9. Проаналізуйте кожне міркування і з'ясуєте, чи є воно аргументацією або спростуванням. Якщо є, то встановить його склад і вид, перевірте дотримання правил аргументації і спростування.

1. «Деякі філософи мені закидають: «Бог вічний, безконечний, всемогутній: виходить, він міг перешкодити злу і не дати йому проникнути у свій чудовий витвір».

Друзі мої, будьте обережні; якщо він це міг, але не зробив, виходить, ви проголошуєте його злим, робите його нашим переслідувачем, катом, у не нашим богом... Могутність його дуже велика, але хто сказав нам, що вона безмежна? Адже витвори його свідчать нам про зворотне, і єдиним засобом, що залишається нам для його виправдання, є визнання, що могутності його не вистачило для торжества над фізичним і моральним злом. Поте, я віддаю перевагу поклонятися обмеженому богу, чим злому» (Вольтер. Письма Мнеммия к цицерону // Вольтер. Философские сочинения. – М.: Наука , 1996. С.338).

2. «Ніщо не виникає з нічого. Вся античність, усі філософи без винятку згодні з цим принципом. Справді, протилежне абсурдно. Положення це - і доказ вічності Бога, і, більш того, його виправдання. Що до мене, то я захоплююся тим, як високий розум зумів побудувати цю неосяжну будівлю за допомогою однієї лише простої матерії...

Коли підкорив він її своїй могутній руці? Коли він її улаштував?

Якщо матерія існувала споконвіку, як це визнає увесь світ, то верховний інтелект привів її до дії не вчора...

Хаос – поетичний вимисел: або енергія була закладена в самій матерії, або ця енергія перебувала в Богові.

У першому випадку усе – рух, порядок і життя – утворилося саме по собі, поза усяким задумом; але це видається нам абсурдним.

В другому випадку Бог повинен був здійснити сам, але повинен був також робити усе споконвіку: він повинен споконвіку з необхідністю розташувати усе якнайскорішим і належним способом, що відповідає об'єкту, над котрим він трудився» (Вольтер. Письма Мнеммия к цицерону // Вольтер. Философские сочинения. – М.: Наука , 1996. С.339-340).

3. «Глибоке пізнання людини в темному каптані так мене уразило, що я про усе до нього звертався.

- Що думаєте ви, – запитав я його, – про нові коляски, винайдені в Англії, на яких можна їздити без коней?.. .

- О! – сказав мій учений, – це річ неможлива.

- Чому це?

- Я багато в житті подорожував, – відповідав він, – і через досвід переконався, що їздити без коней на землі майже так само неможливо, як бути ситим не поївши.

- О! Це переконливий доказ». (Брусилов Н. Мое путешествие, или приключения одного дня. СПб., 1803. С. 48-49.)

4. «Але що Ви відповісте, милостивий государ, на таку дилему, запропоновану одним із моїх друзів? Я хотів би, говорить він, щоб прихильники вчення про уроджені ідеї пояснили мені, чи можуть виховання і звичаї усунути ці принципи чи ні. Якщо не можуть, те ми повинні зустрічати ці принципи в усіх людей, і вони повинні ясно виявлятися в кожної людини окремо. Якщо ж вони можуть бути змінені через сторонні впливи, то вони повинні виявлятися з більшою виразністю і яскравістю, коли вони ближче до свого витоку, тобто в дітей і неуків, на кого сторонні думки зробили менший вплив. Яку б із цих альтернатив не вибрали захисники вчення про уроджені ідеї, вони переконаються, говорить він, що вона спростовується незаперечними фактами і постійним досвідом». (Лейбниц Г.В. О врожденных понятиях // Сочинения. В 4 т..– М.: Мысль, 1983. – Т. 2. – С. 101.)

