ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ.

1. Охорона праці в Україні – важливий напрям національної політики.

2. Основні параметри, що характеризують здорові умови роботи.

3. Тривалість робочого часу працівників.

4. Безпека облаштування, обладнання та експлуатації механізмів і машин.

5. Основні поняття в галузі охорони праці.

6. Освітлення виробничих приміщень.

7. Основні положення законодавства про працю та охорону праці.

8. Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці.

9. Законодавчі акти про охорону праці.

10. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

11. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

12. Види штучного освітлення, характеристика джерел штучного освітлення.

13. Охорона праці жінок.

14. Дія шуму на людину. Методи та засоби захисту.

15. Тривалість робочого часу працівників.

16. Поняття про пожежу та пожежну безпеку.

17. Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

18. Профілактичні заходи щодо захисту від дії електромагнітних полів

19. Фактори санітарно-гігієнічних умов праці.

20. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

21. Кодекс законів про працю.

22. Електричний струм, дія на організм людини, причини ураження електричним

струмом, надання долікарскої допомоги при електротравмах.

23. Закон України “Про охорону здоров’я”; “Про забезпечення санітарно-

епідеміологічного благополуччя населення”; “Про охорону навколишнього

природного середовища”.

24. Запобігання вибуху газо-, паро- і пилоповітряних сумішей.

25. Соціальний захист потерпілих на виробництві.

26. Перша допомога при ураженні чинниками, що є на робочому місті.

27. Основні нормативні акти, що регламентують вимоги пожежної безпеки.

28. Мікрокліматичні умови робочої зони.

29. Система попередження пожеж.

30. Основні характеристики робочої зони.

31.Охорона праці неповнолітніх та осіб із обмеженою працездатністю.

32. Вплив характеру праці на функціонування організму.

33. Відшкодування шкоди працівникам за ушкоджене здоров’я.

34. Вібрація її дія на організм, норми і методи захисту.

35. Тривалість робочого часу працівників.

36. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

37. Інструктажі з питань охорони праці.

38. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту.

39. Аналіз причин травматизму та професійних захворювань.

40.Іонізуюче випромінювання, дія на організм, нормування і методи захисту

41. Системи заходів та засобів безпечної експлуатації електроустановок.

42. Запобігання вибуху газо-, паро- і пилоповітряних сумішей.

43. Інструкції про заходи пожежної безпеки.

44. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

45. Інструктаж та його види.

46. Електричний струм, дія на організм людини, причини ураження електричним

струмом, надання долікарскої допомоги при електротравмах.

47. Аналіз гігієнічних умов праці.

48. Стаціонарні засоби гасіння пожеж.

49. Класифікатори нещасних випадків.

50. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

51. Травми та професійні захворювання.

52. Пожежі, причини виникнення та шляхи розповсюдження, методи гасіння пожеж та

основні вогнегасні речовини.

53. Причини виробничого травматизму.

54. Показники пожежної та вибухової небезпеки матеріалів та речовин.

55. Відшкодування шкоди працівникам за ушкоджене здоров’я.

56. Основні шкідливі чинники на робочому місті.

57. Медичні огляди певних категорій працівників.

58. Оцінка пожежної небезпеки підприємства, організацій і установ. Основні вимоги

щодо забезпечення пожежної безпеки.

59. Методи аналізу виробничого травматизму.

60. Перша допомога при ураженні чинниками, що є на робочому місті.

1. Охорона праці в Україні – важливий напрям національної політики.

- Міжнародно-правове регулювання праці – Конвенції – У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу від 12.04.2000.

- ЗАКОН УКРАЇНИ Про основи національної безпеки України – Рада національної безпеки і оборони України.

- ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України „ Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Закон „Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.