10. Народна іграшка

Всі народи світу мають іграшки. Це японські традиційні дерев'яні іграш­ки, російські матрьошки і коники-каталки з дерева, пап'є-маше, глини. Найдав­ніші іграшки, знайдені на території нашої країни, належать до II тисячоліття до н. е. Це — мініатюрні знаряддя охоти — луки, стріли, сокирки, предмети по­буту, посуд, брязкальця.

У III тис. до н. е. у Давньому Єгипті були поширені іграшки з дерева та тканини, м'ячі зі шкіри та статуетки тварин. З дерев'яних дощечок вирізували­ся ляльки та розписувалися геометричним орнаментом. У Давній Греції та Римі виготовляли іграшки з дерева, глини. За свідченнями істориків, вже у ті далекі часи майстрами були створені механічні іграшки. Виготовлялися також ляльки-маріонетки з теракоти та речі для ігор з ляльками, вовчки, брязкальця.

З глибини віків прийшли до нас традиції швейної іграшки — ляльки, поши­тої із клаптиків тканини, хутра.

Іноді іграшці надавалося магічного значення. Наприклад, різні свищики, брязкальця, торохтійки за язичними віруваннями давніх слов'ян своїм свистом та шумом відганяли злих духів. Через такі причини заборонялося зображувати обличчя у ляльок, тому саме у саморобних.ганчіркових ляльок різних народів замість зображення обличчя можна бачити візерунок у вигляді хреста, ромба, квадрата, качиний дзьоб тощо.

Найвищий розквіт іграшкового промислу в Україні припадає на середину XIX ст. у 'трьох регіонах: Придніпров'я, Поділля і Прикарпаття. Відомим цент­ром виробництва дитячої дерев'яної іграшки є м. Яворів Львівської області. Тут іграшки виробляли ще у XVIII столітті. Майстри з Яворова виготовляють візки з кониками; пташок, які махають крилами, якщо їх возити по підлозі; тачечки, скриньки, дитячі колиски та іграшкові меблі, посуд, музичні інструменти — со­пілочки, скрипочки, пищики тощо. У Яворові також виготовляють дерев'яну то­чену іграшку, яку розфарбовують та розписують.

Серед керамічних іграшок найулюбленіші та найпоширеніші — свищики (свистунці, пищики). Вони здавна виготовлялися по всій Україні. Де існує гон­чарство, там, як правило, роблять свищики — птахів, звірів, свійських тварин або глиняні зображення людей — «барині», «куми», «панни», «наречені», «мо­лоді».

Косівські птахи-свищики на Уманщині: коні, олені, птахи, вершники на ко­нях, вершники на баранах, півники, птахи-олені тощо. Опішнянські іграшки виділяються теплими кольорами, що ніби відтворюють золотаве тепло масної землі, вкритої зелено-брунатними пагонами пророслих зерен, які впали у зем­лю наче із самого сонця і тягнуться, повертаються до нього...

Ляльки із тканини робили в хатніх умовах (ганчір'я, клапті, частини старо­го одягу). Вони призначалися для дитячої гри. Однак у різних місцевостях вони зберігали риси, властиві давнім обрядовим лялькам.

Найпоширеніший тип українських народних ляльок — це так звані «вуз­лові» ляльки (їх роблять способом крутіння, завивання, перев'язування), їх ви­готовляли на території Київщини, Полтавщини. Черкащини. Крім внутрішньої вузлової основи (хустка, напхана ганчір'ям, і зав'язана у вигляді голови), спіль­ною прикметою є обличчя із хрестом, набраним із різноколірних або однотон­них ниток так, що посередині утворюється ромб або квадрат. «Вузлові» ляльки належать до «невдягнених» ляльок. Ляльки, зібрані на решті території України, «вдягнені» — їх одяг спеціально розкроюється й шиється.

У селах Карпат робилися на продаж великі декоративні ляльки з виточе­ною на верстаті дерев'яною основою, вдягнені у майже точні копії гуцульського святкового вбрання старих часів.

У іграшках із сиру та тіста ігрове призначення поєднується з обрядовим. Особливо це стосується виробів із тіста — фігурного печива у вигляді птахів, баранів, кіз, зайців, білок та інших тварин, сезонне випікання яких (до пев­них свят, найчастіше навесні). Це печиво нерідко буває яскраво розмальова­ним. Діти спочатку граються ним, а потім з'їдають. Іграшки з сиру виготовля­ють в окремих селах Карпат — Косівського та Верховинського районів: сирні коні, барани, цапи, корови, «оріпки», птахи, коні з вершниками, олені. Ча­стину їх розфарбовують цяточками та крапочками, проте більшість лишають­ся нерозфарбованими.

Іграшки із сиру використовуються і як настільні скульптури, що прикраша­ють інтер'єр. Також, роблячи їх навесні та восени, дарують близьким та друзям, ставлять на могили у дні весняного та осіннього поминання покійних.