§2. Гарантії щодо примусових вилучень та незаконних дій державних органів та їх посадових осіб

Іншим видом державно-правових гарантій є гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб. Серед примусових заходів законодавство розрізняє націоналізацію, реквізицію, конфіскацію. Під націоналізацією мають на увазі безоплатне або оплатне вилучення майна, що належить іноземному інвестору, і передання його у власність держави.

Відповідно до Конституції України (ст. 41) право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умо­ви попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з подальшим повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Законодавство України містить заборону націоналізації іноземних інвестицій. Слід підкреслити, що міжнародне право передбачає можливість суверенної держави націоналізувати іноземну власність, яка перебуває на території цієї держави. Зокрема, в Резолюції Ради Організації Економічного Співробітництва та Розвитку за проектом Конвенції “Про захист іноземної власності” (ст. 3) підтверджується су­веренне право держав на націоналізацію іноземної приватної власності, яка перебуває на її території. Заперечувати наявність такого права на сьогодні неможливо, бо це означало б втручання у внутрішні справи держави.

У зарубіжних країнах обґрунтовуються протилежні погляди. При­хильники одного з них не заперечували право на експропріацію за умови адекватної, ефективної і швидкої компенсації. Згідно з іншою позицією компенсація має бути справедливою і розумною, але без урахування втраченої вигоди.

Питання націоналізації продовжують бути предметом дискусії в науковій літературі. Зокрема, висловлюється думка щодо розроблення інституту націоналізації. Така позиція обґрунтовується тим, що нині