4. Силогізми з виділяючими судженнями.

Згадаємо, що у виділяючих судженнях по-особливому розподілені суб’єкт і предикат. Тому силогізми, засновками яких є виділяючі судження, не підпорядковуються деяким правилам, як загальним, так і особливим. Найбільш поширені випадки:

1. Висновок з двох часткових засновків:

Деякі лікарі (Р-)– кардіологи (М+).

Деякі вчені (S-)– кардіологи (М-).

Д еякі вчені (S-)– лікарі (Р-).

У даному прикладі більший засновок виділяюче судження (“Деякі лікарі, і лише лікарі, є кардіологами”) з розподіленим предикатом – середнім терміном силогізму. А оскільки середній термін тут розподілений, то висновок випливає з необхідністю.

2 Висновок за першою фігурою, у якій більший засновок часткове судження:

Деяку філософи (М-) є прихильниками теорії природного права (Р-)

Деякі вчені (S-) – філософи (М+)

Деякі вчені (S-) є прихильниками теорії природного права (Р-)

3. Один з засновків часткове судження, а висновок – загальне судження:

Деякі юристи, і лише юристи (Р-), – адвокати (М+).

Усі учасники семінару (S+) – адвокати (М-).

Усі учасники семінару (S+) – юристи, (Р-)

Більший засновок тут частковостверджувальне виділяюче судження з розподіленим предикатом – середнім терміном силогізму.

4. Висновок за другою фігурою з двох стверджувальних засновків (див. приклад з п. 3).

5. Висновок за першою фігурою, у якій менший засновок не стверджувальне, а заперечне судження.

Лише особа, яка скоїла злочин (М+), підлягає кримінальній відповідальності та покаранню (Р+).

N. (S+) не скоїв злочину (М+).

N . (S) не підлягає кримінальній відповідальності

та покаранню (Р+).

Висновок випливає з необхідністю, оскільки більший засновок – загальностверджувальне з розподіленим предикатом, більшим терміном, який також є розподіленим і у висновку і середній термін розподілений в обох засновках..

5. Скорочені й ускладнені силогізми.

В реальному мисленні (як науковому, так і повсякденному) силогізми не завжди використовуються у повній формі. Тут вступає в силу принцип економії мислення. Це означає, що ціла низка знань на певних етапах комунікації в межах певної пізнавальної галузі вважаються очевидними чи, в усякому разі, відомими учасникам комунікації. Тому наше мислення вдається до скорочених силогізмів.

Скорочений силогізм (ентимема). Якщо у силогізмі присутні усі його частини (висновки й засновок то він вважається повним. Але у мисленнєвій практиці використовуються силогізми, у яких один із засновків чи висновок явно не виражені, але маються на увазі. Такі силогізми називаються скороченими або ентимемами (від гр. in thymos – в умі). За способом творення відрізняють три види ентимем:

1. Ентимеми з випущеним більшим засновком: “N. – студент юридичного факультету, тому він повинен скласти іспит з логіки”. Тут випущено більший засновок “Усі студенти юридичного факультету повинні скласти іспит з логіки”, оскільки за певних комунікативних обставин він вважається загальновідомим.

2. Ентимема з випущеним меншим засновком: “Усі студенти юридичного факультету повинні скласти іспит з логіки, тому N. теж повинен скласти іспит з логіки”. Тут очевидним вважається менший засновок “N. – студент юридичного факультету”.

3. Ентимема з випущеним висновком: “N. – студент юридичного факультету, а усі студенти юридичного факультету повинні скласти іспит з логіки”. Тут висновок вважається інформативно надлишковим.

У вигляді ентимеми можуть виступати і силогізми із складними судженнями.

NB. Оскільки в ентимемі наявні не усі частини силогізму, то знайти помилку у такому умовиводі складніше, ніж у повному силогізмі. Тому для перевірки правильності міркування необхідно відновити ентимему до повної форми силогізму, відшукавши пропущену частину. Якщо виявиться, що якесь із правил силогізму порушено, то ентимема буде помилковою.

Складні і складноскорочені силогізми.

