7. Моделі і методи фінансово-економічних розрахунків

7.1. Загальні положення

Кількісний фінансовий аналіз припускає застосування уніфікованих моделей і методів розрахунку фінансових показників.

Умовно методи фінансової математики поділяються на дві категорії: базові і прикладні. До базових методів і моделей відносяться:

• прості і складні відсотки як основа операцій, зв'язаних з нарощенням або дисконтуванням платежів;

• розрахунок послідовностей (потоків) платежів стосовно до різних видів фінансових рент.

До прикладних методів фінансових розрахунків відносяться:

1. планування й оцінка ефективності фінансово-кредитних операцій;

2. розрахунок страхових аннуітетів;

3. планування погашення довгострокової заборгованості;

4. планування погашення іпотечних позик і споживчих кредитів;

5. фінансові розрахунки по цінних паперах;

6. лізингові, факторингові і форфейтингові банківські операції;

7. планування й аналіз інвестиційних проектів і ін.

Особливістю усіх фінансових розрахунків є часова цінність грошей, тобто принцип нерівноцінності грошей, що відносяться до різних моментів часу. Передбачається, що отримана сьогодні сума має більшу цінність, ніж її еквівалент, отриманий у майбутньому, тобто майбутні надходження менш вартісні, ніж теперішні. Нерівноцінність однакових по абсолютній величині сум зв'язана насамперед з тим, що наявні сьогодні гроші можуть бути інвестовані і принести доход у майбутньому.

Основними поняттями фінансових методів розрахунку є [8, 33, 34]:

• відсоток – абсолютна величина доходу від надання грошей у борг у будь-якій його формі;

• процентна ставка – відносна величина доходу за фіксований інтервал часу, вимірювана у відсотках чи у вигляді дробу;

• період нарахування – інтервал часу, до якого приурочена процентна ставка;

• капіталізація відсотків – приєднання нарахованих відсотків до основної суми;

• нарощення – збільшення початкової суми в зв'язку з капіталізацією;

• дисконтування – приведення вартісної величини, що відноситься до майбутнього, на деякий, звичайно більш ранній момент часу (операція, зворотна нарощенню).

У фінансових розрахунках використовуються такі види процентних ставок:

• у залежності від бази для нарахування відсотків розрізняють прості відсотки (постійна база) і складні відсотки (змінна база);

• за принципом розрахунку розрізняють ставку нарощення – декурсивна ставка і дисконтна ставка – антисипативна ставка;

• по сталості значення процентної ставки протягом дії контракту – фіксовані і плаваюча (фіксується або змінюється у часі база і розмір надбавки до неї – маржі).

7.2. Базові моделі фінансових операцій

Існують різні способи нарахування відсотків від надання грошей у борг у будь-якій формі. Відповідно застосовують різні види процентних ставок.

Відсотки розрізняють по базі їхнього нарахування. Застосовується постійна і послідовно змінювана база для розрахунку. В останньому випадку за базу приймається сума, отримана на попередньому етапі нарощення або дисконтування.

При постійній базі використовують прості відсотки, при змінній – складні процентні ставки.