № 10-11. – Ст.473.

4. Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. № 1667-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30-31. – Ст.382.

5. Закон України “ Про регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2012 р. № 1861-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 14-15, №15-16 – Ст. 133.

6. Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 р. № 2-рп/2007 (справа про утворення політичних партій в Україні) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. –Ст.2183.

7. Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 р. № 9-рп/2007 (справа про утворення та реєстрацію партійних організацій) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 80. – Ст.2980.

8. Аніпчук Ф. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. – № 2. – С.95-97.

9. Гейда О.В. Поняття політичної партії як правового інституту та її ознаки // Вісник Національного ун-ту внутрішніх справ. – 2002. – № 18. – С.306-309.

10. Громадські об’єднання в Україні: Навч. посібник / За ред. В.М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007.

11. Грудницька С. Щодо питання про напрями розвитку законодавства про об’єднання // Право України. – 1998. – № 11. – С.40-42.

12. Кафарський В. Правова регламентація парламентської діяльності політичної партії // Право України. – 2006. – №2. – С. 3-8.

13. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов.– Х. : Право, 2011. – 1128 с.

14. Конституційне право України: підручник / П. П. Шляхтун. - К. : Освіта України, 2010.

15. Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України. – К.: АВРІО, 2004.

16. Примуш М. Політико-правове регулювання діяльності політичних партій. – Донецьк, 2001.

17. Хімченко О.Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства: Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2006.

Методичні рекомендації:

У межах даної теми студенти мають сформувати цілісне уявлення про статус політичних партій як суб’єкта конституційно-правових відносин, дослідити порядок їх створення та діяльності, характер взаємовідносин з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідь на перше питання плану має розпочинатися з визначення поняття політичної партії, переліку її сутнісних ознак та видового розмаїття. Слід відмежувати політичні партії від інших громадських формувань, зокрема від громадських організацій, органів самоорганізації населення тощо. Особливу увагу слід звернути на перелік об’єднань громадян (а відповідно, й політичних партій), створення та діяльність яких в Україні забороняється, вказати причини відповідних обмежень права на об’єднання.

Відповіді на наступні питання плану мають спиратися на аналіз чинного Закону України „Про політичні партії в Україні” 2001 р. Необхідно вказати порядок створення політичних партій, юридичні вимоги до їх засновників та учасників, права та обов’язки політичних партій, визначити характер стосунків політичних партій з органами публічної влади, розкрити види юридичної відповідальності політичних партій, їх засновників та учасників. Особливу увагу слід приділити ролі партій у виборчому процесі та структуруванні представницьких органів публічної влади. При цьому слід звернутися до виборчого законодавства України.

Тема № 2. РеферендумИ в україні План:

1. Поняття та юридична природа референдуму. Роль референдуму в здійсненні народовладдя в Україні.

2. Види та предмет референдумів в Україні.

3. Порядок підготовки і проведення референдумів в Україні.

4. Юридичні наслідки проведення референдумів.

Список рекомендованої літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

2. Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. № 1286-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33.

3. Закон України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. № 1932-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст.448.

4. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011р. № 4061-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012 – № 10-11. – Ст.473.

5. Закон України „Про державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007р. №698-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 20. – Ст. 282. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24.

6. Барабаш Ю. Г. Установча влада Українського народу — конституційний феномен // Влада в Україні : шляхи до ефективності / ред. рада : О. Д. Святоцький (голова)та ін. — К., 2010. — С. 312–322.

7. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов.– Х. : Право, 2011. – 1128 с.

8. Конституційно-правові засади становлення української державності: Монографія / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003.

9. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. – 6-е вид. – К.: Атіка, 2009.

10. Колодій А., Копейчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії // Українське право. –1995. – №1(2).

11. Крутов В. Референдум – институт демократии // Народный депутат. – 1991. – № 4.

12. Лучин В.О. Референдум и развитие социалистического самоуправления народа // Сов. государство и право. – 1986. – № 12.

13. Цвік М.В. Взаємодія законодавчої, виконавчої гілок влади та референдуму в системі народовладдя // Вісник Академії правових наук. – 1995. – № 3.

14. Книгін К. Референдум в Україні - головний прояв безпосередньої демократії // Вісник Академії правових наук. – 2001. – № 2. – С. 227-231.

15. Кривенко Л. Конституційні основи референдуму. Проблеми демократизації // Віче. – 2001. – № 2. – С.78-95.

16. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2006.

17. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про "стабільність" Конституції // Право України . – 2000. – № 2. – С.3-6.

18. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: Проблеми теорії і практики / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.