2. Правила постановки запитань.

1. Запитання повинні бути ясно сформульовані, тобто бути зрозумілими для адресата, в чому автору запитання слід переконатися.. (Тут вступають в силу вимоги закону тотожності.).

NB. Запитання буде некоректним якщо що воно містить а) слова чи терміни, значення яких невідоме адресату або б терміни є не чітко визначеними чи незрозумілими у даному контексті. Напр., запитання “В чому саме полягає важливість глобальної гіперболічності для теорем про сингулярності?” – буде зрозумілим лише певному колу математиків та фізиків-теоретиків і не буде зрозумілим пересічній особі. Тут виникає низка додаткових питань: “Що таке глобальна гіперболічність?” , “Що таке сингулярності?” Подібна помилка має назву “безпредметної розмови”.

2. Запитання повинні бути чітко визначені за змістом щодо очікуваної інформації.

NB. Чи можна , наприклад однозначно відповісти на запитання “Як ви ставитесь до змін у Конституції?”, якщо не визначено, що саме за зміни маються на увазі. Подібна помилка має назву “розмитого змісту”.

3. Передумова запитання повинна бути істинною. Якщо передумова запитання є хибною, на нього не можна дати відповідь.

NB. Відомий приклад іще з часів античності: “Скажи, чи ти продовжуєш бити свого батька? Так чи ні?”. За такої постановки питання, будь-яка відповідь (“так” чи “ні”), буде стверджувати, що адресат б’є або ж бив свого батька. Подібні запитання, коли пресупозиція є відомо хибною називають провокаційними. Якщо ж опонент щиро вважає хибну передумову істинною, то таке запитання вважається некоректним..

4. Запитання повинно бути несуперечним. Тобто його пресупозиція не повинна містити суперечних тверджень.

NB. Помилка пов’язана з порушенням цього правила називається “тривіальне запитання”. Ось її хрестоматійний приклад: “Чи може Всесильний і Всемогутній Господь створити такий камінь, який би сам не зміг підняти ?”. Подібні запитання називаються абсурдними.

5. Запитання повинні бути конкретними. Це означає, що запитання повинно передбачати остаточну непусту множину альтернатив для відповіді.

NВ. Порушення цього правила призводить до помилки “розмитого обсягу”. Напр., питання “Хто виграє наступний чемпіонат світу з футболу ?” є розмитим за обсягом, оскільки невизначеною є множина альтернатив

3. Види відповідей.

1. За гносеологічним статусом відповіді бувають істинні (вірні, правильні), котрі адекватно відображають дійсність, та хибні. (невірні, неправильні), ті, що неадекватно відбивають реальні стани речей.

2. За способом вираження інформації відповіді бувають прямі – це відповіді, при формулюванні котрих не вдаються до додаткових відомостей та міркуваннь, а користуються поняттями, що задані предметною областю пресупозиції. Непрямі відповіді отримуються вивідним шляхом із більш широкої області ніж область пошуку відповіді. Непрямі відповіді потребують додаткової інформації. Напр., на запитання : “Коли розпочалась перша світова війна ?”, можна дати пряму відповідь “Перша світова війна розпочалася 19.7 (1.8) 1914 р.”, тоді як непряма відповідь може мати вигляд – “Перша світова війна почалась на четвертий день після убивства у Сараєво спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда”

3. За граматичною формою відповіді бувають короткі, що складаються лише із "так" або "ні", і розгорнуті – містять у собі всі елементи запитання.

4. За обсягом інформації, що міститься у відповіді, вони бувають повні – включають інформацію стосовно усіх елементів запитання. Неповна відповідь містить інформацію стосовно окремих елементів запитання. Так на запитання “Чи правда що приводом і причиною першої світової війни стало убивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Фрнца Фердинанда ?”, повною буде відповідь “Убивство Фпанца Фердинанда стало приводом оголошення війни, а причина криється в глибоких політичних і економічних суперечностях між Центральними державами і державами Антанти”, а неповною буде відповідь “Ні, убивство ерцгерцога – це був лише привід”.

Для того щоб відповіді були коректними треба дотримуватись таких умов:

1. Відповідність відповіді змісту запитання. У логічній структурі правильно сформульованої відповіді її істинність логічно зумовлена істинністю відповідної пресупозиції, а не навпаки.

NB. Порушення цієї умови має назву “відповідь не по суті”. Так, якщо на запитання: “Хто розбив китайську вазу?”, почуємо: “Я лише хотів витерти пил”, то це буде прикладом подібної помилки.

2. Обсяг відповіді повинен бути спів мірним з обсягом запитання – обсяг відповіді мусить визначатися підмножиною множини тверджень, що утворюють обсяг запитання.

NB. Тут можливе занадто широке або занадто вузьке тлумачення запитання. Так, на запитання “Чи підеш ти на дві останні лекції?” широким тлумаченням питання буде відповідь “Ні, я піду на пляж”, а занадто вузьким – “На першу лекцію я точно не піду”.

1. Відповіді на складні запитання. Якщо складне питання з’єднане за допомогою кон’юнктивного зв’язку, то необхідно давати відповідь на усі прості запитання, що його складають. Напр.: „Чи правда, що передумовою першої світової війни стали політичні та економічні суперечності між європейськими державами і що приводом до неї стало убивство ерцгерцога Франца Фердинанда?” Тут відповідь звучатиме: „Так і так”.

