5. Поділ понять.

Поділ поняття – логічна операція, яка полягає в мисленому розподілі обсягу поняття (класу, множини) на його види (підкласи, підмножини) за однією чи кількома ознаками. Завдяки поділу розкривається обсяг поняття, з’ясовується, з яких підмножин складається множина, що відповідає даному поняттю. До цієї логічної операції ми змушені вдаватися буквально у кожному міркуванні, оскільки в процесі пізнання нам недостатньо розкрити лише зміст предметів (дати визначення поняття), але й встановити обсяг поняття, тобто множину предметів, що відображена в даному поняття. Чи змогли б ми, наприклад укласти особливу частину кримінального кодексу, якби були б не в змозі здійснити поділ поняття “злочин”?

Так, юридичне поняття “угода” може бути розділено на видові (підкласи, підмножини), пов’язані між собою відношеннями співпідпорядкування (супідрядності, координації): “одностороння угода”, “двостороння угода”, “багатостороння угода” на підставі такої ознаки, як ‘кількість учасників угоди’. Поняття, яке підлягає поділу називається ділене поняття. Істотна ознака, на якій ґрунтується поділ, називається підставою поділу. Отримувані видові поняття називаються членами поділу.

Щоб уникнути помилок у пізнавальній практиці при поділі та аналізі понять необхідно дотримуватись певних правил:

1. Поділ повинен бути розмірним (пропорційним0. Це означає, що обсяг поняття, яке ділиться, повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу. Це правило, наприклад, буде порушено, якщо ми розділимо поняття “покарання” на “покарання кримінальні” й “покарання адміністративні”. Тут сума обсягів членів поділу не вичерпує обсяг діленого поняття, тому що пропущено член поділу “дисциплінарні покарання”. Отже такий поділ є неповним. Якщо, наприклад, уявити неповний поділ поняття “злочин”, то може виявитись, що якісь суспільно небезпечні дії можуть опинитися поза увагою кримінального законодавства.

1. Поділ поняття на кожному етапі повинен здійснюватися за однією й тією ж підставою (ознакою). Порушення цього правила призводить здебільшого до появи зайвих членів поділу. Напр., коли “угоди” розділити на “односторонні”, “двосторонні” й “письмові”, – то тут поділ здійснюється одночасно за двома різними підставами: ‘кількість членів’ та ‘форма укладення’.

2. З попереднього впливає правило, що члени поділу повинні виключати один одного, тобто бути несумісними і знаходитися у відношеннях співпідпорядкованості. Так, при порушенні попереднього правила ми можемо отримати видові поняття, обсяги яких будуть перетинатися. Наприклад, при поділі поняття “злочин” (А) на “злочини умисні” (В), “необережні” (С) й “проти особи” (D), обсяги двох перших знаходяться у відношеннях перетину з третім.

А

В С

D

4. Поділ повинен бути поступовим (неперервним). В процесі поділу родового поняття потрібно поступово переходити до найближчих видів, не пропускаючи їх. Так поняття “злочин” можна розділити на поняття “злочини проти особи”, “проти держави”, “економічні”, “військові” тощо, кожне з яких у свою чергу можна ділити, наприклад, конкретизуючи кожен вид злочину, як, до, речі, це зроблено в кримінальному кодексі. Помилка, пов’язана з порушенням цього правила називається стрибок у поділі. Так, якщо ми поділимо поняття “злочин”(А) на “злочини проти основ національної безпеки України”(В), “злочини проти життя та здоров'я особи” (С), “злочини проти власності”(D) та. “крадіжку” (E), ми припустимося стрибка у поділі, оскільки “крадіжка” не є безпосередньо нижчим поняттям до поняття “злочин”:.

A

B

E D

С

NB. Поділ понять потрібно відрізняти від простого розчленування складного об'єкта на частини. Приклади розчленування: “Інститут ділиться на факультети”, “Речення складається з підмета, присудка та другорядних членів” тощо.

У випадках, коли ми маємо справу зі складним і недостатньо дослідженим класом предметів, застосовують так званий дихотомічний поділ.

Дихотомічний поділ поняття (від гр. dicha і tome –перетин на дві частини)– вид поділу обсягу поняття , коли обсяг поділяється на два суперечних одне одному видових поняття.

А не-В не-С не-D не-E

B C D E

Обсяги суперечних понять не співпадають в жодній із частин. Якщо злочинці поділяються на повнолітніх і неповнолітніх, то завжди з упевненістю можна стверджувати, що конкретна особа належить або до класу “повнолітніх”, або до класу “неповнолітніх”.

