- •Міністерство внутрішніх справ україни одеський державний університет внутрішніх справ c. Мисик
- •Частина і.
- •2. Предмет і задачі логіки. Види логік.
- •3. Мова логіки (знаковий характер логіки). Логіка і мова.
- •4. Значення логіки в науці та юридичній практиці.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Зміст та обсяг понять як його основні характеристики. Узагальнення й обмеження обсягу понять.
- •3. Відношення між обсягами понять.
- •4. Види понять за обсягом і змістом.
- •5. Визначення понять (дефініція).
- •4. Визначення повинно бути чітким та ясним:
- •5. Поділ понять.
- •1. Загальна характеристика суджень, їх структура.
- •3. Відношення між судженнями.
- •4. Складні судження. Зв’язки в складному судженні
- •5. Судження та основні закони логіки.
- •1. Закон тотожності.
- •2. Закон несуперечності (суперечності, протиріччя).
- •4. Закон достатньої підстави.
- •1. Модальна логіка і модальність.
- •Усе необхідне є реальним.
- •5. Аксіологічна модальність (логіка оцінок).
- •6.Темпоральна модальність (логіка часу).
- •Розділ 5. Логіка запитань та відповідей Запитання як комунікативні форма. Види запитань. Правила постановки запитань. Види відповідей.
- •1. Запитання як комунікативні форма. Види запитань.
- •2. Правила постановки запитань.
- •3. Види відповідей.
- •13. Визначте одиничні та загальні поняття. Вкажіть які з них є реєструючими, а які нереєструючими; виділіть збірні поняття.
- •14. З’ясуйте, у якому сенсі – збірному чи розділовому – вживаються поняття.
- •15. Вкажіть конкретні та абстрактні поняття.
- •16. Дайте повну характеристику понять за обсягом та змістом.
- •17. Проаналізуйте визначення (правильне воно чи ні, якщо ні - то яке правило порушено).
- •18. Вкажіть у яких випадках здійснено поділ понять, а в яких —розчленування цілого на частини.
- •19. У чому полягає нелогічність таких оголошень?
- •4. Дайте об'єднану якісно-кількісну характеристику суджень, зобразіть відношення між термінами за допомогою кіл Ейлера, з’ясуйте розподіленість суб'єкта і предиката.
- •5. Вкажіть виділяючі та виключаючі судження, запишіть їхні схеми.
- •6. З’ясуйте вид складаного судження, визначте його складові частини (прості судження), подайте їх у символічному запису із зазначенням логічних зв’язок.
- •7. Виразіть у символічному запису такі комбіновані судження:
- •8. Які логічні можливі логічні зв’язки між судженнями якщ:
- •9. Визначте умови істинності таких висловлювань та підберіть до них мовні вирази:
- •10. З’ясуйте значення висловлювань:
- •17. Чи є тотожними такі поняття та судження?
- •18. Проаналізуйте (з погляду загальних логічних законів) такі свідчення по кримінальній справі.
- •19. Чи дотримано закон достатньої підстави в такому випадку.
- •20. Чи можуть бути одночасно хибними такі пари суджень?
- •21. Поясніть, у чому полягає невизначеність даних суджень.
- •1. З’ясуйте, якими (логічними чи фактичними) є алетичні модальності таких суджень:
- •2. Визначте алетичну модальність суджень (фактичну необхідність та випадковість, можливість - неможливість). Запишіть судження за допомогою модальних операторів.
- •3. Визначте епістемічну модальність суджень. Запишіть їх за допомогою операторів V, f і р.
- •4. З’ясуйте, чи відповідають дані формули законам атлетичної модальності.
- •5. Визначте деонтичну модальність суджень; запишіть їх за допомогою операторів o, f, p:
- •6. Формалізуйте наведені вислови у термінах темпоральної модальності.
- •Частина. Іі Логічні засади міркування Логіка вивідного знання
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні дедуктивні умовиводи.
- •3. Простий категоричний силогізм
- •1. Правила термінів:
- •2. Правила засновків:
- •3. Особливі правила фігур.
- •4. Силогізми з виділяючими судженнями.
- •3. Один з засновків часткове судження, а висновок – загальне судження:
- •5. Скорочені й ускладнені силогізми.
- •6. Дедуктивні умовиводи із складних суджень
- •7. Умовиводи із суджень з відношеннями.
- •Розділ 2. Імовірнісні умовиводи Індукція та її види. Методи наукової індукції. Аналогія як форма імовірнісного умовиводу. Аналогія у правовому процесі.
- •1. Індукція та її види
- •3. Аналогія як форма імовірнісного умовиводу
- •4. Аналогія в сучасному пізнанні.
- •1. Змініть якість судження так, щоб висновок логічно випливав із даного (перетворення).
- •2. З’ясуйте правильність перетворень, помилкові висновки виправте.
- •3. Зробіть висновок за допомогою обернення із даних суджень.
- •4. Отримайте (де це можливо) висновки через протиставлення предикату, перевірте їхню правильність за допомогою перетворення та обернення.
- •5. Користуючись логічним квадратом, зробіть висновки, протилежні, суперечні та підпорядковані щодо даних.