Полісилогізм (складний силогізм) – це поєднання двох або кількох простих силогізмів таким чином, що висновок попереднього (просилогізм) стає засновком наступного (епісилогізм). Схема полісилогізму:

Усі В є А

Усі С є В просилогізм

Усі С є А

Усі D є С епісилогізм

Усі D Є А

У прогресивних полісилогізмах висновок просилогізму є більшим засновком епісилогізму, при цьому міркування прямує від більш загального до менш загального:

Суспільно небезпечні дії (А) підлягають покаранню (В).

Злочин (С) – суспільно небезпечна дія (А).

Злочин (С) підлягає покаранню (В).

Крадіжка (D) – злочин (С).

К радіжка (D) – підлягає покаранню (B).

У регресивних полісилогізмах висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму, при цьому міркування прямує від менш загального до більш загального:

Злочини проти власності (А) – суспільно небезпечні дії (В).

Шахрайство (С) – злочин проти власності (А).

Ш ахрайство (С) – суспільно небезпечна дія (В). Суспільно небезпечні дії (В) – карні (D),

Ш ахрайство (С) – карне (D).

Полісилогізм частіше застосовується у скороченій формі. Якщо у полісилогізмі представлено лише останній висновок, що проводиться через ряд засновків, а деякі проміжкові засновки випущені і лише маються на увазі, то він називається соритом (гр. soros – купа). Загальна схема сориту

Усі А – В

Усі В – С

Усі С – D

Усі D – Е

У сі А – Е

Сорит, у якому випущено менші засновки називають аристотелівським соритом (соритом підведення). Хрестоматійний приклад аристотелівського сориту:

Буцефал є конем.

Кінь є чотириногим.

Чотириноге є тварина.

Тварина є субстанція.

Буцефал є субстанція.

У даному сориті поєднано три таких силогізми:

1) Кінь є чотириногим.

Буцефал є конем

Буцефал є чотириноге

2) Чотириноге є тварина.

Буцефал є чотириноге

Буцефал є тварина

3) Тварина є субстанція.

Буцефал є тварина

Буцефал є субстанція.

Якщо при поєднані кількох силогізмів випускаються більші засновки, то ми маємо справу з гокленівським соритом (або соритом наведення):

Тварина є субстанція.

Чотириноге є тварина.

Кінь є чотириногим.

Буцефал є конем.

Буцефал є субстанція.

У розгорнутому вигляді цей сорит містить три силогізми:

1) Тварина є субстанція.

Чотириноге є тварина.

Чотириноге є субстанція

2) Чотириноге є субстанція

Кінь є чотириногим.

Кінь є субстанція.

3) Кінь є субстанція.

Буцефал є конем.

Буцефал є субстанція.

NB. Ось, наприклад як користувався соритом М.Ломоносов: «Що корпускули розрізняються масою і фігурою видно з того, що вони складні сутності,… а складні сутності усі мають протяжність…, усяке протяжне може збільшуватися чи зменшуватися, … а його фігура може змінюватися, …тому якщо одна корпускула збільшується, а інша зменшується, одна набуває такої фігури, а друга іншої, то тим самим вони розрізняються масою і фігурою».¹

Якщо засновками полісилогізму є ентимеми, то він називається епіхейремою (гр. epiheirema – умовивід).

Заволодіння майном громадян шляхом обману є кримінально карним, оскільки кваліфікується як шахрайство.

Дії обвинуваченого с шахрайством, оскільки він заволодів майном гр-на К. шляхом обману.

Д ії обвинуваченого – кримінально карні.

Схема епіхейреми:

М є Р, оскільки воно є N

S є М, оскільки воно є О

S є Р

Тут перший засновок міг мати такий вигляд:

Кожне N є Р

Кожне М є N

К ожне М є Р

Другий засновок можна побудувати таким чином:

Кожне О є М

Кожне S є О

К ожне S є М

NB. Епіхейрема часто застосовується як в комунікативних актах дискурсивного характеру, так і в інших видах розмірковування.. У формі епіхейреми складне міркування ще зберігає тип простого і тому у ній неважко виділити складники силогізму: більший і менший засновки, висновок

Розгортання сориту чи епіхейреми у полісилогіам дозволяє перевірити правильність міркування, уникнути логічних помилок, які можуть спочатку бути непомітними.

_______________________________________

1. Цит. по Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник.– М., 1975.– С.562.