4. Визначення повинно бути чітким та ясним:

а) у визначенні не припустимі двозначності, образні вирази (тропи). Напр., “Верблюд – корабель пустині”, “Шахрай – це великий негідник” тощо;

б) Визначаюча частина повинна бути більш відомою, ніж визначувана. Тут може виникнути помилка, яку називають визначення невідомого через ще більш невідоме. Слід зауважити, що ця помилка досить поширена в науковій літературі. Так, порівняємо визначення одного і того ж поняття:

“Дискурс – вербально артикульована форма об’єктивації змісту свідомості, що регулюється домінуючим в тій чи іншій культурній традиції типом раціональності.” [Новейший философский свловарь.– Минск: книжный дом, 2001 – С.327]

“Дискурс – це наділений значенням фрагмент усної та писемної мови; фрагмент мови, що віддзеркалює соціальну, епістемологічну та риторичну практику групи...” [Енциклопедія постмодернізму. – К.: Основи, 2003. С.126].

Не торкаючись питання, яке з цих визначень є науково виваженішим, зазначимо, що перше визначення людині, яка недостатньо володіє термінологією, зрозуміти набагато важче, ніж друге

NB. Слід завжди брати до уваги, що те що є відомим і зрозумілим для одного, не обов’язково є таким же для іншого.

5. По можливості, слід уникати визначення через заперечення. Заперечення не розкриває сутності предмета, а лише вказує на те, чим він не є. Так, визначення типу “Правопорушник – це той хто не дотримується правил”, “Демократичний стиль керівництва – це той який не є авторитарним” не будуть логічно коректними. Проте визначення через заперечення досить припустимі при розкритті змісту негативних понять. Напр., “Діелектрики – це речовини, які не проводять електричний струм.”

Визначення є головним способом з’ясування й передачі змісту поняття. Насамперед це стосується сфери наукової комунікації Проте у повсякденному спілкуванні застосовується також ряд прийомів, які заміщують визначення:

Опис. Використовується при ознайомленні з індивідуальними предметами, у яких не можна знайти видову ознаку, а отже, неможливо встановити предмет через найближчий рід та видову відмітність. Описати предмет, означає перелічити ряд ознак, які в більшій чи меншій мірі вичерпно розкривають його та допомагають відрізнити від інших предметів. Напр., поширені в криміналістичній практиці описи розшукуваної особи чи предмета. Не будучи визначенням, опис, попри все, є важливим його доповненням.

Вказування (показ, остенсивне визначення) приклад ознайомлення з предметами безпосереднього сприйняття, коли визначення поняття не є можливим чи необхідним., але є можливою демонстрація предмета. Напр., “Це – тигр”, “Ось перед вами знаряддя убивства” тощо.

Характеристика – прийом ознайомлення з предметом, який полягає в указуванні на якісь помітні ознаки предмета, що мають певне значення в якомусь відношенні. Напр., “Війна є продовження політики, але іншими засобами” – тут не розкривається зміст поняття “війна”, але вказано ознаку, яка досить точно передає відношення між політикою та війною. Ознаки, згадувані в характеристиці, допомагають індивідуалізувати предмет. Характеристика як прийом індивідуалізації предмета не цурається оцінних слів (“добрий”, “поганий”, “ворожий” тощо). Характеристика може бути повною і неповною, позитивною і негативною, всебічною і однобічною, вірною і невірною тощо.

Порівняння – з’ясування суті предмета через зіставлення його з іншим, більш знайомим предметом. Напр., “Цей злочин за своїми ознаками схожий на злочин, скоєний у місті N. кілька тижнів тому”. Порівняння є одним із найважливіших логічних прийомів і методів пізнання і має велике значення для усіх наук. (детальніше про це буде сказано при вивченні питання «Умовиводи за аналогією»).