5. «Всі люди від природи прагнуть до знання. Доказ цьому – потяг до почуттєвих сприйняттів: адже незалежно від того, є від них користь чи ні, їх цінують заради них самих і більше всіх зорові сприйняття, тому що баченню, можна сказати, ми віддаємо перевагу над усіма іншими сприйняттями не тільки заради того, щоб діяти, але і тоді, коли ми не збираємося що-небудь робити. І причина цього в тому, що зір більше за усіх інші почуття сприяє нашому пізнанню і виявляє багато відмінностей у речах». (Аристотель.Метафизика // Сочинения. В 4 т. – М.: Мысль, 1976. – Т. 1. – С. 65.)

6. Якби марсіанські моря являли собою покриття звичайної рослинності, то вони не відрізнялися б такою же гладкістю, як і світлі простори - пустелі, а мали б характерну для рослинності порізану поверхню. Відповідно до багатьох спостережень, марсіанські моря відрізняються такою ж гладкістю, як і світлі простори - пустелі. Отже, вони не являють собою покриття звичайної рослинності.

8. „Виходить, афіняни, якби ці добродії говорили правду й існувало б два закони про оголошення нагород, то архонти-законодавці неодмінно б їх виявили, а чергові голови передали б їх законовиправникам, і один із законів був би скасований; або дозволяючий таку угоду, або заборонний. Але оскільки цього немає, то зрозуміло: ці добродії не тільки брешуть, але і стверджують речі зовсім неможливі”. (Эсхил. Против Ктесифонта о векне // 0раторы Греции. М.: Худож. лит, 1985.– С. 169.)

9. „Якось хтось Цен Цин Шенцзи, звертаючись до Мо-цзи, сказав: «Ми можемо взнати про минуле, про майбутнє ми не можемо знати». Мо-цзи, вважаючи це неправильним, посилався на такий приклад: «Якщо ваші батьки, що знаходилися в 100 лі від вас, зустріли небезпеку і якщо ви в той же день прийдете до них на допомогу, то вони можуть бути врятовані. А якщо ви не встигнете прийти до них на допомогу, то може трапитися нещастя.

Тепер скажемо так: є міцний візок і прекрасний кінь, а також є шкапа і візок, колеса якого зроблені з чотирьох спиць, і ви бажаєте швидко допомогти батькам, то який візок ви виберете? » - «Звичайно, міцний візок із прекрасним конем», - відповів Цен Цин Шенцзи. Тоді Мо-цзи зауважив: «Якщо це так, то ви вже покладаєтеся на наявний досвід, тому ви знаєте, на якому візку ви можете досягти своєї мети і на якому ні. Хіба ви цим самим уже не підійшли до розуміння майбутнього? Як же можна сказати, що ми нічого не можемо знати про майбутнє?” (Ян Юний Го. История древнекитайской идеологии. М., 1957.– С. 161-162.)

10. Спростування твердження Демокріта про те, що атоми не мають якостей і не можуть їх набувати: „... Відкіля з'явилася в нас так звана теплість і як вона приєдналася до атомів: адже атоми і спочатку не мали теплості і не стали теплими, тому що зіткнулися один з одним... Дійсно, якби вони були теплими спочатку, то вони мали б якість; якщо ж вони набули б теплість, то (це означало б, що) вони можуть за своєю природою піддаватися впливу. Але ви ж самі говорите, що ні та ні інша властивість не властиві атомам унаслідок їхньої незруйновності”. (Свидетельство Плутарха. Фрагмент 216 // Лурье С.Я. Демокрит. Тексты. Перевод. Исследование. – Л., 1970.– С. 256-257.)

11. „...Антисфен стверджував, що той, хто досяг розсудливості, не повинен вивчати словесність, щоб не збитися зі шляху слідом за іншими”. (Диоген Лаэртский; О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. –Л.: Мысль, 1986.– С. 246.)

12. У обвинувальній промові прокурор сказав, що оскільки підсудний 8 разів заперечив учинення злочину, а 10 разів зізнавався в ньому, „то цим самим, тобто перевищенням числа зізнань над числом заперечень, обвинувачення треба вважати доведеним”. (Каляєв А.Ф. Речь по делу Курдина / Судебные речи советских адвокатов. М.: Госюриздат, 1960. С. 33.)