2. Предмет і задачі логіки. Види логік.

Вже зазначалось, що об’єктом логіки як частини філософського пізнавального процесу є абстрактне мислення людини (раціональна діяльність). Але важливо встановити, які саме сторони людського мислення вивчає логіка як наука. Необхідно звернути увагу на ті сторони мислення, взаємозв’язок між якими й складає предмет логіки:

1. Предмет логіки не вивчає чуттєво-образного мислення, можливості якого обмежені, оскільки воно не в змозі відділити істотне від неістотного, а є лише підґрунтям пізнавального процесу. Логіка вивчає абстрактне мислення, котре пізнає глибину істотних відношень між об'єктами.

2. Логіка вивчає ряд притаманних абстрактному мисленню операцій: порівняння, узагальнення, визначення, класифікацію й такі його специфічні форми, як поняття, судження, умовивід.

3. Логіка вивчає мислення як процес, підпорядкований певним законам та правилам.

4. Логіка вивчає структуру форм абстрактного мислення (понять, суджень, умовиводів, гіпотез та ін.), тобто визначає конкретні способи функціонування мисленнєвих процесів.

6. Предметом логіки також є дія основних законів мислення, тобто способів взаємозв'язку між окремими його елементами, що забезпечують правильність здійснення тих чи інших логічних операцій.

Таким чином предметом вивчення логіки є універсальні форми та закони абстрактного, раціонального мислення, а також необхідні зв’язки між ними. Відповідно до конкретизації предмету вивчення виділяється ряд основних відносно самостійних галузей у сучасній логіці:

Формальна (традиційна) логіка – наука, що вивчає:

а) думки з боку їх найзагальнішої структури, відволікаючись від їх конкретного змісту, зміни та розвитку, досліджуючи найбільш загальні способи зв’язку між думками у міркуванні, що забезпечують досягнення істини;

б) формальна логіка вивчає закони й правила, яким підпорядковується думка в процесі одержання вивідного знання (знання, отриманого із уже встановлених істинних думок, без звертання у кожному конкретному випадку до досвіду);

в) формальна логіка виявляє операції, які застосовуються до різних форм мислення;

г) формальна логіка вивчає закони і правила аргументації щодо отриманих знань.

Окрім формальної логіки існує іще ряд галузей логічних досліджень (логік), зокрема:

Математична (символічна) логіка користується математичними методами та спеціальним апаратом символів. Вона вивчає мислення за допомогою формалізованих мов, розглядає форми кількісних характеристик предметів. Математична логіка використовує символічні системи (мови), які дають змогу украй формалізувати процедури отримання вивідного знання, коли, виходячи із заданих аксіом в межах даної символічної системи встановлюються взаємозв’язки між елементами (знаками) системи, а також певні закони і правила, на підставі яких стає можливим виводити певні твердження із уже відомих тверджень. тощо. Математичну логіку також поділяють на класичну логіку (включає в себе класичну логіку висловлювань, класичну логіку предикатів) – в ній як і в традиційній логіці кожному висловленню приписується лише одне із значень істинності: істинність чи хибність (принцип двозначності), та некласичну логіку – сукупність логічних теорій, які піддають критиці постулати класичної логіки, зокрема принцип двозначності (т.зв. багатозначні логіки). До некласичних також відносяться модальна, паранесуперечна логіки, логіка змін, причинності та ін..

Діалектична логіка – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства та мислення. Щодо останнього, то вона вивчає ті форми й закони мислення, які складають відображення об’єктивного світу. Вона вивчає закономірності започаткування й розвитку нашої свідомості, фіксує відношення, переходи, суперечності, зв'язки, в яких відображаються предмети й явища навколишнього світу. Діалектична логіка становить собою систему категорій, яка, відображаючи в загальних рисах закони розвитку об'єктивного світу, тим самим описує й рух людського пізнання до істини. Це – застосування діалектичного методу до аналізу людського мислення й пізнання, конкретизація загальних його принципів в формах й законах мислення. Це наука про найбільш загальні закони виникнення та розвитку мислення як відображення діалектики об'єктивного світу у свідомості людини та її пізнанні.

Деонтична логіка – логіка норм – розділ логіки, де досліджується структура та логічні зв'язки нормативних висловлень із значеннями “обов'язково”, “дозволено”, “заборонено”, “байдуже”. Ці значення є першим елементом логічної норми. Другий елемент – зміст – дія, яка може, повинна чи не повинна бути виконаною; третій – умови застосування; четвертий – суб'єкт – особа чи група осіб, котрим адресована норма. Деонтична логіка має особливе .значення для правничої практики (як правотворчої, так і правоохоронної).