Якщо ж складне запитання містить сувору диз’юнкцію то відповідь, ствердна чи заперечна, то відповідь дається лише на одну із альтернатив. (Напр., щодо запитання „Його судитимуть чи визнають неосудним?” – можлива ствердна відповідь лише на одну із частин).

Якщо складне запитання містить несувору диз’юнкцію, то однакова відповідь може стосуватися будь-якої кількості його частин. (Напр., щодо запитання „Його автомобіль підлягає конфіскації за те, що був знаряддям злочину чи за те що придбаний злочинним шляхом?” – то тут можна дати одночасно як ствердну, так і заперечну відповідь на обидві частини запитання, а також можна одну заперечити іншу стверджувати).

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає особливість запитань як комунікативної форми?

2. Що таке пресу позиція (передумова) запитання?

3. Які є види запитань за функцією?

4. Які є види запитань за структурою?

5. Які є правила постановки запитань?

6. Які запитання є некоректними?

7. Які є види відповідей?

8. Які вимоги до коректності відповідей?

Завдання до частини І.

До розділу 2:

1. Чи всі зазначені ознаки входять до змісту даних понять?

а) «острів» – суша, оточена водою, знаходиться в морі; в) «правопорушник» – слово української мови, часто вживається; г) «комп'ютер» – необхідний прилад сучасної оргтехніки, знаходиться в офісі.

2. Чи зміниться зміст поданих нижче понять в таких випадках?

а) Зміст поняття «Кримінальний Кодекс України», якщо до нього буде включено або виключено деякі статті.

в) Зміст поняття «атом», якщо буде відкрито його нові властивості.

г) Зміст поняття «адміністративне покарання», якщо ці покарання стануть значно суворішими.

3. Чи зміниться обсяг зазначених понять в таких випадках?

а) Обсяг поняття «Кримінальний Кодекс України», якщо з нього буде виключено деякі статті.

в) Обсяг поняття «стаття земельного законодавства», якщо до неї буде введено додаткові статті.

г) Обсяг поняття «міністр юстиції», після призначення нового міністра.

4. Здійсніть обмеження та узагальнення обсягу понять.

П р и к л а д. Обмеження: злочин - злочин проти особи - нанесення тяжких тілесних пошкоджень .Узагальнення: злочин – протиправна дія – дія.

Право. Крадіжка. Культура. Штраф. Форма політичного устрою. Форма мислення. Тероризм. Політичний діяч. Правознавець. Злочинність. Злочинна група. Вирок. Успішність. Осінь.

5. Чи правильно здійснено обмеження таких понять?

Староста курсу – староста групи.

Голова держави – президент.

Місяць – тиждень.

Злочин - шахрайство.

Класове суспільство – суспільний клас.

Годинник – будильник.

Циферблат – цифра.

6. Чи правильно здійснено узагальнення обсягу таких понять?

Кабінет міністрів – уряд.

Командир батальйону – командир полку.

Срібло – метал.

Правопорушення – протиправна дія.

Музичний інструмент – оркестр

7. Доберіть поняття, обсяги яких перетинаються з даними.

1) Курсант. 2) Академія. 3) Військова частина. 4) Рекордсмен. 5) Стихійне лихо.

8. До даних понять підберіть підпорядковані та підпорядковуючі поняття.

1) Повість. 2) Юрисконсульт. 3) Господарський злочин. 4) Цивільний позов. 5) Дипломат. 6) Комедія. 7) Договір. 8) Планета Земля. 9) Поняття. 10) Нагорода. 11) Лейтенант. 12) Фабрика. 13) Закон логіки.

9. Вкажіть, які поняття відображають відношення роду і виду, а які - цілого й частини.

1) Образний вираз, метафора.

2) Система права, кримінальне право.

3) Політична структура, партія.

4) Дерево, стовбур.

5) Навчальний заклад, школа.

6) Злочинне угрупування, злочинець.

7) Інститут, факультет.

10. Підберіть видові поняття до даних.

1) Покарання. 2) Вчений ступінь. 3) Угода. 4) Вуз. 5) Форма державного устрою. 6) Міський транспорт. 7) Право. 8) Кодекс.

11. Підберіть поняття, протилежні та суперечні до даних.

1) Великий. 2) Бідний. 3) Справедливий вирок. 4) Легка робота. 5) Друг. 6) Готівковий розрахунок. 7) Істинність. 8) Холодний клімат.

12. Визначте вид відношень між поняттями, зобразіть їх за допомогою кіл Ейлера.

1) Держава, федерація, унітарна держава, конфедерація.

2) Віруючий, атеїст.

3) Пожежа, стихійне лихо, вибух бомби, підпал, причина пожежі, блискавка.

4) Зброя, вогнепальна зброя, холодна зброя, ніж, пістолет, гвинтівка, снайпер.

5) Посадовий злочин, халатність, хабарництво, шахрайство.

6) Офіцер, танкіст, орденоносець, учасник бойових дій.

7) Людожер, канібал, антропофаг.

8) Правознавець, адвокат, прокурор, депутат, порядна людина, сусід.

9) Ліс, дерево, кущ, галявина.