Напр., дихотомічна класифікація поведінки, представлена Н.Вінером у вигляді такої схеми:

П оведінка Неактивна

Активна Нецілеспрямована

Цілеспрямована Без зворотного

зв’язку

Зі зворотним

зв’язком Непередбачаюча

Передбачаюча

Дихотомічний поділ дає змогу уникнути помилки нерозмірного поділу, оскільки два суперечних (контрадикторних) поняття повністю вичерпують поділ діленого. Інакше кажучи при дихотомії є неможливими ні неповний, ні занадто обширний поділ. Сума видів завжди дорівнює діленому родовому поняттю.

NB. Недоліком дихотомічного поділу є те, що розділивши обсяг поняття на два суперечних поняття, ми щоразу залишаємо занадто невизначеною ту частину обсягу діленого поняття, яка містить заперечення. Якщо нам відомо, що “юристи” поділяються на “адвокатів” і “не-адвокатів”, то друга група залишається украй невизначеною. Окрім того, чим дальше ми віддаляємося від вихідного ділимого поняття, тим важче встановити наявність суперечного поняття.

Класифікація.

Науковим результатом поділу є класифікація.

Класифікація – це розподіл предметів якогось роду на взаємопов’язані класи на підставі найбільш істотних ознак, що притаманні предметам даного роду і відрізняють їх від предметів інших родів. При цьому кожен клас займає в отриманій системі певне постійне місце і, у свою чергу, поділяється на підкласи

Мета класифікації – систематизація знань, тому вона відрізняється відносно стійким характером. Окрім того вона утворює розгорнуту систему, де кожен член поділу знову ділиться на нові члени, розгалужуючись на ряд класів, що закріплюються в таблицях, схемах, кодексах тощо. Такими, наприклад, є класифікація рослин і тварин, класифікація хімічних елементів. Прикладом класифікації може бути система права, яка включає такі галузі, як державне право, фінансове, трудове право тощо.

Від звичайного “робочого” поділу , який має місце в повсякденній пізнавально-комунікативній практиці, класифікація відрізняється такими властивостями:

1. Класифікація є системою послідовних поділів, що здійсненні з погляду тих характеристик (істотних ознак), які є важливими для вирішення якихось практичних чи теоретичних задач.

Ці ознаки можуть бути безвідносно істотними, як, наприклад, ‘заряд ядра’ при класифікації хімічних елементів, ознака, яка є однією з основних підстав поділу та класифікації елементів в періодичній системі елементів. Таку класифікацію ще називають природною. Але за певної потреби, для вирішення якоїсь практичної задачі за підставу класифікації може бути взята відносно істотна ознака. Так ознака ‘маса тіла людини’ не є істотною ознакою поняття “людина”, але, наприклад на початку польотів людини у космос, ця ознака вважалася істотною при відборі кандидатів у космонавти. Подібну класифікацію називають штучною.

2 При класифікації слід розподіляти предмети по групах таким чином, щоб за їхнім місцем в класифікації можна було щось мислити щодо їхніх властивостей. Так, за місцем елемента в періодичній системі Д.Мендєлєєва, можна робити висновки про його властивості. Те ж саме стосується, наприклад, статей особливої частини кримінального кодексу України: залежно від розділу, до якого увійшла стаття, ми можемо судити про напрямок злочинної дії , яка в цій статті міститься.

3. Результати класифікації відображаються чи можуть бути відображені у вигляді схем, таблиць. (Напр., та ж таблиця Д.Мендєлєєва)

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою поняття як форма мислення2. Які є основні види ознак?

2. Як співвідносяться поняття і слово?

3. Які є основні прийоми формування поняття?

4. Що таке зміст і обсяг поняття?

5. У чому полягає закон зворотного відношення між змістом і обсягом понять?

6. Як здійснюються операції обмеження та узагальнення обсягу понять

7. Які основні види відношень між обсягами понять ?

8. Які є види понять за обсягом та змістом?

9. У чому полягає операція визначеня поняття?

10. У чому відмінність між номінальним та реальним визначаннями поняття?

11 Що таке неявне визначення та які фоно має форми?

12. Що ттаке вимога розмірності визначення та які можоиві помилки щодо її порушення?

13. Що такеколо у визначенні і тавтологія?

14. Що означає ясність та чіткість дефінієнса?

15. Які є при йоми, подібні до визначення?

16. В чому суть та завданнялогічної операції поділу понять?

17. Які є головні поділу іі які існують порушення цих правил?

18. Що таке дихотомічний поділ поняття, які його переваги та вади?

19. яка роль класифікації у пізнавальній діяльності? Які приклади усталених класифікацій ви знаєте?

РОЗДІЛ 3. Логіка висловлювань. Судження

Загальна характеристика суджень, їх структура. Судження і речення. Типологія суджень. Якісно-кількісні характеристики категоричних суджень. Розподіленість термінів у судженні. Відношення між судженнями.. Складні висловлювання та логічні зв’язки. Судження та основні закони логіки.