і підтримання виробництва, а також вкладення коштів у створення матеріально-виробничих запасів¹.

Іноземними інвестиціями, на думку О. М. Вінник, визнають­ся цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку. В коментованому визначенні не йдеться про ще одну мету здійснення інвестицій - соціальний ефект².

Термін “іноземні інвестиції” закріпився у законодавстві. У Законі України від 19 березня 1996 р. “Про режим іноземного інвестування”³ під іноземними інвестиціями розуміють цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Отже, можна виділити особливості категорії “іноземні інвестиції”. Насамперед, це речі, цінні папери, грошові кошти, результати інтелектуальної діяльності та майнові права.

Наступною ознакою іноземних інвестицій є їх вкладення в об’єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Тому В. М. Коссак обґрунтовує таке визначення іноземних інвестицій: це речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (у передбачених законом формах) в об’єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досяг­нення соціального ефекту⁴.

§2. Правовий режим іноземного інвестування

Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється національним законодавством, на яке має вплив міжнародне право. Внутрішньодержавне право встановлює правовий режим іноземних

¹ Комаров И.Инвсстиции и рьінок. М.: Знанис.1991. С. 3.

² Цінник О. М. Інвестиційне право. К.: АТІКА, 2000. - С. 180.

⁵ Відомості Верховної Ради України. 1996. - №19. - Ст. 80.

⁴ Коссак В М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. - Львів: Центр Європи, 1999. С. 29.

інвестицій, а саме: національний, пільговий чи обмежувальний. Вибір конкретних правових засобів для регулювання іноземних інвестицій залежить від конкретних соціально-економічних умов.

Модель з національним режимом характерна для індустріально розвинутих країн. Преференційний режим для іноземних інвестицій переважає в країнах, що розвиваються. Формування правового ре­жиму для іноземних інвестицій у світі свідчить про тенденцію до уніфікації умов поділу інвесторів на національних та іноземних. Суть цієї тенденції полягає в недискримінаційному підході до іноземних інвесторів, що охоплює не лише рівень оподаткування, але і доступ до централізованого постачання, пільгового кредитування, валютного ринку.

Погоджуючись з тим, що режим іноземного інвестування потребує спеціальних заходів стимулювання і захисту, слід зазначити: перелічені заходи можуть застосовуватися в рамках національного режиму здійснення іноземних інвестицій. Преференційний режим сам по собі не може компенсувати несприятливого інвестиційного клімату, зу­мовленого внутрішньою нестабільністю. Застосування пільг, поряд зі стабільними правовими гарантіями, має бути спрямоване насамперед на скорочення ризику втрати капіталу.

Найоптимальнішим варіантом є регулювання вітчизняних та іноземних інвестицій на однакових засадах. Але це можливо у разі досягнення країною певного рівня розвитку продуктивних сил. І на­впаки, з метою досягнення такого рівня залучення передових технологій і коштів для їх упровадження на певному етапі слід надати іноземним інвестиціям пільговий режим. Проте допуск іноземних інвестицій в національну економіку може мати і несприятливі наслідки. У міжнародній практиці вже були прецеденти, коли транснаціональні корпорації (ТНК), які економічно потужніші, ніж вітчизняні інвестори, здійснювали значні інвестиції, що негативно впливали на політичний або економічний розвиток цих країн.

Іноземні інвестори, вкладаючи свій капітал, керуються теорією міжнародного експортного маркетингу. Відповідно до цього сприят­ливими умовами для здійснення інвестицій є:

• політична стабільність;

• економічна стабільність;

• наявність стабільного національного законодавства про іноземні інвестиції;