Розділ 2. Гіпотетичне знання (гіпотеза, версія) Поняття і види гіпотези. Версія. Побудова гіпотези (версії). Перевірка гіпотези. Способи доведення гіпотези.

1. Поняття і види гіпотези. Версія

Пізнаючи реальну дійсність, ми не лише опираємося на якісь емпіричні дані, але й намагаємося, відштовхуючись від уже відомого, осмислити й оцінити здобутий матеріал. Більш того, опираючись на певні вже досліджені факти, людське мислення прагне передбачити їх можливі наслідки. Подальші дослідження коректують ці передбачення, підтверджують або спростовують їх. Таким чином, в процесі пізнання долаються численні відхилення, помилки, суперечності і досягається істинне знання. Вирішальною ланкою у досягненні нового знання є гіпотеза.

Гіпотеза (гр. hypotyesis – припущення) – це форма розвитку знань, яка є обґрунтованим припущенням, що висувається для з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ.

Гіпотеза має такі визначальні риси:

1. Гіпотеза – необхідний компонент усякого пізнавального процесу. Наше пізнання спрямоване на постійний пошук закономірних зв’язків чи причинних залежностей між предметами та явищами, нових ідей тощо. Проте на певних етапах пізнання не завжди здатне осягнути досліджувані явища чи емпірично підтвердити очікувані результати. У такому разі ми вдаємося до гіпотези, яка стає тією ланкою, що зв’язує уже відоме знання з новим і одночасно вона є засобом пізнання, який регулює перехід від попереднього, неповного і неточного знання до нового, уточненого й більш повного.

2. Побудова гіпотези завжди спрямована на висунення припущення щодо природи досліджуваних явищ. Припущення є центральним елементом гіпотези і має форму одного судження чи системи взаємозв'язаних суджень про природу предметів та явищ. Це .судження завжди є проблематичним і потребує подальшої перевірки.

3) Припущення, яке формується у процесі побудови гіпотези є результатом аналізу фактичного матеріалу чи перевірки уже існуючих теорій. Це припущення є раціонально обґрунтованим, а не суто інтуїтивним (хоча інтуїція може зіграти важливу роль при висуненні гіпотези).

Таким чином, будь-яка гіпотеза складається з фактичних даних, що є підставами для її висунення та кінцевого результату – припущення. Гіпотеза включає також обробку вихідних даних і перехід до припущення. Завершальним етапом є перевірка гіпотези, яка перетворює припущення у вірогідне знання або спростовує його.

До гіпотези як до форми знання вдаються у випадках:

1) Коли наявних фактів недостатньо для пояснення причинної залежності явища, котре необхідно пояснити.

2) За наявності досить складних фактів, гіпотеза може слугувати засобом їх упорядкування та узагальнення знань, стати першим кроком до їх пояснення.

2) Тоді, коли причини досліджуваних фактів недоступні для емпіричного вивчення, але самі наслідки можна досліджувати.

Види гіпотез. Залежно від об'єкта дослідження виділяють загальну і спеціальну гіпотези:

.1) Загальною гіпотезою називають науково обґрунтоване припущення про причини, закони й закономірності у природі та суспільстві. Загальна гіпотеза виражає припущення про весь клас предметів. Прикладами загальних гіпотез можуть бути: висунута Демокрітом і розвинута Ломоносовим гіпотеза про атомістичну будову матерії; конкуруючі гіпотези про органічне й неорганічне походження нафти, гіпотеза „великого вибуху” як початку Всесвіту і часу та похідна від неї гіпотеза „первинних чорних дір” Стівена Хокінга тощо.

2) Спеціальна гіпотеза – обґрунтоване припущення щодо походження та властивостей частин предметів, що виділяються із множини. Такими гіпотезами є, наприклад, припущення про причини онкологічних захворювань, походження вірусів, про походження та причини зникнення культури Трипілля тощо. Окремими гіпотезами є і гіпотези, що висуваються у судово-слідчій практиці, тому що тут робляться висновки про одиничні події, вчинки окремих людей, окремі факти, про причини, пов’язані зі злочинними діяннями.

Поряд з вищезазначеними видами гіпотез використовується і термін “робоча гіпотеза”. Робоча гіпотеза – це припущення, що висувається на початкових етапах дослідження. Це умовне припущення, яке ще не ставить за мету дати остаточне пояснення тим чи іншим фактам і явищам, але дозволяє проаналізувати результати спостережень, згрупувати наявні факти і дати їм попереднє пояснення. Так, досить важливими на самому початку розслідування є систематизація фактичних даних, їх раціональна обробка, що дає змогу визначити шляхи подальших пошуків. Робоча гіпотеза виконує функцію попереднього систематизатора. У подальшому вона може стати основною плідною гіпотезою, але може бути витіснена іншими гіпотезами.

За функціями у пізнавальному процесі розрізняють описову і пояснюючу гіпотези:

1. Описова гіпотеза – це припущення про притаманні предмету властивості. Воно намагається дати відповідь на питання: “Що являє собою даний предмет?” чи “Які властивості має даний предмет?”

2. Пояснююча гіпотеза – це припущення про причини виникнення досліджуваного явища. Воно відповідає на питання: “Чому сталася дана подія?” чи “Які причини появи даного предмета, явища?”

Версія (лат. versio – зворот, видозміна) – одне із кількох можливих, відмінних одне від одного пояснень чи тлумачень якогось одного і того ж факту, події, явища. ЇЇ можна розглядати як варіант спеціальної гіпотези

Судово-слідче пізнання є окремим випадком загальнолюдського пізнання і підпорядковане тим же законам і логічним формам. Судове дослідження здійснюється у формі висування й доведення версій. Будучи окремою гіпотезою, слідча версія має свої специфічні риси: 1) версії притаманна конкретна практична спрямованість; 2) висунення версії і збирання фактичного матеріалу підпорядковані нормам закону; 3) почасти версія обмежена у фактичному матеріалі а також у часі дослідження: 4) можливість значної і свідомої протидії зацікавлених осіб. Версія в судовому дослідженні – одна із можливих гіпотез, що пояснює злочинну подію в цілому чи окремі її обставини. Якщо версія пояснює злочинну подію в цілому, вона є загальною, а якщо вона пояснює лише окремі обставини –окремою (спеціальною). Загальні та окремі версії щільно взаємозв’язані між собою у процесі розслідування. Знання, отримані за допомогою окремих версій, стають підґрунтям для побудови, конкретизації і уточнення загальної версії, що пояснює злочинну дію в цілому. У свою чергу загальна версія дає змогу намітити головні напрямки для висунення окремих версій щодо ще не з'ясованих обставин.