2. Побудова гіпотези (версії).

Побудова будь-якої гіпотези чи версії складається з трьох етапів:

1. Аналіз фактів. Мета аналізу – виділити серед численних фактичних обставин такі, що прямо чи непрямо, явно чи неявно, наближено чи віддалено пов'язані з досліджуваним явищем. Так, при розслідуванні злочинної події в процесі аналізу важливо з’ясувати наявність їх зв’язку зі злочином. При цьому враховують, що спільна для багатьох фактів ознака – зв’язок кожного з них з досліджуваним явищем – виявляється кожний раз у специфічній формі залежно від особливостей кожного конкретного явища.

Зв'язок окремих фактів з досліджуваним явищем встановлюється логічним шляхом. Умовиводи, за допомогою яких аналізуються факти, залежать як від особливостей самих фактів, так і від раніше набутих знань. Якщо слідчий (і дослідник взагалі) застосовує загальні знання, то умовивід здійснюється у формі дедукції. У процесі аналізу також використовують інформацію про одиничні випадки і факти, що зустрічались при розслідуванні інших справ, тобто будують висновок за аналогією, уподібнюючи одне явище іншому. Аналіз може здійснюватися і у формі індукції (наприклад, за схожими особливостями почерків робиться узагальнююче припущення, що усі вони написані однією особою).

В результаті аналіз дозволяє виділити із множини обставин f₁, f₂,...f_n конкретні факти f_i, f_e,...f_k що прямо чи непрямо пов'язані з досліджуваним явищем.

2. Синтез фактів. Наступний крок у логічній обробці фактів – синтез, тобто мисленнєве об'єднання аналітично виділених фактів в єдине ціле і абстрагування від фактів випадкових. Будь-яке дослідження (у тім числі й розслідування злочину) опирається на аналіз і синтез, що передбачає, уміння вірно з’ясувати факти, виділяти серед них специфічне й особливе. Відшукання залежності між фактами, з’ясування спрямування й послідовності цієї залежності дозволяє відновити весь ряд причинного зв'язку, виявити ті факти, що знаходяться на початку цього ряду обставин і які зумовили появу усіх інших обставин. Синтез фактичних даних в одну систему є головною передумовою побудови гіпотези або версії – формування обґрунтованого припущення.

3. Висунення припущення. Логічний механізм висунення припущення має такий вигляд: на підставі аналізу фактичного матеріалу:

f₁, f₂,...f_n виділяють істотне від неістотного і синтезують факти у несуперечну множину f_i, f_e,...f_k. Вона виконує роль емпіричного підґрунтя яке разом з попередніми науковими й практичними узагальненнями (Г) слугує передумовою для імовірнісного висновку про можливу причину (Н), яка пояснює походження цих фактів. Схема умовиводу:

1) Г, (f_i, f_e,...f_k ) ׀– Н

2) { f_i, f_e,...f_k. }

Імовірно, Н

Знак ׀– – знак виводимості, читається “виводиться”, фігурні дужки представляють закриту множину. Висновок проблематичний, оскільки Н лише частково виводиться із засновків^:

Важливою умовою побудови плідної гіпотези є дотримання принципу об'єктивності дослідження, який тлумачиться у двох планах:

1) В психологічному плані об'єктивність означає відсутність упередженості, коли дослідник керується інтересами істини, а не власними суб'єктивними нахилами та уподобаннями. Останнє є важливою вимогою щодо висунення та процесу перевірки слідчих версій.

2) В логіко-методологічному плані об'єктивність означає всебічність дослідження з метою встановлення істини. По-перше, при висуненні гіпотези повинні знайти своє раціональне пояснення усі зібрані факти без винятку. Інакше гіпотеза може виявитися однобічною, тобто ненадійною. По-друге, всебічність вимагає побудови усіх можливих в конкретних умовах гіпотез (версій).

Для того, щоб гіпотеза у науці чи версія в судовому дослідженні була переконливою, вона повинна задовольняти таким умовам:

1. Гіпотеза повинна бути несуперечною, тобто не суперечити вихідному емпіричному базису, а також, бути позбавленою внутрішніх суперечностей.

2. Гіпотеза повинна принципово бути здатною для перевірки (верифікації). Якщо гіпотезу принципово не можна перевірити, вона завжди буде проблематичною і робить неможливим перетворення на вірогідне знання.

3. Гіпотеза вважається переконливою, якщо вони емпірично і теоретично обґрунтована.

4. Пізнавальна чи евристична цінність гіпотези визначається її інформативністю, її здатністю передбачити, де і як відшукати нові факти і дати їм раціональне пояснення.