2. Визначите, які гіпотези висувалися в процесі аналізу наступної події.

У повісті «Задиг, або Доля» французький філософ-просвітитель Вольтер (1694-1778) іронічно описує таку подію. Задиг прогулювався біля гаю, коли його запитав конюх, чи не бачив він царського коня.

«Це кінь, – відповідав Задиг, – у якого пречудовіший галоп; він п'ятьох футів зростом, копита в нього дуже маленькі, хвіст у три із половиною фути довжиною, бляхи його вудил зроблені із золота в двадцять три карати, і підкови зі срібла...» «По якій дорозі побіг він? Де він?» - запитав конюх ще раз. «Я його не бачив, - відповідав Задиг, - я навіть ніколи не чув про нього».

Задига, зрозуміло, обвинуватили в крадіжці коня царя, і він ще легко відбувся, заплатив величезний штраф. Тільки після цього Задигу дали слово для виправдання. Він сказав: «Прогулюючись по дорогах цього гаю, я помітив сліди кінських підків, що усі були на рівномірній відстані один від одного. От, – сказав я, – кінь із чудовим галопом. Пилюка з дерев уздовж вузької дороги завширшки не більше семи футів була трохи збита справа і зліва, у трьох із половиною футах від середини дороги. У цього коня, –сказав я, – хвіст у три з половиною фути довжиною, який у своєму русі праворуч і ліворуч змів цю пилюку. Я сидів під деревами, що утворюють склепіння у п'ять футів висотою, і бачив листя, тільки що опале з гілок; із цього я дізнався, що кінь доторкався до них і, отже, був п'яти футів зростом. Що стосується його вудил, то вони повинні бути з золота в двадцять три карати вартістю, тому що він потерся бляхами об камінь кремінної породи, що я потім дослідив. Нарешті, по слідах підків, залишеними на каменях іншої породи, я вирішив, що його підкови зі срібла... » (Вольтер. Философскиу повести. – М.: Худож. лит., 1988)

3. Проаналізуйте два уривки з оповідань а.Конан Дойля «п'ять зерняток апельсина» і «Людина з розсіченою губою». Назвіть вид гіпотези, про яку в них йдеться.

1. «Тепер обговоримо всі обставини і подивимося, який можна зробити з них висновок. Насамперед ми повинні почати з припущення, що в полковника Опеншо були дуже серйозні причини, що змусили його покинути Америку. У його літа люди не схильні порушувати свої звички і добровільно відмовлятися від чарівного клімату Флориди заради самотнього життя в англійському провінційному містечку. Його крайня пристрасть до самоти в Англії підказує думку, що він боявся когось або чогось. Тому ми можемо прийняти як робочу гіпотезу, що то був страх перед кимось або чимось, що змусило його покинути Америку. Про те, чого саме він боявся, ми можемо судити тільки на підставі лиховісних листів, що одержували він і його спадкоємці».

2. «Не можна втрачати ні хвилини... Він викидає піджак і хоче викинути інші речі, але чує шум кроків на сходах і перед появою поліції ледь устигає зачинити вікно.

- Це правоподібно.

- Приймемо це як робочу гіпотезу, через брак кращї... Бун, як я вам уже говорив, був заарештований і приведений у дільницю. Колишнє його життя, по суті, бездоганне. Правда, упродовж багатьох років він був відомий як професійний жебрак, але жив спокійно і ні в чому поганому помічений не був».