3.Індекс економічної свободи

Для прийняття рішень щодо попереднього відбору ринків для ведення міжнародного бізнесу можна скори­статися ранжуванням на макрорівні, упорядкувавши їх за індексом економічної свободи.

Індекс економічної свободи — показник, який щодо більшості країн щорічно з 1995 р. обчислює американська неурядова організація Heritage Foundation на основі оцінювання експерта­ми 10 показників, що вимірюються за шкалою від Одо 100, при­чому показник 100 відповідає максимальній свободі.

Чим більш економічно вільне суспільство, тим юри­дичні та фізичні особи мають ширший вибір роботи, виробництва та продажу товарів, витрат, інвестицій будь-яким шляхом, що не шкодить життю громадян та безпеці держави. Тому що вища економічна свобода, то ліпшими є умови ведення бізнесу в цій країні. Показни­ками індексу економічної свободи є такі:

1. Свобода започаткування бізнесу (business free­dom). За цим показником визначають легкість започат­кування нового та ліквідації збанкрутілого бізнесу. У середньому в світі новий бізнес можна почати за 43 дні, для цього потрібно виконати 19 процедур, а на отриман­ня дозволів витратити ще 234 дні. Процедура банкрут­ства триває у середньому 3 роки.

2. Свобода торгівлі (trade freedom). Оцінюють зов­нішню торгівлю, тарифне (митом — у грошовій формі) і нетарифне (квотами і ліцензіями) регулювання. Се-редньосвітовий тариф (мито плюс інші грошові збори) —

11,1%. За нетарифне регулювання країни рейтинги знижують.

3. Фіскальна свобода (fiscal freedom). Визначають ставки прибуткового податку з приватних осіб (середня у світі — 31%), податок на прибуток підприємств (середньосвітове значення — 26%) і відсоток податко­вих зборів від валового внутрішнього продукту (серед­ній показник — 21%).

4. Розмір державного втручання через витрати (government size). З'ясовують рівень державних витрат стосовно валового внутрішнього продукту (в середньому 30%) з корекцією (штрафними балами) за витрати поза межами абсолютно необхідних державних витрат. Вищий рейтинг свідчить про менше втручання держави в економіку.

5. Монетарна свобода (monetary freedom). Оцінюють рівень інфляції (в середньому 10,6%), цінову стабіль­ність з корекцією на державне регулювання цін.

6. Свобода інвестицій (investment freedom). Показ­ник свідчить про легкість інвестування в країну. Лише 17 країн мають високі рейтинги (більше 80), рейтинги більше третини країн — нижчі за 50.

7. Захист прав власності (property rights). Лише кра­їни Західної Європи, США, Сінгапур і Гонконг мають високий рівень захисту прав власності, а більшість країн має рейтинг менший за 50.

8. Фінансова свобода (financial freedom). Переважно оцінюють регулювання банківської сфери. Більше 80 країн мають рейтинги в діапазоні 50—70, тобто у біль­шості країн, незалежно від регіону і культури, банків­ський бізнес зазнає великого регуляторного тиску.

9. Свобода від корупції (freedom from corruption). Лише 18 країн мають рейтинг вищий за 80, 114 країн — нижчий за 50, причому останніми роками майже не спо­стерігається прогресу.

10. Свобода ринку праці (labor freedom). Оцінюють динаміку зростання ринку праці стосовно зростання валового внутрішнього продукту з корекцією на проце­дури найму та звільнення, обмежень заробітної плати і робочих годин. 25 країн мають рейтинг більший за 80, 35 — менший за 50.

Кожний із 10 показників однаково важливий, тому загальний індекс їх є середнім арифметичним. Усі краї­ни за цим індексом поділяють на такі групи:

1. вільні — з показником 80—100;

2. переважно вільні — з показником 70—79,9;

3. помірно вільні — з показником 60—69,9;

4. переважно невільні — з показником 50—59,9;

5. деспотичні — з показником 0—49,9. Економічно найвільніші і найменш вільні ринки

179 країн, що потрапили до рейтингу в 2009 p., наведе­но в табл. 6.2 та 6.3. Україна в цьому рейтингу посіла 152-ге місце з індексом економічної свободи 48,8.

Таблиця 6.2

Країни з найбільшими індексами економічної свободи

Місце в рейтингу (ранг)	Країна	Значення індексу економічної свободи
1	Гонконг	90,0
2	Сінгапур	87,1
3	Австралія	82,6
4	Ірландія	82,2
5	Нова Зеландія	82,0
6	США	80,7
7	Канада	80,5
8	Данія	79,6
9	Швейцарія	79,4
10	Велика Британія	79,0

Другий етап (фільтр 2) передбачає ранжування ринків за галузевими ознаками: місткість ринку, тен­денції розвитку ринку, податки та збори, сезонність продажу продукту, стадія життєвого циклу продукту, культурне сприйняття продукту, можливості впливу на ринок. На цьому етапі залишаються ринки, на яких є реальна можливість починати маркетингову діяльність з точки зору ринкових умов у даній галузі.

Таблиця 6.3.

Країни з найменшими індексами економічної свободи

Місце в рейтингу (ранг)	Країна	Значення індексу економічної свободи
170	Сан-Томе і Принсипі	43,8
171	Лівія	43,5
172	Коморські Острови	43,3
173	Демократична Республіка Конго	42,8
174	Венесуела	39,9
175	Еритрея	38,5
176	Бірма	37,7
177	Куба	27,9
178	Зімбабве	22,7
179	Північна Корея	2,0

На третьому етапі (фільтр 3) для відбору викори­стовують конкретні показники ринку на мікрорівні, зокрема з'ясовують вимоги споживачів та витрати на пристосування продукту до ринку, рівень конкуренції на ринку, механізм виходу на ринок та пов'язані з цим бар'єрні витрати, потенціал прибутковості. У такий спосіб відбирають та ранжують у порядку пріо­ритетності ті ринки, на яких вірогідність реалізації продукту компанії є найбільшою. їх називають вірогі­дними ринками.

Завершальний етап (фільтр 4) передбачає аналізу­вання експертами кожного вірогідного ринку з точки зору відповідності стратегічним цілям, конкурентним перевагам і потенціалу компанії. Після цього визнача­ють першорядні цільові ринки та ухвалюють рішення про розроблення комплексу маркетингових заходів для виходу на них.

Отже, ранжування ринків зарубіжних країн дає змогу визначити послідовність виходу на них з метою планування міжнародної маркетингової діяльності.