- •6. Чи правильно зроблено такі висновки?
- •7. Здійсніть повний розбір простого категоричного силогізму: укажіть засновки й висновок, терміни. Зобразіть за допомогою ейлерових схем відношення між термінами. Визначте модус.
- •8. Здійсніть висновок із поданих засновків. Ґрунтуючись на загальних правилах силогізму, з’ясуйте, чи випливає висновок з необхідністю. Зобразіть відношення між термінами за допомогою кіл Ейлера.
- •9. Визначте властивості відношень та зробіть на їхній підставі висновок і визначте його схему. Чи усі висновки є обгрунтованими?
- •10. Відновіть дані ентимеми до повного категоричного силогізму. Вкажіть, чи є вони правильними.
- •11. Розгорніть сорит до повного полісилогізму.
- •12. Відновіть епіхейрему.
- •13. Зробіть висновок з даних засновків, визначте модус, побудуйте його схему. Там де висновок з необхідністю не випливає, поясніть, чому.
- •15. Зробіть висновки за одним із модусів (modus ponendo tollens та modus tollendo ponens) розділово-категоричного умовиводів.
- •16. Визначте тип дилеми, зробіть висновок, побудуйте його схему.
- •19. Складіть міркування у формі дилеми; у разі відсутності розділового засновку сформулюйте його; представте схему висновку.
- •1. Побудуйте умовиводи за повною та неповною індукцією, визначте переконливість узагальнення. Представте схеми умовиводів.
- •2. Зробіть висновки з даних засновків. Визначте метод наукової індукції (установіть причинно-наслідкові зв’язки):
- •3. Визначте типи аналогії.
- •4. Якій із наведених аналогій притаманний більший ступінь переконливості?
- •Частина ііі. Аргументація та гіпотетичне знання,
- •Доведення і спростування. Структура доведення. Способи доведення. Спростування і його способи. Правила і помилки щодо доведення і спростування. Парадокси і софізми. Змагальний діалог (суперечка).
- •1. Доведення і спростування
- •2. Логічна структура доведення
- •3. Способи доведення.
- •4. Спростування і його способи
- •5. Правила і помилки щодо доведення й спростування
- •1. Правила й помилки щодо тези.
- •2. Логічні правила і помилки щодо аргументів.
- •3. Логічні правила й помилки щодо демонстрації.
- •6. Парадокси і софізми
- •7. Змагальний діалог (суперечка).
- •Розділ 2. Гіпотетичне знання (гіпотеза, версія) Поняття і види гіпотези. Версія. Побудова гіпотези (версії). Перевірка гіпотези. Способи доведення гіпотези.
- •2. Побудова гіпотези (версії).
- •3. Перевірка гіпотези.
- •Розділ 3. Елементи числення висловлювань. Формалізація доказового виведення. Правила виведення у класичній логіці висловлювань. Кон’юктивна нормальна форма та побудова аргументативних міркувань
- •Правила (закони) виведення у класичній логіці висловлювань.
- •2. Кон’юктивна нормальна форма та побудова аргументативних міркувань
- •1. Питання для самоконтролю.
- •5. Знайдіть тезу, аргументи, зазначте спосіб доведення.
- •6. Побудуйте пряме або непряме доведення для кожного з наведених тверджень:
- •10. Визначте структуру та вид критики (пряма чи непряма). Запишіть її схему.
- •9. Проаналізуйте кожне міркування і з'ясуєте, чи є воно аргументацією або спростуванням. Якщо є, то встановить його склад і вид, перевірте дотримання правил аргументації і спростування.
- •10. Проаналізуйте доведення і знайдіть помилки в них:
- •11. Проаналізуйте спростування і визначите, що спростовується і чому спростовується:
- •12. Які некоректні хитрощі застосовуються в наведених текстах:
- •13. Проаналізуйте наведені софізми. З'ясуйте помилки:
- •14. Проаналізуйте наведені парадокси, дослідіть різноманітні варіанти їх вирішення, якщо вони існують.
- •1) Парадокс «Брехун»
- •2) Парадокс «Цирульник»
- •3) Парадокс «Протагор і Еватл»
- •4) Парадокс «Крокодил і мати»
- •5) Парадокс повішеного — 1
- •6) Парадокс повішеного — 2
- •2. Визначите, які гіпотези висувалися в процесі аналізу наступної події.
- •3. Проаналізуйте два уривки з оповідань а.Конан Дойля «п'ять зерняток апельсина» і «Людина з розсіченою губою». Назвіть вид гіпотези, про яку в них йдеться.
- •4. До якого виду відносяться гіпотези, що висувалися з приводу картини Рафаеля (1483-1520) «Портрет жінки під покривалом (Донна Велата)», написаний біля 1515- 1516 р.?
- •5. Проаналізуйте наступні тексти і з'ясуєте, чи ставляться в них проблеми Якщо ставляться, то які: розвинені або нерозвинені?
- •6. Наведіть гіпотези про походження держави та права.
- •7. Проаналізуйте тексти і з'ясуєте, чи викладаються в них гіпотези або лише здогадки
- •8. Чи усі можливі версії враховані в наведених нижче прикладах?
- •9. Додавання яких фактів підвищить імовірність такої гіпотези?
- •10. Чи є теоріями біхевіоризм і гештальт-теорія
- •1. Формалізуйте розв’язок задачі.
- •6. Яке із зазначених понять є збірним:
- •13. У якому із суджень суб’єкт і предикат не розподілені:
- •20. Яке із даних суджень не підлягає оберненню ?
- •21. У якому випадку не можна здійснити протиставлення предикату ?
- •24. У якому з силогізмів висновок здійснено за IV фігурою
- •25. Який із зазначених у п. 22силогізмів відповідає модусу Camestres ?
- •28. Вкажіть в якому випадку порушено modus ponens умовно-категоричного умовиводу
- •29. Який із умовиводів має форму modus tollendo ponens ?
- •30. Яка з даних дилем є деструктивною ?
- •Предметний покажчик
- •Література
2. Закон несуперечності (суперечності, протиріччя).
Логічне мислення відзначається несуперечністю. Вимога несуперечності мислення виражає формально-логічний закон несуперечності: два несумісних одне з одним судження не можуть бути одночасно істинними; в усякому разі одне з них з необхідністю хибне. Так, наприклад, не можуть бути одночасно істинними судження:
“N. є співучасником даного злочину”.
“N. не є співучасником даного злочину”.
Закон несуперечності формулюється так: “невірно, що А і не А”, тобто не можуть бути істинними дві думки, одна з яких заперечує іншу. В символічній логіці закон несуперечності записується формулою
(А Ù А)
де А – судження, А – його заперечення, Ù – логічний сполучник “і”. Читається: “Невірно, що А і не-А” (не можна визнати одночасно істинними А і його заперечення).
Питання про те, яке саме з двох суперечних суджень є хибним, закон несуперечності не вирішує. Це встановлює конкретна наука і практика. Закон несуперечності говорить лиш про те, що з двох суджень, з яких одне заперечує те, що стверджується в іншому, одне з необхідністю хибне. Яким буде інше судження, істинним чи хибним, закон несуперечності також не вирішує, воно може бути істинним або хибним. (Див. логічний квадрат).
NB. Суперечності не буде за таких умов:
1. Якщо ми стверджуємо приналежність предмету однієї ознаки і у той же час заперечуємо притаманність тому ж предметові іншої ознаки, жодної суперечності не буде.
2. Якщо йдеться про різні предмети, наприклад, про різні злочини: один з них може бути умисним, другий – неумисним (необережним).
3. Суперечності не буде і у випадку, якщо ми щось стверджуємо і те ж саме заперечуємо стосовно однієї особи, але розглядаємо її у різний час. Припустимо, що звинувачений N. на початку слідства дав неправдиві свідчення, але у кінці слідства він був змушений під тягарем викривних доказів дати правдиві свідчення і зізнатися. У такому разі судження: “Свідчення звинувачуваного N.. є неправдивими” і “Свідчення звинувачуваного N. є істинними” – не суперечать одне одному, оскільки в них один і той же предмет розглядається у різних часових проміжках.
4. Нарешті, один і той же предмет нашої думки може розглядатися у різних відношеннях. Так, про студента N. ми можемо казати, що він добре знає англійську мову, оскільки рівень його знань перевищує вимоги навчальної програми. Тоді ми маємо право стверджувати: “N. знає англійську мову на належному рівні”. Однак цих знань недостатньо, щоб працювати, наприклад, перекладачем-синхроністом. Тоді ми з повним правом можемо висловити заперечення: “N. не знає англійської мови на належному рівні”. В обох судженнях знання N. англійської мови розглядається з точки зору різних вимог, отже, ці судження також не суперечать один одному.
Закон несуперечності, як і закон тотожності, відображає якісну визначеність предметів, той простий факт, що якщо предмету властива якась ознака, то вона не може бути у той же час йому невластивою.
3. Закон виключеного третього.
Закон несуперечності діє стосовно усіх несумісних одне з одним суджень: і контрарних (протилежних, противних), і контрадикторних (суперечних). Він встановлює, що одне з них обов'язково хибне. Щодо іншого судження, то воно може бути істинним, але може бути і хибним. Закон виключеного третього стосується лише суперечних суджень і формулюється таким чином:
Два суперечних висловлення в один і той же час і в одному і тому ж відношенні не можуть бути одночасно хибними, одне з них обов'язково істинне.
Або: А є або В або не-В.
У символічній логіці він записується за допомогою дизюнкції:
А \/ А,
де А – будь-яке судження, А – заперечення судження А, \/ – логічний сполучник “або”. Обидва судження об'єднанні знаком –диз’юнкції.
Об'єднавши закон виключеного третього з законом несуперечності, отримаємо таке положення: два суперечних судження не можуть бути разом істинними і не можуть бути разом хибними.
Так, якщо хибним є судження “Усі вироки суду є обвинувальними”, то необхідно істинним є судження “Деякі вироки суду не є обвинувальними”. Те ж саме стосується і загальнозаперечних і частковостверджувальних суджень.